Тема № 6. Господарський договір

ГОСПОДАРСЬКИЙ ДОГОВІР

ТЕМА № 6.

Вступ

1. Поняття, ознаки та функції господарського договору.

2. Класифікація господарських договорів.

3. Зміст та форма господарського договору.

4. Порядок укладання, зміни та розірвання господарських договорів.

Після вивчення теми студенти повинні знати:

- Поняття, ознаки та функції господарського договору.

- Класифікація господарських договорів.

- Зміст та форма господарського договору.

- Порядок укладання, зміни та розірвання господарських договорів.

Після вивчення теми студент повинен вміти:

- Розкрити зміст поняття «господарський договір» та охарактеризуйте його ознаки;

- Класифікувати види господарських договорів;

- Охарактеризувати «неконкурентний» та «конкурентний» способи укладання господарських договорів;

- Визначити загальний порядок укладання господарських договорів;

- Дати характеристику основних способів забезпечення виконання господарських договорів;

- Визначити порядок зміни та розірвання господарських договорів.

У ЦП договірне право можна визначити як системно упорядковану сукупність правових норм, розміщених у ЦК України, інших актах законодавства та корм-вимог, розміщених в інших джерелах права, які встановлюють: принципи договірних відносин; Правила та порядок укладення договору; зміст договору, тобто права та обов'язки сторін; порядок виконання договірних зобов'язань; правові наслідки неналежного виконання (невиконання) договірних зобов'язань та способи захисту порушених прав сторін договору. Поняття господарського договірного права сформулювала О. А. Беляневич, яка розглядає господарське договірне право як сукупність господарсько-правових норм, що регулюють усі стадії існування договірного зобов'язання, а також включаючи переддоговірну стадію (стадію укладення господарського договору), є складним інститутом господарського права, в якому виділяються загальні положення про договори та спеціальні норми про окремі види господарських договорів. Господарське договірне право як елемент системи права в цілому є комплексним інститутом (цілісною нормативною підсистемою комплексного характеру), існування якого зумовлюється спеціалізацією правового регулювання господарських відносин (предметною та функціональною диференціацією, конкретизацією, інтеграцією). При цьому виділяють такі спеціальні цілі господарського договірного права є:

- створення сприятливого правового режиму господарських договірних відносин;

- забезпечення захисту прав та законних інтересів добросовісної сторони в договірних відносинах;

- забезпечення реалізації різноманітних публічних інтересів у господарських договірних відносинах (зокрема, публічних потреб в товарах, роботах, послугах, підвищення ефективності використання державного і комунального майна та забезпечення потреб громадян України в товарах, роботах, послугах та ін.);

- забезпечення захисту слабкішого контрагента від зловживання правом економічно сильнішими суб'єктами господарювання, органами державної влади та органами місцевого самоврядування, наділеними господарською компетенцією.

Структура господарського договірного права України: У господарському договірному праві як комплексному інституті в системі права можна виділити пов'язані між собою функціональними зв'язками різногалузеві групи норм, дія яких поширюється на господарські договори, а саме:

- норми ГК загального характеру, які регулюють господарські зобов'язання та господарські договори за відсутності інших спеціальних законодавчих приписів;

- спеціальні норми господарського законодавства, які регулюють договірні відносини певного виду із врахуванням їх особливостей;

- спеціалізовані норми ГК, які не є самостійною нормативною основою для виникнення правовідносин, а утворюють єдиний регулятор лише у сукупності із регулятивними та охоронними нормами (норми-дефініції, декларативні норми або норми-принципи, оперативні норми)

Поняття "господарський договір" законодавством України не визначене. Стаття 173 ГК України лише дає загальне визначення господарського зобов'язання — ним визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. В ГК не розкрито зміст поняття «господарський договір», а міститься тільки окрема норма-дефініція (див. ч. 1 ст. 179 ГК України), яка відбиває зміст поняття господарсько-договірних зобов'язань як таких, що виникають між суб'єктами господарювання або між ними та негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів. Поняття господарського договору виступає у двох аспектах: 1) під поняттям "договір" розуміються правовідносини, що виникають із договору як юридичного акта; 2) мається на увазі правовий документ, яким зафіксовано виникнення договірного зобов'язання з волі його учасників. Оскільки ГК, неодноразово вживаючи термін господарський договір, не містить визначення його поняття (так само як і визначення загального поняття «договір», це визначення може бути сформульовано, виходячи з загального визначення поняття «договір», встановленого ст. 626 ЦК, н урахуванням особливостей, властивих господарському договору. Отже, господарський договір - це домовленість суб'єкта господарювання з іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх прав та обов'язків у сфері господарювання.

Дата добавления: 2014-01-11