Контрольні запитання

1. Дати визначення поняття надрового (гірничого) права. Яке його місце в системі екологічного права?

2. Охарактеризуйте надра як об’єкт правового регулювання.

3. Назвіть основні джерела законодавства про надра.

4. Перерахуйте основні напрями державного управління і контролю в галузі використання та охорони надр.

5. Які особливості юридичної відповідальності за порушення законодавства про надра?

6. Дайте характеристику водного права як складової частини екологічного права.

7. Назвіть основні джерела правового режиму водокористування в Україні.

8. Які є особливості правового режиму водокористування в Україні?

9. Назвіть систему органів управління і контролю в галузі використання та охорони вод.

10. Які особливості юридичної відповідальності за порушення водного законодавства?

11. Поняття атмосферного права як складової частини екологічного права.

12. Назвіть акти атмосферного законодавства.

13. Охарактеризуйте повноваження органів управління в галузі охорони атмосферного повітря.

14. Які основні напрями державного регулювання в галузі охорони і використання атмосферного повітря?

15. Які особливості юридичної відповідальності за порушення атмосферного законодавства?

Тема 9. Основи правового режиму лісів та рослинного світу України.

√ Поняття про ліс та рослинний світ як об’єкти правового регулювання.

√ Лісове законодавство України.

√ Правові форми та види використання і відтворення рослинних ресурсів.

√ Державне регулювання використання, охорони, захисту та відтворення лісів і рослинного світу.

√ Юридична відповідальність за порушення лісового законодавства та законодавства про рослинний світ.

У законодавстві України рослинний світ як природний об‘єкт визначається як сукупність усіх видів рослин, а також грибів та утворених ними угруповань на певній території. Правовий режим рослинного світу поділяється на два види суспільних відносин, які регулюються різними нормативно-правовими актами.

Так, правові відносини у сфері охорони, використання і відтворення рослинного світу, який існує в вільному природному стані, регулюється ЗУ «Про рослинний світ», Конституції України, ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про природно-заповідний фонд», Лісовим кодексом України, іншими нормативно-правовими актами.

Друга група правових відносин у сфері охорони, використання та відтворення рослин та багаторічних насаджень сільськогосподарського призначення регулюється ЗУ «Про захист рослин», «Про карантин рослин», «Про пестициди і агрохімікати» та іншими нормативно-правовими актами.

Для екологічного права більшою мірою має значення законодавство про рослинний світ, яке регулює суспільні відносини у сфері охорони, використання і відтворення таких об’єктів, якими є дикорослі та інші несільськогосподарського призначення судинні рослини, мохоподібні, водорості, лишайники, а також гриби, їх угруповання і місце зростання.

Не дивлячись на те що ліс є специфічним рослинним угрупуванням, або завдяки цьому, лісове законодавство відокремлено в окрему підгалузь екологічного законодавства і є складовою частиною природоресурсового законодавства, як і законодавство про рослинний світ.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце розташуванням виконують переважно екологічні (водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні), естетичні та інші функції, мають обмежене експлуатаційне значення і підлягають державному обліку та охороні. Усі ліси в Україні є власністю держави. Корисними властивостями лісів є їх здатність зменшувати вплив негативних природних явищ, захищати ґрунти від ерозії, регулювати стік води, запобігати забрудненню довкілля і очищати його, сприяти оздоровленню населення та його естетичному вихованню. Лісовими ресурсами є деревина, технічна і лікарська сировина, кормові, харчові та інші продукти лісу, що використовуються для задоволення потреб населення і виробництва.

Об’єкти рослинного світу, що використовуються або можуть бути використані населенням для потреб виробництва та інших потреб, вважаються природними рослинними ресурсами. Вони поділяються за своєю екологічною, господарською, науковою, оздоровчою, рекреаційною цінністю та іншими ознаками на природні рослинні ресурси загальнодержавного та місцевого значення. До рослинних ресурсів загальнодержавного значення відносяться:

1. об’єкти рослинного світу в межах:

- внутрішніх морських вод і територіального моря, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України;

- поверхневих вод (озер, водосховищ, річок, каналів), що розташовані й використовуються на території більш ніж однієї області, а також їх притоків усіх порядків;

- природних та біосферних заповідників, національних природних парків, а також заказників, пам’яток природи, ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків, парків-пам’яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення;

2. лісові ресурси державного значення;

3. рідкісні і такі, що перебувають під загрозою знищення, судинні рослини, мохоподібні, водорості, лишайники, а також гриби, види яких занесені до Червоної книги України;

4. рідкісні і такі, що перебувають під загрозою зникнення, та типові природні угруповання, занесені до Зеленої книги України.

Використання природних рослинних ресурсів в Україні здійснюється в двох основних формах: в порядку загального використання і в порядку спеціального використання.

