Правове регулювання фінансового ринку

Регулювання ринку фінансових послуг здійснюється відповідно до чинного законодавства України. Структура нормативно-правового регулювання фінансового ринку в Україні представлена в табл. 3.1 [21,с.83].

Таблиця 3.1

Структура правового регулювання фінансового ринку в Україні

	Для банківських установ	Для небанківських фінансових установ	Для учасників ринку цінних паперів
І рівень Основні закони	ЗУ "Про банки і банківську діяльність" ЗУ "Про Національний банк України"	ЗУ "Про фінансові послуги і державне регулювання ринку фінансових послуг" ЗУ "Про кредитні спілки"	ЗУ "Про цінні папери і фондову біржу" ЗУ "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні"
ІІ рівень Підзаконні акти які визначають принципові норми регулювання кредитного ринку в Україні	Укази президента України, Постанови КМУ і Правління НБУ, які встановлюють принципові норми регулювання фінансового ринку для банківських установ	Укази президента України, Постанови КМУ і Розпорядження НКРРФП, які встановлюють принципові норми регулювання кредитного ринку для небанківських фінансових установ	Укази президента України, Постанови КМУ і Розпорядження НКЦПФР, які встановлюють принципові норми регулювання фінансового ринку для учасників ринку цінних паперів

Як бачимо, з табл. 3.1 в Україні основними нормативно-правовими актами які визначають основні засади діяльності банківського сегменту фінансового ринку на сьогодні є:

1. ЗУ "Про банки і банківську діяльність", який визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків [1].

2. ЗУ "Про Національний банк України ". Даний закон визначає правову та організаційну основу діяльності НБУ, його структуру та функції, порядок формування та повноваження Ради НБУ, особливості грошово-кредитної політики, яка проводиться Національним банком [4].

3. Укази Президента України які встановлюють принципові норми регулювання ринку фінансових послуг в Україні для банківських установ.

4. Постанови Кабінету міністрів України які встановлюють принципові норми регулювання ринку фінансових послуг в Україні для банківських установ, а саме:

- Постанова Кабінету міністрів України "Про заходи щодо залучення державою або під державні гарантії іноземних кредитів і надання державних гарантій";

- Постанова Кабінету міністрів України та НБУ "Про надання комерційним банкам права щодо вирішення питання подовження термінів повернення кредитів, наданих підприємствам"

- Постанова Кабінету міністрів України "Про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла"

- Постанова Кабінету міністрів України "Про затвердження Порядку встановлення розміру плати за надання кредитів (позик), залучених державою, або державних гарантій"

- Постанова Кабінету міністрів України "Про затвердження Порядку використання у 2009 - 2013 роках бюджетних коштів, що спрямовуються на підтримку підприємств агропромислового комплексу через механізм здешевлення кредитів";

- Постанова Кабінету міністрів України "Про затвердження Порядку надання цільових пільгових державних кредитів для здобуття вищої освіти" та інші.

Як бачимо, Постанови КМУ в основному висвітлюють базові норми здійснення державного кредитування, основні напрями використання коштів державного бюджету, які, як правило, відповідають пріоритетним напрямам державної політики. Основними суб'єктами такого кредитування виступають НБУ та комерційні банки, через яких безпосередньо фінансові ресурси надходять до позичальників, якими можуть бути як фізичні так і юридичні особи.

5. Постанови Правління НБУ які встановлюють певні норми регулювання ринку фінансових послуг в Україні для банківських установ:

- Постанова Правління НБУ "Про затвердження Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні";

- Постанова Правління НБУ "Про затвердження Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам";

- Постанова Правління НБУ "Про затвердження Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків";

- Постанова Правління НБУ "Про окремі питання регулювання грошово-кредитного ринку" та інші.

Головним інститутом з регулювання банківської діяльності є Національний банк України. Відповідно до ЗУ "Про Національний банк України" головною метою банківського регулювання і нагляду є безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів.

Національний банк здійснює функції банківського регулювання і нагляду на індивідуальній та консолідованій основі за діяльністю банків та банківських груп у межах та порядку, передбачених законодавством України. НБУ здійснює постійний нагляд за дотриманням банками, їх підрозділами, афілійованими та спорідненими особами банків на території України та за кордоном, банківськими групами, представництвами та філіями іноземних банків в Україні, а також іншими юридичними та фізичними особами банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку і економічних нормативів. Національний банк не здійснює перевірок і ревізій фінансово-господарської діяльності вищезазначених осіб [4].

Основними законами і підзаконними актами які визначають принципові норми регулювання для фінансових установ на фінансовому ринку є:

1. ЗУ "Про фінансові послуги і державне регулювання ринку фінансових послуг", який встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, особливості здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг [9].

2. ЗУ "Про кредитні спілки"– визначає організаційні, правові та економічні засади створення та діяльності кредитних спілок, їх об'єднань, права та обов'язки членів кредитних спілок та їх об'єднань [3].

3. ЗУ "Про фінансовий лізинг"– визначає загальні правові та економічні засади фінансового лізингу [7].

4. ЗУ "Про страхування"– регулює відносини у сфері страхування і спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб [6].

5. ЗУ "Про недержавне пенсійне забезпечення" – визначає правові, економічні та організаційні засади недержавного пенсійного забезпечення в Україні та регулює правовідносини, пов'язані з цим видом діяльності [5].

