Основні етапи розвитку контролінгу у світі

Історичні передумови становлення і розвитку контролінгу

Ґрунтуючись на домінуючих тенденціях розуміння призначення контролінгу, можна умовно виділити низку послідовних етапів його розвитку.

Основні еволюційні стадії розвитку контролінгу представлено трьома етапами (табл. 1.1):

Етапи	Рік/ Країна	Характеристика події

І. кінець XV ст. – 30-і роки XX ст.	Період первісного становлення служби контролінгу як економічної підсистеми управління на підприємстві.
XV ст./ Англія	Введення посади «Controllour» при дворі англійського короля, задачами якого був контроль грошових і товарних потоків – перша спроба вирішити задачі державного управління з допомогою ідей контролінгу.
1778р./ США	Законодавчо засноване відомство «Controllour, Auditor, Treasurer and six Comissioners of Accounts», задачами якого було управління державним господарством і контроль за використанням коштів.
1880р./ США	Створено систему “Atchison, Topeka & Santa Fe Railway System”. Вперше контролінг було застосовано на підприємстві переважно для вирішення фінансово-економічних завдань, управління фінансовими потоками та основним капіталом.
1892р./ США	Компанія “ General Electric Company ” вперше вводить посаду контролера.
ІІ. 30-і роки – початок 80-х років XX ст.	Інтеграція контролінгу з найновішими розробками в області планування, обліку, контролю та аналізу; становлення контролінгу як гнучкої, оперативної системи управління та оптимізації.
1931р./ США	Заснований інститут «Controllers Institute of America» як професійна організація контролерів. З 1944 року існує дослідницький інститут «Controllership Foundation».
1965р./ Німеччина	Розпочалося формування на великих фірмах центрів прибутку, відокремлених від управління, для координації яких вже існуючі інструменти не підходили.
1900-1950рр./ США, Японія, Франція, Німеччина	У країнах розроблена та впроваджена організаційна система бухгалтерського обліку, пов’язана із розподілом фінансової та управлінської бухгалтерії.
1975р./ США, Японія, Франція, Німеччина	Розпочато розробку стратегічної системи обліку, інтегрованої із «маркетингом та визначенням результатів підприємства за географічними зонами, групами населення та іншими параметрами, а найголовніше - із визначенням фінансового стану фірми на майбутнє».
1974р./ Німеччина	Опубліковано перший збірник статей, цілком присвячений проблемам контролінгу та управлінській функції контролера. У його створенні прийняли участь: Альбрехт Дайле, Рудольф Манн, Елюар Майєр, Клаус Серфлінг, Конрад Ліссманн та інші. Як наслідок, вже у цьому ж році більше 90% великих німецьких підприємств (із чисельністю більше 5 000 осіб) мали інституційно відособлений підрозділ контролінгу.
	1975р./ Німеччина	Альбрехтом Дайле у Мюнхені (Гаутинге) засновано Академію контролерів, де на семінарах і тренінгах формувалися активні та сміливі погляди на ідеї контролінгу.
ІІІ. 80-і роки – до нашого часу	Створення концепції комплексного ведення бізнесу із врахуванням довгострокового виживання, акцент на стратегічні фактори бізнесу.
1979р./ Німеччина	Опубліковано книгу Рудольфа Манна «Практика стратегічного контролінгу – розвиток пошукового апарату та «вузьких місць». У Західній Німеччині розроблено концепції контролінгу для низки ведучих фірм за допомогою організації AWWA Koin.
1989р./ Німеччина	Видається журнал "Controller", який пропагандує ідеї та філософію контролінга.

Отже, служба контролінгу вперше з’явилася у державних органах Сполучених Штатів Америки. Первісно контролери займалися фінансово-економічними питаннями і здійсненням ревізій. Це пояснювалося специфікою американського корпоративного законодавства, ґрунтовне на два керуючих органа – Загальні збори акціонерів і Раду директорів. Повноваження Ради директорів розповсюджувалися як на управління підприємством, так і на контроль. Відсутність специфічного керуючого органу поряд із іншими причинами (наприклад, міцні позиції президента, розмір підприємства) визнавалися важливим приводом для введення посади контролера.