Загальне використання природних рослинних ресурсів здійснюється громадянами з додержанням встановлених вимог без отримання відповідних дозволів. У порядку загального використання природних рослинних ресурсів громадяни можуть збирати лікарську і технічну сировину, квіти, ягоди, плоди, гриби та інші харчові продукти для задоволення власних потреб, а також використовувати ці ресурси в рекреаційних, оздоровчих, культурно-освітніх та виховних цілях. У той же час забороняється збирання у порядку загального використання дикорослих рослин, віднесених до переліку наркотиковмісних рослин, їх плодів, насіння, післяжнивних залишків, відходів сировини тощо. Забороняється також торгівля лікарськими і декоративними видами рослин та їх частинами (корені, стебла, плоди тощо), зібраними в порядку загального користування природних рослинних ресурсів.

Загальне використання природних рослинних ресурсів може бути обмежене місцевими органами влади, а також спеціально вповноваженими органами виконавчої влади в ряді випадків, зокрема у разі їх виснаження, різкого зменшення популяційної та ценотичної різноманітності тощо.

Загальне використання природних рослинних ресурсів на всій території України здійснюється безкоштовно.

Відповідно до вимог чинного законодавства можуть здійснюватись такі види спеціального використання природних рослинних ресурсів:

- збирання лікарських рослин;

- заготівля деревини під час рубок головного користування;

- заготівля живиці;

- заготівля кори дуба, деревної зелені, деревних соків тощо;

- збирання квітів, ягід, плодів, горіхів, насіння, лісової підстилки, очерету тощо;

- заготівля сіна;

- випасання худоби.

Особливість здійснення спеціального використання природних рослинних ресурсів полягає в тому, що воно є платним і здійснюється у межах встановлених у дозволах лімітів їх використання.

Не потребують дозволу на спеціальне використання природних рослинних ресурсів власники земельних ділянок, на яких знаходяться об’єкти рослинного світу, крім тих, що занесені до Червоної книги України та Зеленої книги України, а також користувачі (в тому числі орендарі) земельних ділянок, які їм надано для використання.

Відповідно до законодавства використання природних рослинних ресурсів з природоохоронною, рекреаційною, оздоровчою, культурно-освітньою та виховною метою здійснюється в порядку загального використання. Крім того, використання природних рослинних ресурсів може здійснюватись з науково-дослідною та господарською метою для забезпечення потреб населення та виробництва у технічній, лікарській, пряно-ароматичній, харчовій сировині з дикорослих рослин, для випасання худоби та забезпечення інших потреб тваринництва, для потреб бджільництва, для потреб мисливського та рибного господарства.

Відтворення природних рослинних ресурсів здійснюється власниками та користувачами (в тому числі орендарями) земельних ділянок, на яких знаходяться об’єкти рослинного світу.

Відтворення рослинних ресурсів забезпечується і здійснюється шляхом:

- сприяння природному відновленню рослинного покрову;

- штучного поповнення природних рослинних ресурсів;

- запобігання небажаним змінам природних рослинних угруповань та негативному впливу на них господарської діяльності;

- тимчасове зупинення господарської діяльності з метою створення умов для відновлення деградованих рослинних угруповань.

Обсяги робіт з відтворення природних рослинних ресурсів і способи їх проведення визначаються проектами, що затверджуються спеціально уповноваженими органами.

Лісові ресурси також за своїм значенням поділяють на загальнодержавного і місцевого значення. До лісових ресурсів державного значення належать деревина від рубок головного користування і живиця. До лісових ресурсів місцевого значення належать лісові ресурси, не віднесені до ресурсів державного значення.

Усі ліси на території України становлять її лісовий фонд, до якого належать також земельні ділянки, не вкриті лісовою рослинністю, але надані для потреб лісового господарства. Землі лісового фонду поділяються на лісові та нелісові. До лісових земель належать землі:

- вкриті лісовою (деревною і чагарниковою) рослинністю;

- не вкриті лісовою рослинністю, які підлягають залісенню (зруби, згарища, рідколісся, пустирі тощо), зайняті лісовими шляхами, просіками, протипожежними розривами.

До нелісових земель лісового фонду належать землі:

- зайняті спорудами, пов’язаними з веденням лісового господарства, трасами ліній електропередач, газо- і нафтопроводів та підземними комунікаціями тощо;

- зайняті сільськогосподарськими угіддями (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища, надані для потреб лісового господарства);

- зайняті болотами і водоймами в межах земельних ділянок лісового фонду, наданих для потреб лісового господарства.

Віднесення земельних ділянок до складу земель лісового фонду, визначення їх меж провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством.

