Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Теорія аномії та концепція структурної напруженості




 

Перше соціологічне пояснення відхилення дав Еміль Дюркгейм, який запропонував теорію аномії. Слово “аномія” буквально означає “відсутність норм”, “відсутність нормативності”. Цим терміном Дюркгейм позначив ситуацію, що складається для індивідів та суспільства, коли соціальні норми стають взаємно суперечливими, втрачають ясність або навіть (для деяких аспектів соціальної діяльності) взагалі зникають.

Дюркгейм звернув увагу, що такі ситуації складаються у часи криз та радикальних соціальних змін (наприклад, при спаді ділової активності та невпинній інфляції), коли люди втрачають впевненість в тому, що від них очікується, і коли їм важко формувати свої дії в поняттях узгоджених норм. У такі часи старі норми у поточних умовах не видаються доречними, а норми, що тільки виникають, занадто двозначні та ще не досить ясно сформульовані, щоб забезпечити зрозумілі та ефективні настанови для поведінки. За цих обставин, вважав Дюркгейм, можна очікувати зростання масштабів відхильної поведінки.

Перевірку цієї гіпотези він провів шляхом аналізу статистики самогубств, й показав, що у часи швидких економічних спадів та підйомів рівень самогубств стає вищим від звичайного. Він це пояснював тим, що саме у часи швидких змін відбуваються “порушення колективного порядку” (як він це називав), соціальні норми руйнуються та відбувається дезорієнтація людей.

Хоча теорія Дюркгейма піддавалася критиці, основна ідея, а саме - соціальної дезорганізації як принципу пояснення відхильної поведінки, - вважається загальновизнаною і тепер.

Термін соціальна дезорганізація позначає теж саме, що й аномія, тобто такий стан суспільства, коли цінності, норми та соціальні зв’язки стають хиткими, суперечливими або взагалі зникають.

Це може відбуватися через змішування різних расових та етнічних або релігійних чи “ідеологійних” груп (тобто груп з різними ідеологіями; ідеологійний - це те, що належить до ідеології; “ідеологічний” - це те, до чого належить ідеологія).

Соціальна дезорієнтація спостерігається також при високому рівні міграції.

У класичному дослідженні Шоу та Маккей (кінець 1930-х – початок 1940-х років) було виявлено, що рівень правопорушень серед підлітків особливо високий в тих міських районах, де високий рівень плинності населення. Для населення таких районів характерним є не тільки конфлікт між культурними цінностями (це призводить до відсутності загальної сукупності очікувань), а й труднощі у зв’язку з контролем за дотриманням соціальних стандартів.

Суперечливі критерії оцінювання поведінки людей та слабкий контроль у значній мірі сприяє зростанню правопорушень, що зараз спостерігається у країнах, які звільняються від соціальних норм комуністичного тоталітаризму.

Подальший розвиток теорія Дюркгейма отримала у працях відомого американського соціолога Роберта Мертона. Мертон вважає, що причиною відхилення (девіації) є розрив між цілями суспільства та соціально прийнятними засобами їх досягнення. Мається на увазі така ситуація, коли у більшості випадків соціально прийнятні засоби не дають можливості досягнути мети, що визначається цінністю культури.

Мертон це пояснює на прикладі американського суспільства. В Америці більшість американців із захопленням ставляться до фінансового успіху - досягнення багатства є культурною метою. Соціально прийнятні засоби досягнення цієї мети - це такі традиційні шляхи, як отримання відповідної освіти та влаштування на роботу у торговельну або юридичну фірму. Але й практика життя, й спеціальні дослідження показують, що для більшості населення ці шляхи до багатства неможливі. Багато людей не можуть сплачувати за дійсно хорошу вищу освіту, а найперспективніші фірми приймають на роботу тільки обмежену кількість фахівців.

Мертон показав, що коли люди переконуються, що фінансового успіху неможливо досягти соціально схвальними засобами, вони можуть вдаватися до багатьох незаконних засобів досягнення цієї цілі, наприклад, зайнятися рекетом, торгівлею наркотиками або спекуляцією на кінних перегонах.

