Сутність контролінгу як функціонального напрямку економічної роботи підприємства

Контролінг є принципово новою концепцією в управлінні, яка здатна забезпечити підтримку внутрішнього балансу фінансового стану підприємства й ефективного його розвитку шляхом формування інформації для прийняття оптимальних управлінських рішень. Він забезпечує прогнозний результат діяльності й ефективний зворотній зв'язок, переводить управління підприємством на новий рівень, інтегруючи та спрямовуючи діяльність різних служб і підрозділів підприємства на досягнення найважливіших завдань.

На сучасному етапі контролінг широко використовується у США, де останнім часом спостерігається суттєве зростання участі керівництва компанії у розробці програм контролінгу.

Що стосується національної школи контролінгу, то ця проблематика знайшла відображення у роботах вітчизняних учених: О. Ареф’євої, В. Диканя, А. Золотарьова, О. Оліфірова, А. Поважного, С.Петренко, М. Пушкаря, В.Прохорової, Є.Смирнова, Л.Сухаревої тощо. Однак, аналогічних комплексних статистичних досліджень на національному рівні не проводилося, що потребує подальшого доопрацювання.

В Україні перша публікація з контролінгу з'явилася лише в 1997р. і дотепер ведеться гостра полеміка щодо сутності, функціонування й ефективності контроллингу. Однак, незважаючи на дискусійність теоретичних аспектів, в Україні ця система поступово впроваджується в практичну діяльність підприємств. Особливо динамічне впровадження контролінгу відбувається в іноземних і спільних підприємствах. Зазвичай впровадження здійснюється в компаніях із прогресивним і сучасним менеджментом, останнім часом в Україні контролінг впроваджувався в торговельній мережі «Фоззі», медіа-холдингу «Kppublications», на підприємстві оператора мобільного зв'язку MTS.

Отже:

1. Використання контролінгу стає інтернаціональним явищем, яке приймає все більші масштаби, показуючи високу ефективність у різних ринкових умовах. Аналіз найкращих результатів закордонної практиці дозволить виявити інновації, які слід використати у вітчизняній практиці із врахуванням її реальних умов.

2. В Україні, порівняно із такими країнами як США, Німеччина, Росія, досвід впровадження та використання інструментів контролінгу використовується недостатньо. Власне цей напрямок може виступити резервом суттєвого підвищення ефективності та конкурентоспроможності вітчизняного бізнесу.

3. Контролінг стає все більш важливим фактором реалізації великих можливостей. Контролери-фахівці починають частіше виконувати роль головних організаторів радикальних перевтілень бізнесу, так званих генераторів інновацій.

4. Разом із тим, незважаючи на широкий спектр питань, охоплених дослідженнями, основна полеміка у зарубіжних і вітчизняних наукових колах ведеться стосовно:

· термінологічного конфлікту контролінгу із контролем, управлінським обліком та менеджментом;

· цілей, функцій, принципів, елементів системи контролінгу;

· місця контролінгу в системі управління підприємством та процесу його впровадження в сучасних вітчизняних реаліях;

· визначення об’єктів контролінгу та їх класифікація;

· основного інструментарію оперативного й стратегічного контролінгу;

· обґрунтування методичних рекомендацій створення і функціонування на підприємствах служби контролінгу, здатної забезпечити ефективні і якісні зміни розвитку системи управління;

· оцінки ефективності роботи служби контролінгу на національному рівні тощо.

Дата добавления: 2014-01-11