До лісового фонду не належать: усі види зелених насаджень у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремі дерева і групи дерев, чагарники на сільськогосподарських угіддях, садибах, присадибних, дачних і садових ділянках. Питання створення, охорони і використання насаджень, що не належать до лісового фонду, регулюються актами законодавства України, які не належать до лісового законодавства.

Відповідно до лісового законодавства всі ліси за екологічним і господарським значенням поділяють на дві групи.

До першої групи належать ліси, що виконують природоохоронні функції. В свою чергу залежно від переваг виконуваних ними функцій ліси першої групи належать до різних категорій захисності:

- водоохоронні (смуги лісів уздовж берегів річок, навколо озер, водоймищ та інших водних об’єктів, включаючи смуги лісів, що захищають нерестовища цінних промислових риб, а також захисні лісові насадження на смугах відводу каналів);

- захисні (ліси протиерозійні, приполонинні, захисні смуги лісів уздовж залізниць, автомобільних доріг, особливо цінні лісові масиви, державні захисні лісові смуги, байрачні ліси, степові переліски та інші ліси степових, лісостепових, гірських районів, які мають важливе значення для захисту довкілля). До цієї категорії належать також полезахисні лісові смуги, захисні лісові насадження на смугах відводу залізниць, захисні лісові насадження на смугах відводу автомобільних доріг;

- санітарно-гігієнічні та оздоровчі (ліси населених пунктів, ліси зелених зон навколо населених пунктів і промислових підприємств, ліси першого і другого поясів санітарної охорони джерел водопостачання та ліси зон округів санітарної охорони лікувально-оздоровчих територій).

До першої групи належать також ліси на територіях природно-заповідного фонду (включаючи ліси, що мають наукове або історичне значення (генетичні резервати)), лісоплодові насадження і субальпійські деревні та чагарникові угруповання;

До другої групи належать ліси, що поряд з екологічним мають експлуатаційне значення, і для збереження захисних функцій, безперервності та невиснажливості використання яких встановлюється певний режим лісокористування.

Охорона рослинного світу та лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на їх збереження від знищення, пошкодження, ослаблення, на збереження просторової, видової, популяційної різноманітності і цілісності об’єктів рослинного світу, охорону їх місцезростання, збереження від знищення чи пошкодження, захист від шкідників та хвороб, а також невиснажливе використання.

Охорона рослинного світу здійснюється шляхом:

- встановлення норм і правил використання, охорони та відтворення рослинного світу;

- заборони та обмеження використання рослинних ресурсів;

- створення територій і об’єктів природно-заповідного фонду;

- занесення рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення рослин і рослинних угруповань до Червоної і Зеленої книг України;

- встановлення державного обліку, інформування та контролю за охороною, використанням та відтворенням рослинного світу;

- встановлення юридичної відповідальності за порушення законодавства про рослинний світ та здійснення інших заходів.

Обов’язковим є врахування вимог щодо охорони рослинного світу під час проведення екологічної експертизи проектів, схем, планів та іншої документації, а також під час розробки і встановлення екологічних нормативів.

Спеціальним напрямом державного регулювання правового режиму рослинного світу є захист, який врегульовується ЗУ «Про захист рослин», в якому передбачена система (комплекс) заходів, які спрямовані на запобігання погіршення стану рослин сільськогосподарського та іншого призначення, багаторічних і лісових насаджень, дерев, чагарників, рослинності закритого ґрунту, продукції рослинного походження через шкідників, хвороби і бур’яни.

Важливим напрямом державного регулювання правового режиму рослинного світу є державний облік, кадастр і моніторинг рослинного світу, контроль у галузі охорони, використання і відтворення рослинного світу.

Державний облік і кадастр рослинного світу містять систему відомостей і документів про розподіл об’єктів рослинного світу між власниками і користувачами (в тому числі орендарями) земельних ділянок, кількісні та якісні характеристики народногосподарської і наукової цінності рослинних ресурсів, поділ природних рослинних угруповань на категорії, економічну оцінку технічних, кормових, лікарських, харчових та інших властивостей природних рослинних ресурсів, інші дані про рослинні природні ресурси, необхідні для їх охорони, використання та відтворення.

Моніторинг рослинного світу є складовою частиною системи моніторингу довкілля України і здійснюється відповідно до Положення про державну систему моніторингу довкілля.

Основним законодавчим актом і джерелом лісового законодавства є Лісовий кодекс України, в якому визначено, що усі ліси на території України становлять її лісовий фонд, поряд із повноваженнями органів державної влади і місцевого самоврядування встановлюються права та обов’язки постійних і тимчасових лісокористувачів, їх захист та підстави припинення. Крім цього визначаються система та повноваження органів, які здійснюють державне управління і державний контроль у галузі охорони, захисту, використання та відтворення лісів. Також в цьому кодексі передбачаються основні вимоги організації лісового господарства, поділ лісів на групи, порядок переведення лісових ділянок до нелісових та особливості використання лісових ресурсів і користування земельними ділянками лісового фонду, в тому числі право загального і спеціального використання лісових ресурсів та відтворення лісів і підвищення їх продуктивності. З метою охорони і захисту лісів встановлюються обов’язки громадян і юридичних осіб, а також організується лісова охорона.

