Три основні припущення науки

ТЕМА 3. ДОСЛІДНИЦЬКІ МЕТОДИ СОЦІОЛОГІЇ

Оцінка інтеракціоністського підходу

Найбільш поширеною позитивною оцінкою інтеракціонізму є визнання його заслуги, як кажуть, у поверненні до соціології людини.

Саме інтеракціоністи фокусують увагу на тому, що люди - це дещо більше, ніж роботоподібні істоти, які проходять через життя, просто виконуючи правила та соціальні ролі.

Інтеракціоністи розглядають людей як таких соціальних істот, що наділені здатністю до мислення. Через взаємодії одне з одним люди опановують знаки та значення, що дозволяє їм втручатися в події соціального життя і впливати на свою долю.

Саме з інтеракціоністської точки зору, люди здатні не тільки інтерпретувати ситуації, оцінювати їх переваги та вади, але й робити серед них свій вибір.

Якщо казати коротко, то саме інтеракціоністи дали поштовх до створення у соціології образу людей, як активних істот, що конструюють соціальну реальність, а не як пасивних істот, що просто реагують на вимоги соціальних реалій.

Водночас, інтеракціонізм має свої обмеження. Люди не є абсолютно вільними у формуванні своїх дій у повсякденному житті. Більшість наших дій спрямовуються системами значень, вироблених раніше культурою та соціальними інститутами. Але деякі інтеракціоністи применшують ту роль, яку культура і соціальні інститути відіграють у нашому житті.

Відповідно, критики інтеракціонізму підкреслюють, що інтеракціонізм може сприяти перебільшенню значення безпосередньої соціальної ситуації. Фокусуючи увагу на подробицях міжособових взаємодій, інтеракціоністи часто не помічають тих зв’язків, що мають місце між різними епізодами взаємодій. Якщо казати коротко, то можна зауважити, що інтеракціоністам важко адекватно відобразити великомасштабні аспекти організації суспільства та відносини між різними суспільствами.

Основна увага фокусується на суб’єктивних аспектах людської поведінки і на тому ситуативному контексті, в якому вона відбувається.

Що ж стосується об’єктивних реалій соціального життя, таких, наприклад, як нерівний розподіл у суспільстві багатства, влади і престижу, інтеракціоністи ними або нехтують, або сприймають як такі, що не викликають питань.

За останні десятиріччя деякі інтеракціоністи робили спроби включити до цього підходу структурні та великомасштабні компоненти суспільного життя, але ці спроби ми будемо розглядати пізніше, коли будемо вивчати відповідні соціальні об'єкти.

q зовнішній світ існує незалежно від нашого сприйняття його;

q кожна подія має свої причини, і за тих самих умов, та ж сама причина завжди дає ті самі наслідки (принцип детермінізму);

q знання, що стосується зовнішнього світу, може бути одержано через об'єктивне спостереження; істинність цього знання може бути емпірично перевірена.

Наука є процес, форма соціальної поведінки. Проблема суб'єктивності і впливу цінностей.

Логіка науки. Поняття змінної. Незалежна (причинна) і залежна змінні. Гіпотези, їх перевірка. Кореляція змінних та передбачення змін. Фальшива кореляція. Контролювання кореляції. Контролювання умов спостереження взаємозв'язків змінних.

Дата добавления: 2014-01-11