Мертон ідентифікував п’ять типів реагування на дилему цілі та засобів, чотири з яких є відхильними пристосуваннями до умов аномії:

1. Перший - це конформізм. Він існує, коли люди приймають мету матеріального успіху та культурно схвалені засоби її досягнення. Така поведінка є основою стабільного суспільства.

2. Друге - це інновація, коли люди швидко просуваються до культурно визначеної цілі, одночасно відмовляючись від культурно схвалених шляхів її досягнення. Люди можуть вдаватися до підробки чеків, проституції, обдурювання, шахрайства, крадіжок, пограбувань, привласнення чужих грошей або до їх вимагання та шантажу.

3. Третє - ритуалізм. Цей шлях включає відмову від фінансового успіху або різке зниження його суб’єктивної значущості. Але тут зберігається вірність соціально схваленим засобам дії. Наприклад, кінцева мета організації може бути недоречною для багатьох її службовців - чиновників, клерків. Замість цього вони культивують засоби своєї діяльності, роблять фетиш з процедур управління та канцелярщини.

4. Четверте - це ритритизм, “відмова від суспільства”. На цьому шляху люди відмовляються як від цілей, що пропонує культура, так й від схвалених суспільством засобів їх досягнення й не замінюють їх новими нормами. Алкоголіки, наркомани, бродяги й такі інші - вони залишаються у суспільстві, але вони “не з ним”.

5. П’яте - це повстання, бунтарство. Бунтарі відкидають цілі та засоби, що пропонує суспільство та замінюють їх для себе новими нормами. Вони переносять свою лояльність від існуючого соціального устрою до нових груп з новими ідеологіями. Радикальні соціальні рухи дають хорошу ілюстрацію цього типу адаптації до соціальної реальності.

 

Способи адаптації Культурні цілі Інституційні засоби
Конформізм + +
Інновація + -
Ритуалізм - +
Ритритизм - -
Бунтарство ± ±

 

Способи індивідуальної адаптації стосуються не особистості, а рольової поведінки. Та ж сама особа - в залежності від ситуації - може вдаватися до того чи іншого шляху реагування.

Концепція Мертона має важливе значення, перш за все, тому, що вона розглядає конформізм та девіацію в одному контексті, в одній системі співвіднесення, а не як непов’язані категорії. Крім того, ця концепція показує, що відхилення не обов’язково є продуктом абсолютно негативного ставлення до загальновизнаних стандартів, як часто припускали раніше. Так, злодій не заперечує соціально схвалену мету досягнення соціального успіху. Він може ставитися до неї з таким же захопленням, як й молодий службовець, що робить службову кар’єру. Чиновник, який культивує ритуалізм, не відмовляється від загальновизнаних засобів дій, але доводить їх виконання до абсурду. В цьому розумінні поведінка і злодія і чиновника девіантна, відхильна.

Теорія структурної напруженості привертає увагу до тих процесів, якими суспільство породжує девіацію, відхили. Це дуже привабливий підхід, тому що він дає підстави для оптимістичного погляду на людську природу. Злодії, з цієї точки зору, здійснюють злочини під суспільним тиском і вони можуть притримуватись законів, якщо дати їм шанс. Вирішення проблеми злочинності, з цієї точки зору, полягає у реформуванні суспільства так, щоб наблизити його до ідеалів демократії та рівноправності.

Критики цього підходу мають досить підстав. Наприклад, якщо ця теорія коректна, правопорушність має бути найбільшою, коли прагнення (aspіratіons) є високими, а очікування - низькими. Це характерно для нижчих соціальних класів, але правопорушення не обов’язково концентруються у нижчих класах. Взаємозв’язок між соціальною належністю та багатьма видами правопорушень дуже слабкий.

Більш того, Мертон виходить з того, що в американському суспільстві існує консенсус щодо цінностей та цілей. Але критики зауважують, що американське суспільство є плюралістичним з досить великою кількістю різних субкультур.

Є значна кількість прикладів існування мовби “відхильної” поведінки, що можуть бути пояснені через непридатність застосування до них тих же самих норм, які спрямовують поведінку більшості населення США (наприклад, деякі норми індіанців стосовно шлюбу).




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-11; Просмотров: 544; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.011 сек.