До того ж Лісовим кодексом закріплені положення про лісовпорядкування, державний облік лісового фонду та ведення державного лісового кадастру, а також про плату за використання лісових ресурсів та економічного стимулювання охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів, а також особливості вирішення суперечок у галузі охорони, захисту, використання та відтворення лісів, відповідальності та міжнародних відносин.

Окремі вимоги щодо правового режиму лісового фонду передбачено в ЗУ «Про транспорт» та «Про власність». Також значну групу джерел лісового законодавства України складають нормативно-правові акти, які приймаються Кабміном, зокрема, Санітарні правила в лісах України, Порядок ведення державного обліку лісів і державного лісового кадастру, Правила відпуску деревини на пні в лісах України тощо.

Крім того до джерел лісового законодавства належать нормативно-правові акти Мінекоресурсів, Державного комітету лісового господарства України та ряду інших спеціально уповноважених органів державної влади в цій галузі.

Контроль у галузі охорони, використання та відтворення рослинного світу поділяється на державний і громадський.

Державний контроль у галузі охорони, використання та відтворення рослинного світу та лісів здійснюється Кабміном, Верховною Радою, Верховною Радою АРК, місцевими державними адміністраціями, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі екології та природних ресурсів та його органами на місцях, іншими спеціально уповноваженими на це органами виконавчої влади та постійними лісокористувачами відповідно до законодавства України.

Спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері захисту рослин є Головне управління державної служби захисту рослин (Головна державна інспекція захисту рослин) Міністерства аграрної політики України, державні станції захисту рослин Автономної Республіки Крим, областей і районів. З метою охорони і захисту лісів на території України діє служба лісової охорони. Вона включає лісову охорону спеціально уповноважених державних органів лісового господарства (далі – державна лісова охорона), а також лісову охорону інших постійних лісокористувачів. Діяльність державної лісової охорони регулюється її статутом, який затверджується Кабміном.

Громадський контроль у галузі охорони, використання та відтворення рослинного світу здійснюється громадськими інспекторами з охорони навколишнього природного середовища, повноваження яких визначаються згідно з ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища».

Особи, винні у порушенні законодавства про рослинний світ, можуть притягуватися до кримінальної, адміністративної, дисциплінарної або цивільно-правової відповідальності відповідно до законодавства України.

До порушень у сфері охорони, використання і відтворення рослинного світу ЗУ «Про рослинний світ» віднесені такі види правопорушень:

- самовільне спеціальне використання природних рослинних ресурсів;

- порушення правил загального використання природних рослинних ресурсів;

- протиправне знищення або пошкодження об’єктів рослинного світу;

- порушення вимог щодо охорони умов місцезростання об’єктів рослинного світу;

- реалізація лікарської та технічної сировини дикорослих рослин, зібраної без дозволу на спеціальне використання природних рослинних ресурсів та ряд інших.

А ЗУ «Про захист рослин» встановлені такі види правопорушень:

- недодержання вимог нормативно-правових актів з питань захисту рослин, що призвело до пошкодження, погіршення стану рослин та якості продукції рослинного походження, а також забруднення довкілля;

- екологічно не обґрунтоване здійснення захисту рослин.

За Лісовим кодексом України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у:

- незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників;

- порушенні вимог протипожежної безпеки в лісах;

- знищенні або пошкодженні лісу внаслідок його забруднення хімічними та радіоактивними речовинами, виробничими і побутовими відходами, стічними водами, іншими шкідливими речовинами, підтопленні, осушенні та інших видах шкідливого впливу;

- порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства;

- порушенні правил зберігання, транспортування та застосування засобів захисту лісу, стимуляторів росту, мінеральних добрив та інших препаратів;

- засміченні лісів побутовими відходами;

- розкорчовуванні земельних ділянок лісового фонду і використанні їх для спорудження будівель, переробки деревини, влаштування складів тощо без належного дозволу;

- самовільній заготівлі сіна та випасанні худоби на земельних ділянках лісового фонду;

- порушенні правил заготівлі (збирання) лісової підстилки, дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід тощо;

- заготівлі лісових ресурсів засобами, що негативно впливають на стан і відтворення лісів;

- порушенні порядку використання лісосічного фонду, заготівлі та вивезення деревини, заготівлі живиці і використання інших лісових ресурсів;

- невнесенні плати за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду в установлені строки;

- знищенні та пошкодженні відмежувальних знаків у лісах;

- порушенні строків повернення земельних ділянок лісового фонду, що перебувають у тимчасовому користуванні, або невиконанні обов’язків щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням;

- пошкодженні сіножатей, пасовищ і ріллі на земельних ділянках лісового фонду;

- знищенні або пошкодженні лісоосушувальних канав, дренажних систем і доріг на земельних ділянках лісового фонду, а також полезахисних лісових смуг, захисних лісових насаджень на смугах відводу автомобільних доріг, захисних лісових насаджень на смугах відводу залізниць, захисних лісових насаджень на смугах відводу каналів тощо.

