Основні поняття інтеракціонізму

Інтеракціонізм

Оцінка конфлікціоністського підходу

З сучасної точки зору, конфлікціоністський підхід збалансовує функціоналістські теорії. Тобто функціоналізм і конфлікціонізм розглядаються як взаємодоповнювальні підходи, в тому розумінні, в якому взаємодоповнювальними є процеси функціонування та розвитку.

Як відомо, функціонування - це таке здійснення процесів у системі, яке забезпечує збереження її істотних якостей.

І навпаки, розвиток - це таке здійснення процесів у системі, яке забезпечує зміну її істотних якостей.

З погляду таких соціологів як Ральф Дарендорф та Герхард Ленський, функціоналістська та конфлікціоністська теорії - це два „обличчя” однієї й тієї ж реальності, її дві сторони. Одна - це стабільність, гармонія та згода, а інша - це зміна, конфлікт та примус. Соціологи прикладають немало зусиль для поєднання цих двох підходів, тому що обидва вони є макросоціологічними.

Суттєвим доповненням цих макросоціологічних підходів є підходи мікросоціологічні. Основний з них - інтеракціоністський.

Крім тих питань, які розглядаються у макросоціологічних концепціях, соціологів турбують й зовсім інші питання. Наприклад, “Як індивід та суспільство пов'язані одне з одним? Як люди можуть створювати, зберігати та змінювати суспільство, і в той же час формуватися цим суспільством? І яким чином люди впливають один на одного, безпосередньо об'єднуються та роз'єднуються один з одним?”

Такі питання знаходяться в центрі уваги інтеракціоністського підходу, який ще називають знаковим, символічним (symbolіc) інтеракціонізмом.

Його головний архітектор - відомий американський соціолог Джордж Герберт Мід. Лекції, які він читав у Чиказькому університеті з 1893 по 1931 рік, були зібрані із студентських записів у книгу “Розум, Я (самість) та Суспільство” (”Mіnd, Self and Socіety”), опубліковану в 1934 році.

Знаки

Знаки - людські істоти здатні створювати та використовувати знаки (символи (symbols)).

Визначити, що таке знаки, дуже коротко можна таким чином: знаки - це що-небудь, що суто соціально стає чимось іншим. Знаки можуть мати різні форми: слова, жести, медальйони, предмети одягу, татуювання та інше. Наша можливість користуватися символами має принципове значення. За допомогою символів ми можемо уявляти світ у думці, цілком розумово, й тому ми не обмежені умовами „тут” і „тепер”, як обмежені звірі.

Ми можемо упорядковувати свою поведінку на основі того, що було у минулому або передбачається у майбутньому.

Символи (знаки) дають можливість нам спілкуватися один з одним.

Суспільство як взаємодія

Інтеракціоністи звертають особливу увагу на те, що суспільство не існує „десь там”, воно постійно створюється та відтворюється у процесах наших дій та взаємодій один з одним.

Вони вважають, що індивіди реально існують, взаємодіючи. І що деяким сукупностям, які взаємодіють в певний спосіб, ми даємо назви типу: „Україна”, „Росія”, „Сполучені Штати” і поводимось з ними як із об’єктами. З точки зору інтеракціонізму, суспільства виникають саме завдяки тому, що ми з чимось поводимось як із таким об’єктом. Ми робимо їх реальними. Це стосується також усіх груп, організацій, громад. Ми повсякденно поводимось з ними як з об’єктами.

Водночас повсякденна взаємодія окремої особи з іншими перетворює її у соціальну істоту з певною особистістю. Люди взаємодіють одні з одними та поєднують свою активність, тому що вони є членами суспільства й, як такі, набувають можливості це робити. В той же час інтеракціоністи усвідомлюють, що суспільство передує індивідуальним членам: діти народжуються у родинах, йдуть до школи, потім до коледжів, потім працюють у організаціях, більшість яких були створені до того, як вони в них прийшли.

Суспільство та індивід фундаментально пов'язані один з одним. І суспільство й індивід передбачають, потребують й не існують одне без іншого. Це дві сторони однієї медалі.

Значення. Конструювання реальності

Саме ми, люди, надаємо людям, об’єктам, подіям певного значення. І, оскільки ми інтерпретуємо реальність й те, що відбувається в ній, інтеракціоністи вважають, що реальність створюється нами.

Інтеракціоністи зауважують, що наш досвід не має сенсу, поки наш розум його не знаходить.

Відомий німецький філософ і соціолог Альфред Шютц писав так: „Усі факти - як факти - ми створюємо шляхом інтерпретації подій”.

З точки зору інтеракціоністів, ми реїфікуємо (уречевлюємо) соціальне життя. Саме тому вони стверджують, що наш соціальний світ є сконструйованою реальністю.

Наприклад, у вислові „кар'єра, що вимагає на нас,” „кар’єра” не є реальністю, але, діючи, людина перетворює її у реальність (через мотивацію таким ставленням до можливого майбутнього). Інший приклад, ставлення клерків до встановлених процедур дії („плюси” та „мінуси” бюрократії зумовлюються адекватністю або неадекватністю відповідних процедур). Уречевлені процедури стають на шляху поступу, коли вони перестають бути функціональними.

Дата добавления: 2014-01-11