У 20-х роках ХХ ст. значення служби контролінгу виросло до рівня координації діяльності у великих промислових компаніях. Концепція контролінгу вже передбачала більш цілісну економічну модель бізнесу та активний вплив на фактори виробництва і збуту в конкурентних умовах. Однак, не зважаючи на це, аж до 30-х років ХХ ст. на американських підприємствах посада контролера була майже не відома.

Отже, до початку 80-х років роль контролінгу виросла і включала до себе вже функції «менеджера-навігатора», які поєднували в собі не лише специфічну систему обліку на основі «директ-костингу» та елементів «стандарт-костингу», але й складну систему аналізу та передбачення. За цей період контролінг сформувався як концепція раціонального управління прибутком.

При цьому, якщо в США контролінг розглядався виключно у прикладному аспекті, то у Німеччині у 70-х роках почала розвиток теоретична концепція контролінгу.

Наприкінці 1970-х – початку 1980-х рр. у Європі відбулися масові банкрутства, що підштовхнуло підприємців до розуміння необхідності впровадження на підприємствах сучасного інструментарію планування та управління. Великі підприємства розпочали децентралізацію управління, що одразу призвело до необхідності впровадження системи координації діяльності господарюючих одиниць. Виникла потреба у розробці інформаційних систем, які б забезпечували менеджерів оперативною та достовірною інформацією про стан підприємства у різних аспектах. Поступово визначалося коло обов’язків служби контролінгу.

Таким чином, сучасний етап у розвитку контролінгу розпочався у 80-х роках ХХ ст. і продовжується до нашого часу. Відбулося якісно нове переосмислення контролінгу не лише як певного інструмента управління прибутком, але й як цілісної інтегрованої концепції, що визначає спосіб мислення, філософію підприємства.

У Росію, як і в Україну термін «контролінг» прийшов з європейських країн на початку 90-х років ХХ ст., що пов’язане з переходом країн на ринкові відносини, розпадом СРСР, необхідністю заміни внутрішнього обліку на ефективну систему прийняття управлінських рішень.

За умов функціонування в динамічному зовнішньому середовищі, актуальним для підприємств стає пошук нових ефективних методів та інструментів управління, покликаних підвищувати конкурентоспроможність підприємства та забезпечувати досягнення його короткострокових та довгострокових цілей. За основу у роботу підприємств зазвичай було взято німецьку концепцію контролінгу, хоча занадто затеоретизований німецький підхід, ґрунтуючись переважно на управлінні затратами, не може бути повністю застосовано у національні реалії та бути результативним.

Еволюція поглядів на концепцію контролінгу в Україні тісно пов’язана з етапами розвитку контролінгу в Росії:

І етап (1991 – 1995 рр.) – контролінг впроваджують для обліку витрат;

ІІ етап (1996 – 1997 рр.) – призначення контролінгу розширюється, його трактують як облік витрат і доходів;

У 1997 році М.С.Пушкарем опублікована перша українська монографія «Контролінг».

ІІІ етап (1998 – 2000 рр.) – контролінг трактується як бюджетування, оперативне планування і управління витратами;

IV етап (з 2000 р.) – переважає визначення контролінгу як «координатора діяльності підприємства».

Таким чином, передумовами розвитку контролінгу в сучасних мовах є:

· нестабільність як зовнішніх (інтернаціоналізація економічного життя, загострення конкуренції на внутрішніх і світових ринках), так і внутрішніх (обсяги виробництва, пошук надійних партнерів) чинників;

· потреба пошуку новіших та удосконалення вже існуючих систем управління, що забезпечують гнучкість та надійність функціонування підприємства;

· істотні зміни в організації та методології системи інформаційного забезпечення;

· відсутність коментарів різних варіантів управлінських рішень.