Контрольні питання:

1. Окресліть поняття лісового права і його місце в системі екологічного права.

2. Охарактеризуйте ліс як об’єкт правового регулювання.

3. Дайте характеристику джерел лісового законодавства.

4. Перерахуйте систему і повноваження органів управління і контролю в галузі використання та охорони лісів.

5. Назвіть особливості юридичної відповідальності за порушення лісового законодавства.

6. Розкрийте поняття рослинного світу як об’єкта правового регулювання.

7. Назвіть основні джерела законодавства про рослинний світ.

8. Які основні форми та види використання та охорони рослинного світу?

9. Яка система органів, які здійснюють управління, контроль у галузі охорони та використання рослинного світу?

10. Які особливості юридичної відповідальності за порушення законодавства про рослинний світ?

Тема 10. Основи правового режиму тваринного світу України.

√ Тваринний світ як об’єкт правового регулювання.

√ Законодавство України про тваринний світ.

√ Державне регулювання в галузі охорони і використання тваринного світу.

√ Юридична відповідальність за порушення законодавства про тваринний світ.

Тваринний світ є одним з основних компонентів навколишнього природного середовища, національним багатством України, джерелом духовного та естетичного збагачення і виховання людей, об’єктом наукових досліджень, а також: важливою базою для одержання промислової і лікарської сировини, продуктів та інших матеріальних цінностей.

Відповідно до законодавства України об’єктами тваринного світу є:

- Хордові (хребетні та безхребетні) тварини в усьому їх видовому і популяційному різноманітті та на всіх стадіях розвитку, що перебувають у стані природної волі;

- частини диких тварин (роги, шкура тощо);

- продукти життєдіяльності диких тварин (мед, віск тощо);

- залишки викопних тварин;

- нори, хатки, лігва, мурашники, боброві загати та інше житло і споруди тварин.

Охороні підлягають крім об’єктів тваринного світу, також місця мешкання тварин (місця токування, линяння, гніздових колоній птахів, постійних чи тимчасових скупчень тварин, інші території, що є середовищем перебування об’єктів тваринного світу).

Дикі тварини, що перебувають в стані природної волі, а також інші об’єкти тваринного світу, що перебувають у межах територіальних і внутрішніх морських вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, водойм, що знаходяться на території більш ніж однієї області, державних мисливських угідь, територій природно-заповідного фонду України і лісів державного значення, належать до природних ресурсів загальнодержавного значення.

Законодавство України про охорону, використання і відтворення тваринного світу (фауністичне законодавство) є складовою частиною природоресурсового законодавства. Завданням фауністичного законодавства є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення об’єктів тваринного світу, збереження та поліпшення середовища перебування диких тварин, забезпечення умов постійного існування всього видового і популяційного різноманіття тварин у стані природної волі, неволі чи напіввільних умовах.

Відносини у галузі фауністичного законодавства регулюються:

- ЗУ «Про тваринний світ»,

- ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища»

- інші, прийняті відповідно до них актами законодавства України.

Відносини у галузі охорони, використання і відтворення сільськогосподарських, свійських й інших тварин, що використовуються для господарських, наукових, культурно-освітніх, виховних, естетичних та інших цілей, регулюються відповідним законодавством України.

Основним законодавчим актом комплексного характеру в цій галузі є Закон України «Про тваринний світ» від 3 березня 1993 р. Цей закон складається з 59 статей, які розміщені у семи розділах. В законодавстві про тваринний світ поряд із загальними положеннями щодо державного управління в цій галузі, прав і обов’язків громадян у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, визначають також найголовніші вимоги щодо використання тваринного світу, яке здійснюється на праві власності і праві користування в таких його основних формах, як мисливство, полювання, рибальство. В законодавстві визначаються особливості охорони тваринного світу, встановлені заборони та обмеження при використанні й охороні середовища перебування, умов розмноження та шляхів міграції тварин.

Законодавство про тваринний світ визначає також порядок здійснення моніторингу, державного обліку і кадастру тваринного світу, особливості здійснення контролю в цій галузі, застосування юридичної відповідальності та здійснення міжнародних відносин у галузі охорони тваринного світу.

