Лізингові та селенгові операції

Лізинг (англ. lease – оренда) – це форма дострокової оренди, пов’язана з передачею в користування обладнання, транспортних засобів та іншого рухомого та нерухомого майна. Лізинг дозволяє промисловим, торговим, транспортним та іншим підприємствам (орендаторам) отримувати в комерційних банках і лізингових компаніях (орендодавців) за певну орендну плату в довгострокове користування широкий перелік основних засобів.

Лізинг – порівняно нова специфічна форма організації кредитно-фінансових відносин, що поєднує в собі елементи кредитування в натуральній і грошовій формі. Фактично лiзинг – це форма матеріально-технічного забезпечення з одночасним кредитуванням та орендою. При лiзингу орендар виплачує у лізинговій формі не орендну плату, а повну вартiсть майна у кредит. У випадку виявлення дефектів лізингових основних фондів, лізингова фірма повністю звільняється від претензії. Претензії за трьохсторонньою угодою стосуються постачальника.

Сучасний лізинг у багатьох країнах охоплює широкий перелік об’єктів – від дрібного канцелярського обладнання до складних ЕОМ, від токарних станків до бурового обладнання, від автотранспортних засобів до реактивних лайнерів і океанських танкерів, а також сільськогосподарське, будівельне, гірничодобувне та інше обладнання.

У промислово розвинених країнах лізингові операції отримали широкий розвиток в останні десятиріччя. На умовах лізингу в США купується близько 45% обладнання, що реалізується на внутрішньому ринку, в Японії – 33%, в Німеччині – 18%, в Австралії – 25%, Англії, Швеції, Франції – 13-17%.

У сучасних умовах широкого розповсюдження набула форма участі банків у лізингових операціях під назвою «вендор лізинг», тобто «лізинг продавця». Ця форма лізингу розповсюджується лише на великі промислові компанії, що виготовляють складне, велике і дороге обладнання, яким банки пропонують послуги при реалізації цього обладнання.

Широкого розвитку набула форма банківської участі в лізингових операціях, при якій лізингові компанії залучають великі банки до ведення переговорів про лізинг, оформлення необхідної документації тощо. Банк затверджує оренду і виділяє грошові кошти, тоді як лізингова компанія продовжує залишатись власником обладнання і виступає в ролі орендодавця. Банку лише передається право на отримання платежів і застави за обладнання.

Стосовно майна, що орендується, лізинг ділиться на:

- чистий – додаткові витрати бере на себе орендатор,

- повний – техобслуговування майна та інші витрати бере на себе лізингодавець.

Лізинг має дві основні форми:

– прямий

– такий, що повертається.

Прямому фінансовому лізингу надається перевага, коли підприємству потрібне переоснащення технічного потенціалу. Лізингова фірма при такій угоді забезпечує
100%-не фінансування, придбання обладнання.

Угода лізингу укладається на наступних умовах:

1) термін лізингу дорівнює терміну служби основних засобів;

2) сума платежу об’єднує в собі вартість основних фондiв, проценти за кредит, комісійні платежi;

3) ризик, пов’язаний із псуванням та загибеллю, приймає на себе лiзингоотримувач;

4) основні фонди є власністю лізингової фірми (орендодавця).

Лізинговий внесок (орендна плата) – це плата за виробниче використання об’єкта лізингової угоди, вона складається із суми амортизаційних відрахувань і процентних відрахувань від вартості переданого в оренду майна (процент за банківський кредит і плата за додаткові послуги банку). Розмір амортизаційних відрахувань залежить від початкової вартості майна, терміну служби, ступеня зносу на момент передачі в оренду і норм амортизації, встановлених для даного виду майна.

У світовій практиці при виділенні видів лізингу виходять насамперед з ознак їхньої класифікації:

1) Залежно від сектора ринку, де проводяться лізингові операції:

− внутрішній лізинг, коли всі учасники угоди представляють одну країну;

− зовнішній (міжнародний) лізинг, до якого належать угоди, де хоча б одна із сторін належить до різних країн. До цього ж виду лізингу відносять і угоди, укладені лізингодавцем і лізингоотримувачем однієї країни, якщо хоча б одна із сторін є спільним підприємством. У свою чергу, зовнішній лізинг поділяється на: імпортний, коли зарубіжною стороною є лізингодавець, та експортний, коли зарубіжною стороною є лізингоодержувач;

− міжнародний транзитний лізинг має місце в тих випадках, коли лізингодавець однієї країни бере кредит або купує обладнання в іншій країні і передає його лізингоодержувачу, який знаходиться в третій країні.

