Відкриті та закриті системи стратифікації

Стратифікаційні системи відрізняються тією легкістю, з якою вони дозволяють людям входити в певну верству або виходити з неї.

Той суспільний устрій, у якому людина відносно легко може змінити свій статус, соціологи називають відкритою системою.

Той устрій, у якому людям дуже важко змінити свій статус, соціологи називають закритою системою.

Дещо подібне до цього ми розглядали, коли знайомились з поняттям досягнутого статусу та приписаного статусу. Досягнуті статуси відкриті для людей на основі індивідуального вибору та змагання, конкуренції, в той час як приписані статуси надаються групою або суспільством.

Насправді немає таких суспільств, що були б повністю відкритими або повністю закритими. Сполучені Штати вважаються прикладом відносно відкритої системи. Вона базується на такій класовій системі, вважають американські соціологи, у якій досягнуті статуси забезпечують найважливіші підстави для нерівного розподілу соціальних ресурсів. Сполучені Штати не засновувалися на ідеї, що всі люди мають отримати рівний статус, або на ідеї безкласового суспільства. Демократичне кредо притримується того, що всі люди мають мати рівні можливості піднятися в класовій системі.

В теорії, винагороди соціального життя випливають для людини в залежності від її достоїнств та здібностей в залежності від її внеску до загальної суспільної справи. На практиці, як зауважують американські соціологи, американська система зазнає певного впливу приписаних статусів, що визначаються на підставі раси, віку та статі. Прикладом закритої системи є традиційне індуїстське суспільство, що функціонувало необмежено до 2-ї світової війни. Це суспільство базувалося на кастовій системі, в якій приписані статуси забезпечували головні підстави основного розподілу соціальних ресурсів. Люди успадковували свій соціальний статус за народженням від своїх батьків і не могли його змінити. Історично в Індії існували тисячі каст, але всі вони поділялися між чотирма головними кастами.

Каста брамінів, або жерців, нараховувала близько 3-х відсотків населення. Касти кшатріїв, мов би нащадків воїнів, та вайшиїв, торговців, разом складали близько 7 відсотків індусів. Каста шудрів, селян та ремісників, налічувала близько 70 відсотків населення. Останні відсотків складали гаріджани, або недоторкані, що традиційно працювали підмітальниками, сміттярами, шкіряниками та свинарями.

Члени нижчих каст зневажалися, принижувались та пригнічувались членами вищих каст незалежно від їх особистих достоїнств та поведінки. У системі діяли жорсткі правила уникання контактів, тому що вважалося, що контакти з членами нижчих каст духовно забруднюють та опоганюють членів вищих каст.

Навіть сьогодні у деяких місцевостях Індії, особливо сільських, касти формують поведінку людей, встановлюють правила женихання, вживання їжі, домашнього господарювання та зайнятості. Але навіть у зеніті свого розвитку кастова система ніколи не виключала повністю мобільності угору та униз по соціальній дробині. Тим більш сьогодні. Але й досі кастові упередження гальмують соціальну мобільність.

Дата добавления: 2014-01-11