Законодавством України про тваринний світ встановлено, що під час проведення заходів щодо охорони, раціонального використання і відтворення тваринного світу, а також під час здійснення будь-якої діяльності, яка може вплинути на умови існування тварин та стан тваринного світу, повинні забезпечуватися такі основні вимоги і принципи:

- збереження умов існування видового і популяційного різноманіття тваринного світу в стані природної волі;

- недопустимість погіршення умов існування, шляхів міграції;

- збереження цілісності природних угруповань тварин;

- додержання науковообгрунтованих нормативів і лімітів використання об’єктів тваринного світу, забезпечення невиснажливого використання диких тварин та їх відтворення;

- раціональне використання корисних властивостей і продуктів життєдіяльності диких тварин;

- платність за спеціальне використання об’єктів тваринного світу;

- регулювання чисельності тварин з метою охорони здоров’я населення і запобігання заподіянню шкоди природі та народному господарству;

- врахування висновків екологічної експертизи щодо народногосподарських об’єктів, які можуть впливати на стан тваринного світу.

Законодавчим актом, який є джерелом законодавства про тваринний світ, є також ЗУ «Про мисливське господарство і полювання» Цей закон визначає правові, економічні та організаційні основи діяльності у галузі мисливського господарства та полювання, забезпечує дотримання рівних прав для всіх користувачів мисливських угідь у галузі охорони, використання та відтворення тваринного світу. Законодавчий акт про мисливське господарство і полювання визначає повноваження органів державної влади і місцевого самоврядування в цій галузі, встановлює вимоги щодо здійснення полювання, ведення мисливського господарства та користування мисливськими угіддями, контроль і відповідальність у цій сфері діяльності.

Окремі вимоги, які стосуються використання, охорони та відтворення тваринного світу, містяться в законах «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про природно-заповідний фонд» та ряді інших.

Велику групу джерел законодавства про тваринний світ складають укази Президента України, постанови КабМіну, нормативно-правові акти Мінекоресурсів, Державного комітету лісового господарства та ряду інших уповноважених органів державної влади. Серед яких актів слід назвати «Положення про порядок ведення державного кадастру тваринного світу», «Порядок здійснення любительського та спортивного рибальства», «Порядок справляння плати за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів».

Використання об’єктів тваринного світу здійснюється на підставі права власності і права користування. Загальне використання тваринного світу, насамперед для громадян та інших осіб, для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних тощо) безкоштовне та здійснюється без вилучення об’єктів тваринного світу з природного середовища (за винятком любительського і спортивного рибальства у водоймах загального користування).

Також в порядку загального використання тваринного світу здійснюється користування корисними властивостями життєдіяльності тварин – природних санітарів середовища, запилювачів рослин та інших, використання об’єктів тваринного світу в наукових, культурно-освітніх, виховних, естетичних та інших цілях. Під час здійснення загального використання тваринного світу забороняється знищення тварин, руйнування їх житла та інших споруд (нір, хаток, лігва, гнізд, мурашників, бобрових загат і таке інше), порушення та погіршення умов мешкання тварин.

До спеціального використання, яке має свою специфіку, належать усі види користування тваринним світом (за винятком любительського і спортивного рибальства у водоймах загального користування), що здійснюються з їх вилученням (здобуванням, збиранням тощо) з природного середовища. Спеціальне використання тваринного світу в порядку ведення мисливського і рибного господарства здійснюється з наданням підприємствам, установам, організаціям і громадянам права користування мисливськими угіддями та рибогосподарськими водоймами.

Спеціальне використання тваринного світу здійснюється тільки за спеціальними дозволами. Ця вимога поширюється також на власників чи користувачів земельних ділянок, на яких перебувають (знаходяться) об’єкти тваринного світу.

Законодавством України про тваринний світ встановлені такі види використання об’єктів тваринного світу, як:

- мисливство;

- рибальство, включаючи здобування водних безхребетних тварин і морських ссавців;

- використання об’єктів тваринного світу в наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілях;

- використання корисних властивостей життєдіяльності тварин (природних санітарів середовища, запилювачів рослин тощо);

- використання тварин з метою отримання продуктів їх життєдіяльності;

- здобування диких тварин з метою утримання і розведення в неволі чи напіввільних умовах для комерційних та інших цілей.

Суб’єктом права загальнодержавної власності на тваринний світ є держава в особі Верховної Ради України, яка може делегувати свої окремі повноваження власника тваринного світу органам державної виконавчої влади в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу.

Дикі тварини та інші об’єкти тваринного світу, вилучені із стану природної волі або природного середовища, розведені (отримані) у неволі чи напіввільних умовах або набуті іншим дозволеним законодавством шляхом, можуть перебувати у колективній або приватній власності.