2) За відношенням до орендованого майна (або за обсягом обслу­говування):

− ч истий – усі витрати щодо обслуговування майна приймає на себе лізингоодержувач. При цьому він переводить лізингодавцю чисті (нетто) платежі;

− повний (з повним набором послуг, або "мокрий" лізинг) – при якому лізингодавець приймає на себе всі витрати з обслуговування майна. Його використовують, як правило, виробники устаткування. Різновидом "мокрого" лізингу можна назвати лізинг "під ключ";

− частковий (з частковим набором послуг) – на лізингодавця покладаються лише окремі функції з обслуговування майна.

3) За ступенем окупності майна:

− лізинг із повною окупністю (чи близькою до повної), коли протягом терміну дії лізингового договору відбувається повна чи близька до повної амортизація майна і, відповідно, виплата лізингодавцю вартості майна;

− лізинг з неповною окупністю, при якому протягом терміну дії одного лізингового договору відбувається часткова амортизація майна й окуповується тільки його частина.

4) З урахуванням податкових, амортизаційних пільг:

− з використанням пільг із оподатковування майна, прибутку, ПДВ, різних зборів, прискореної амортизації тощо. У свою чергу, цей лізинг поділяється ще на два види: фіктивний – має спекулятивний характер і розрахований на отримання прибутку за рахунок діючих у країні пільг (з оподаткування майна, прибутку, ПДВ, прискореної амортизації і т. ін.); дійсний лізинг – у правовому відношенні повинен відповідати чинному законодавству й економічній сутності лізингової форми підприємницької діяльності;

− без використання пільг.

5) За типом фінансування:

− терміновий, коли має місце одноразова оренда майна;

− поновлюваний (револьверний), при якому після закінчення першого терміну договір лізингу продовжується на наступний період.

Різновидом поновлюваного лізингу є генеральний лізинг, що дає можливість при постійній і перевіреній співпраці лізингоодержувача з лізинговою компанією укласти загальний договір на надання лізингової лінії, після чого лізингоодержувач може, якщо треба, брати додаткове обладнання без укладання нових договорів. Це дуже важливо для підприємств з беззупинним виробничим циклом і при жорсткій контрактній кооперації з партнерами, насамперед закордонними. За умовою угоди в режимі генерального лізингу лізингоотримувачу у випадку виникнення термінової непередбаченої необхідності в одержанні додаткового устаткування достатньо направити лізингодавцю запит на постачання необхідного устаткування з посиланням на узгоджений перелік або каталог. Наприкінці періоду, на який укладена угода, здійснюється перерахунок лізингових платежів з урахуванням різно­часності витрат лізингодавця та укладається нова угода.

6) За типом лізингового майна розрізняють:

− лізинг рухомості (устаткування, техніка, автомобілі тощо), утому числі нової та тієї, що вже використовувалася;

− лізинг нерухомості (будинки, споруди, судна, літаки).

7) Залежно від форми організації і техніки проведення лізингових операцій:

− прямий лізинг, при якому власник майна (постачальник) самостійно здає об'єкт у лізинг (двостороння угода). Лізинг за участю двох сторін, за оцінками провідних західних експертів, займає відносно скромне положення в загальній кількості укладених лізингових угод. Його частка не перевищує 5–7 %;

− непрямий лізинг (посередницький), коли передача майна в лізинг відбувається через посередника. Такого роду угода схожа з класичною лізинговою операцією, тому що в ній беруть участь постачальник, лізингодавець і лізингоодержувач. Кожний з них діє окремо і самостійно;

− пайовий (лізинг за участю безлічі сторін, або роздільний лізинг) – це здійснення лізингу за участю суб'єктів лізингу на основі укладання багатостороннього договору і залучення одного або більше кредиторів, які беруть участь у цьому, інвестуючи свої грошові кошти. Цей вид лізингу розповсюджений як форма фінансування складних, велико­масштабних об'єктів, таких, як авіатехніка, морські і річкові судна, комплектне устаткування підприємств, залізничний і рухомий склад, бурові платформи і т. ін. Такий лізинг називається ще груповим або акціонерним, тобто лізингом за участю декількох компаній поста­чальників, лізингодавців і залученням кредитних засобів у банків, а також із страхуванням лізингового майна і поверненням лізингових платежів за допомогою страхових пулів.

