Оцінка функціонального підходу

Явні та латентні функції

Роберт Мертон запропонував розрізняти явні та латентні функції.

Явні функції - це функції, виконавці яких здійснюють їх свідомо та цілеспрямовано (з наміром).

Латентні - це функції, що часто не усвідомлюються й можуть виконуватись без наміру.

Це пов'язано з тим, що усвідомлені мотиви поведінки людей не обов'язково збігаються з об'єктивними наслідками цієї поведінки.

Наприклад, школи у суспільстві мають явну функцію забезпечення освіченості населення, що є суттєвим для сучасного індустріального суспільства. В той же час, школи виконують деякі латентні функції, які вони не мали наміру виконувати. Наприклад, вони завантажують дітей навчальною роботою й тим самим значною мірою вилучають їх з вулиць та займають аж до того, поки вони стануть досить дорослими, щоб працювати.

Так само система соціального забезпечення має явну функцію захисту бідних від голодування, але вона має також і латентну функцію запобігання соціальному безпорядку та заворушенням, що можуть статися в разі, якщо мільйони людей не будуть мати джерел забезпечення свого існування.

Важливим поняттям функціоналізму є також соціальна згода.

Функціоналісти вважають, що для суспільства суттєвою є згода більшості його членів, відносно того, що є бажаним (вартим) і моральним, та є небажаним, невартим та аморальним, тобто, необхідно, щоб люди мали згоду щодо суттєвих цінностей та вірувань.

Більшість американців, наприклад, поділяють цінності та вірування, що притаманні демократичним переконанням, віру у рівні можливості та у значення особистих досягнень.

Функціоналісти вважають, що високий ступінь згоди об’єднує суспільство, перетворюючи його у добре згуртовану одиницю, тому що забезпечує основу для соціальної інтеграції та стабільності. А у стабільному суспільстві більшість людей шляхом процесу соціалізації приходить до прийняття правил свого суспільства, й переважна частина членів суспільства зазвичай живе за цими правилами.

У сучасній західній соціології функціональний підхід найчастіше оцінюється як корисний засіб опису суспільства, ідентифікації його складових частин та їх функцій. Але також підкреслюється, що функціоналізм дає переважно статичну картину суспільства - картину соціального життя у певний історичний час. Тобто, звертається увага на те, що функціоналізм не дає картини розвитку суспільства.

В межах цього напрямку важко досліджувати соціальні зміни, а тому й історичні процеси в цілому. Цей підхід не дає можливості з'ясувати, як складалися ті соціальні форми, що існують зараз.

Тому функціоналістів нерідко звинувачують у консерватизмі, як таких ідеологів, що укріплюють існуючий соціальний устрій.

В цьому плані протилежним є конфлікціоністський підхід, який дає зовсім іншу картину соціального життя.

Дата добавления: 2014-01-11