Законність набуття у колективну або приватну власність об’єктів тваринного світу (крім добутих у порядку загального використання) має бути підтверджена відповідними документами. Форма документа та перелік видів тварин, що можуть перебувати на праві колективної чи приватної власності, визначаються Мінекоресурсів за погодженням із заінтересованими державними органами, які видають ці документи.

Не можуть передаватися у колективну або приватну власність об’єкти тваринного світу, що становлять особливу природоохоронну, наукову та естетичну цінність, а також види тварин, занесені до Червоної книги України (крім випадків, коли ці тварини отримані шляхом розведення в неволі або у передбаченому законодавством порядку придбані у власність за межами України).

Згідно чинного законодавства кожний громадянин України має право:

- на загальне і спеціальне використання тваринного світу;

- мати у колективній або приватній власності окремі об’єкти тваринного світу;

- на компенсацію шкоди, завданої дикими тваринами.

Громадяни України зобов’язані:

- охороняти тваринний світ і середовище перебування диких тварин;

- сприяти відтворенню відновлювальних об’єктів тваринного світу;

- використовувати об’єкти тваринного світу відповідно до вимог закону.

Користувачі об’єктів тваринного світу мають право:

- у встановленому порядку здійснювати спеціальне використання об’єктів тваринного світу;

- власності на добуті в законному порядку об’єкти тваринного світу і доходи від їх реалізації;

- оскаржувати у встановленому порядку рішення державних органів і посадових осіб, що порушують їх права на використання об’єктів тваринного світу.

Підприємства, установи, організації та громадяни, які здійснюють ведення мисливського і рибного господарства, мають також право брати участь у вирішенні питань охорони і використання об’єктів тваринного світу, що знаходяться на території закріплених за ними мисливських угідь та рибогосподарських водойм.

Користувачі об’єктів тваринного світу зобов’язані:

- додержуватися встановлених правил, норм, лімітів і строків використання об’єктів тваринного світу;

- використовувати тваринний світ способами, що не допускають порушення цілісності природних угруповань і забезпечують збереження тварин, яких не дозволено використовувати;

- безперешкодно допускати до перевірки всіх об’єктів, де утримуються, переробляються та реалізуються об’єкти тваринного світу, представників органів, що здійснюють державний контроль за охороною і використанням тваринного світу, своєчасно виконувати їх законні вимоги та розпорядження.

Користувачі зобов’язані своєчасно вносити плату за використання об’єктів тваринного світу. Підприємства, установи, організації та громадяни, які здійснюють ведення мисливського та рибного господарства, крім цього, зобов’язані:

- раціонально використовувати об’єкти тваринного світу, не допускати погіршення екологічного стану середовища перебування тварин внаслідок власної діяльності, застосовувати природоохоронні технології під час здійснення виробничих процесів;

- проводити первинний облік чисельності і використання диких тварин, вивчати їх стан та характеристики угідь, де перебувають об’єкти тваринного світу, і у встановленому порядку подавати цю інформацію органам, що здійснюють державний облік тварин та облік їх використання, ведення державного кадастру і моніторингу тваринного світу;

- проводити комплексні заходи, спрямовані на відтворення, в тому числі штучне, диких тварин, збереження і поліпшення середовища їх перебування;

- здійснювати заходи щодо виконання загальнодержавних, регіональних і місцевих екологічних програм з питань охорони тваринного світу;

- негайно інформувати природоохоронні органи, ветеринарні, санітарно-епідеміологічні служби про виявлення захворювань тварин, погіршення стану середовища їх перебування, виникнення загрози знищення та випадки загибелі тварин, здійснювати комплексні заходи щодо профілактики і боротьби з захворюваннями;

- в межах закріпленої території здійснювати охорону об’єктів тваринного світу, дотримувати режиму охорони видів тварин, занесених до Червоної книги України і до переліків видів тварин, які підлягають особливій охороні на території Автономної Республіки Крим та областей;

- самостійно припиняти використання об’єктів тваринного світу в разі погіршення їх стану та умов існування, зниження відтворюючої здатності та виникнення загрози знищення тварин, негайно вживати заходів щодо усунення негативного впливу на тварин і середовище їх перебування.

Спеціальне використання об’єктів тваринного світу здійснюється за плату. Розмір плати встановлюється залежно від виду, мети та обсягів використання об’єктів тваринного світу, розповсюдженості та цінності, з урахуванням місць мешкання, якості, біотичної продуктивності території та інших екологічних, а також економічних факторів.

Право спеціального використання об’єктів тваринного світу припиняється в разі:

- закінчення строку, на який було надано дозвіл на використання;

- відпадання потреби у використанні або добровільної відмови від нього;

- припинення діяльності підприємств, установ, організацій та громадян, які використовували об’єкти тваринного світу;

- порушення порядку спеціального використання об’єктів тваринного світу.