8) За характером лізингових платежів визначають:

− грошовий лізинг, який має місце у випадку, коли всі платежі здійснюються в грошовій формі;

− компенсаційний лізинг, який передбачає платежі у формі поставок товарів, які надають один одному лізингодавець і лізингоодержувач;

− змішаний лізинг, який передбачає змішані грошові і компен­саційні платежі.

9) Відповідно до ознак окупності (умов амортизації) майна виділяють:

− фінансовий лізинг – це взаємини партнерів, що передбачають протягом періоду дії угоди між ними виплату лізингових платежів, які покривають повну вартість амортизації або устаткування велику його частину, додаткові витрати і прибуток лізингодавця.

− оперативний чи сервіснийлізинг – це орендні відносини, при яких витрати лізингодавця, пов'язані з придбанням предметів, які здаються в оренду, не покриваються орендними платежами протягом одного лізингового контракту. Він укладається найчастіше на термін від декількох місяців до трьох років.

Селенг – це одна із різновидностей лізингу. Тому його функції регламентуються Об’єднанням європейських лізингових товариств iз штаб-квартирою в Брюсселi. Сьогодні селенг активно використовується у всіх економічно розвинених країнах. (у США об’єм селенгових операцій перевищує 10 млрд.дол., у Західній Європі – 20 млрд.дол.)

Селенг – це двосторонній процес, який є специфічною формою зобов’язання, що регламентується угодою майнового найму i полягає в передачі власником своїх прав у користуванні та розпорядженні його майном селенг-компанії за визначену плату. При цьому власник залишається володарем переданого майна i може при першій вимозі повернути його. Селенг-компанiя залучає i вільно використовує на свій розсуд майно та окремі майнові права громадян i господарюючих суб’єктів. Майном можуть бути різні об’єкти права власності: гроші, цінні папери, земельні ділянки, підприємства, будівлі, обладнання i т. п.

За формою фінансування селенгова діяльність наближена до банківської діяльності. Вона може здійснюватися будь-якими торгово-промисловими підприємствами як побічна операція. Однак економiчно доцільно створювати селенг-компанiї.

Громадяни в найм здають, головним чином, гроші. Різниця між грошима позиченими (кредит) i грошима, взятими в найм, така:

1. При кредиті відбувається зміна прав власності. При селенгу власник грошей, зданих у найм, не втрачає свого права на них.

2. Коли господарчий суб’єкт, що отримав гроші від селенг-компанiї, збанкрутує, то за законом про банкрутство із його власності спочатку повертається істинним власником все те, що йому не належить (у тому числі i гроші, переданi в найм), інше майно продається на аукціоні та ділиться між кредиторами.

3. При передачі грошей у найм податком обкладається тільки прибуток, отриманий від операції, а не вся сума. При кредитi податок береться з усієї суми кредиту.

Практика показує, що використання селенгу вигідно при гнучкій системі господарювання. Селенг є ефективним інструментом фінансування різних сфер підприємництва в умовах ризику. У сучасних умовах для розвитку селенгу відкриваються хороші перспективи:

– · скорочення об’ємів ліквідних коштів з причини постійно виникаючих труднощів на грошовому ринку;

– · загострення конкуренції, що потребує оптимізації вкладення капіталу;

– · зменшення прибутку господарчих суб’єктів, що обмежує їх можливість вкласти достатню суму коштів у розвиток нової технології та розширення виробництва.

Селенг загострює конкуренту боротьбу на грошовому ринку i направляє її на зниження ціни послуг, наприклад, процентів за кредит. Селенг – це реальний механізм втягнення грошей населення у виробничу сферу зокрема та в економіку країни в цілому.

Дата добавления: 2014-01-11