Право використання об’єктів тваринного світу може бути також припинено в разі систематичного невиконання підприємствами, установами, організаціями та громадянами встановлених правил, норм та інших вимог або договірних обов’язків щодо охорони, використання і відтворення об’єктів тваринного світу, а також в інших випадках, передбачених законодавством України. Припинення права спеціального використання об’єктів тваринного світу здійснюється в порядку, визначеному законодавством України про охорону навколишнього природного середовища, шляхом анулювання спеціального дозволу.

Припинення права спеціального використання об’єктів тваринного світу не звільняє від зобов’язань щодо відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення законодавства про охорону і використання тваринного світу.

Право приватної та колективної власності на об’єкти тваринного світу припиняється у разі:

- жорстокого поводження з дикими тваринами;

- встановлення законодавчими актами України заборони щодо перебування у колективній або приватній власності окремих об’єктів тваринного світу.

Право колективної та приватної власності на об’єкти тваринного світу припиняється і в інших випадках, передбачених законодавством України.

Припинення права власності на об’єкти тваринного світу провадиться в судовому порядку за позовами органів контролю в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу або прокурора.

Охорона тваринного світу включає систему правових, організаційних, економічних, матеріально-технічних, освітніх та інших заходів, спрямованих на збереження, відтворення та раціональне використання об’єктів тваринного світу.

Охорона тваринного світу передбачає комплексний підхід до вивчення стану, розробки і здійснення заходів щодо охорони та поліпшення всієї екологічної системи, в якій перебуває і складовою частиною якої є тваринний світ.

Охорона тваринного світу забезпечується шляхом:

- встановлення правил та норм охорони, раціонального використання і відтворення об’єктів тваринного світу;

- встановлення заборони та обмежень у використанні об’єктів тваринного світу;

- охорони від самовільного використання та інших порушень діючого порядку використання об’єктів тваринного світу;

- охорони середовища перебування, умов розмноження і шляхів міграції тварин;

- запобігання загибелі тварин під час здійснення виробничих процесів;

- створення заповідників, заказників і виділення інших природних територій та об’єктів, що підлягають особливій охороні;

- встановлення особливого режиму охорони видів тварин, занесених до Червоної книги України і до переліків видів тварин, які підлягають особливій охороні на території Автономної Республіки Крим та областей;

- розведення в неволі рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тварин, створення центрів та «банків» для збереження генетичного матеріалу;

- встановлення науково обґрунтованих нормативів і лімітів використання об’єктів тваринного світу та вимог щодо засобів їх добування;

- обмеження вилучення тварин із природного середовища для зоологічних колекцій;

- подання допомоги тваринам у разі захворювання, загрози їх загибелі під час стихійного лиха і внаслідок надзвичайних екологічних ситуацій;

- організації наукових досліджень, спрямованих на обґрунтування заходів щодо охорони тваринного світу;

- виховання громадян у дусі гуманного ставлення до тварин;

- пропаганди важливості охорони тваринного світу засобами масової інформації;

- здійснення державного контролю у галузі охорони і використання тваринного світу;

- проведення заходів екологічної безпеки;

- створення системи державного обліку, кадастру та моніторингу тваринного світу;

- врахування питань охорони тваринного світу під час встановлення екологічних нормативів;

- обмеження вивезення за кордон об’єктів тваринного світу;

- стимулювання діяльності, спрямованої на охорону, раціональне використання і відтворення тваринного світу;

- проведення інших заходів і встановлення інших вимог щодо охорони об’єктів тваринного світу.

З метою збереження і відтворення тварин здійснення окремих видів використання об’єктів тваринного світу, а також вилучення із природного середовища тварин може бути обмежено або повністю заборонено на певній території чи на певні строки в порядку, передбаченому законом про тваринний світ та іншими актами законодавства України.

Моніторинг тваринного світу є складовою частиною моніторингу навколишнього природного середовища і здійснюється відповідно до Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

Для забезпечення охорони й організації раціонального використання тваринного світу проводиться державний облік тварин та облік обсягів їх здобичі, а також ведеться державний кадастр тваринного світу, який містить систематизовану сукупність відомостей про географічне поширення видів (груп видів) тварин, їх чисельність і стан, характеристики середовища їх перебування і сучасного господарського використання та інші необхідні дані.

Порядок ведення державного кадастру тваринного світу визначається КабМіном.

Державний контроль в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу здійснюється КабМіном, Міністерством екології та природних ресурсів України та його органами на місцях, місцевими органами державної виконавчої влади, іншими державними органами, а також органами місцевого самоврядування відповідно до чинного законодавства.

Дата добавления: 2014-01-11