6. Укази президента України які встановлюють принципові норми регулювання ринку кредитних ресурсів в Україні для небанківських фінансово-кредитних установ;

7. Розпорядження КМУ які встановлюють певні норми регулювання ринку фінансових ресурсів в Україні для небанківських фінансово-кредитних установ:

- Розпорядження КМУ "Про схвалення Концепції розвитку системи кредитної кооперації";

- Розпорядження КМУ "Про затвердження плану заходів щодо врегулювання проблемних питань кредитної кооперації" та інші.

8. Розпорядження Національної комісії з регулювання ринків фінансових послуг (НКРРФП) які встановлюють певні норми регулювання ринку фінансових послуг в Україні для небанківських установ:

- Розпорядження НКРРФП "Про затвердження Положення про порядок надання фінансових послуг ломбардами";

- Розпорядження НКРРФР "Про затвердження Положення про внесення інформації щодо фінансових компаній до Державного реєстру фінансових установ та встановлення вимог до облікової та реєструючої системи фінансових компаній"

- Розпорядження НКРРФП "Про затвердження Ліцензійних умов провадження діяльності кредитних спілок з надання фінансових послуг";

- Розпорядження НКРРФП "Про затвердження Положення про фінансові нормативи діяльності та критерії якості системи управління кредитних спілок та об'єднаних кредитних спілок";

- Розпорядження НКРРФП "Про затвердження Переліку внутрішніх положень та процедур кредитної спілки";

- Розпорядження НКРРФП "Про затвердження Положення про порядок надання фінансових послуг ломбардами";

- Розпорядження НКРРФП "Щодо визначення мети залучення кредитними спілками на договірних умовах кредитів банків, кредитів об'єднаної кредитної спілки, грошових коштів інших установ та організацій" та інші.

Основним інститутом з регулювання діяльності небанківських фінансово-кредитних установ є Національна комісія з регулювання ринків фінансових послуг.

Державне регулювання діяльності інститутів фінансового ринку відповідно до чинного законодавства здійснюється шляхом:

- ведення державних реєстрів фінансових установ та ліцензування їх діяльності;

- нормативно-правового регулювання діяльності фінансових установ;

- нагляду за діяльністю фінансових установ;

- застосування уповноваженими державними органами заходів впливу;

- проведення інших заходів з державного регулювання ринків фінансових послуг.

Крім Національного банку України та Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг регулювання фінансового ринку здійснює і Антимонопольний комітет України. Антимонопольний комітет України та інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринків фінансових послуг та отримують від них інформацію у межах повноважень, визначених законом [9].

Законодавче регулювання ринку цінних паперів виконують:

- ЗУ "Про цінні папери і фондовий ринок"– регулює відносини, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів і провадження професійної діяльності на фондовому ринку, з метою забезпечення відкритості та ефективності функціонування фондового ринку [8];

- ЗУ "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні"–визначає правові засади здійснення державного регулювання ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних в Україні [2];

- Рішення НКЦПФР "Про затвердження Положення про функціонування фондових бірж";

- Рішення НКЦПФР "Про затвердження Ліцензійних умов провадження професійної діяльності на фондовому ринку – діяльності з управління активами інституційних інвесторів (діяльності з управління активами)";

- Рішення НКЦПФР "Про затвердження Положення про порядок реорганізації інвестиційних фондів та інвестиційних компаній, створених відповідно до Указу Президента України від 19 лютого 1994 року № 55 "Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії" в інститути спільного інвестування";

Основним інститутом з регулювання банківської діяльності є Національна комісія з цінних паперів і фондового ринку.

Також діяльність фінансових установ відбувається на конкурентній основі відповідно до Закону України "Про обмеження монополізму недопущення несумлінної конкуренції підприємницької діяльності", де встановлено, що фінансові установи здійснюють свою діяльність з урахуванням вимог антимонопольного законодавства. Наприклад, обмежена участь однієї фінансової установи в статутному фонді іншої.

Дослідивши вітчизняне законодавство у сфері регулювання фінансового ринку, звичайно, ми не можемо стверджувати про його досконалий характер. На нашу думку, нормативні акти являючись основними нормами діяльності, яких дотримують усі учасники ринку, повинні постійно удосконалюватись.

Для активізації роботи законодавчого органу в цій сфері необхідно сприяти участі в розробці нових законів і самих учасників ринку, влаштовуючи відкриті обговорення в засобах масової інформації. Такий підхід буде, по-перше, найбільш демократичним, а, по-друге, забезпечить більш повне врахування усіх потреб ринку фінансових послуг. Крім того, це справить позитивний вплив на імідж України в світі і, зокрема, її привабливість для іноземних інвесторів, які також зможуть взяти участь в дискусії, висловлюючи свої побажання. Це сприятиме також і обміном досвідом з питань організації діяльності фінансових ринків, зокрема фондового. Паралельно, такий медіа-проект виконуватиме завдання просвітництва населення України, що сприятиме підвищенню його інвестиційної активності.

Необхідно звернути увагу і на те, що інвестор та інші учасники кредитного та інших ринків повинні відчувати як захищеність своїх прав, так і реальність своїх обов’язків. Норми законів не повинні бути мертвими, вони повинні постійно підкріплюватися гарантіями їх виконання на практиці [35, с. 273].

На нашу думку, позитивний вплив на показники діяльності фінансового ринку мало б закріплення в законодавстві України норм, щодо відкритості діяльності інститутів ринку, тобто обов'язкового розміщення інформації про результативність їх роботи на ринку. Це може сприяти підвищенню довіри в першу чергу населення до фінансово-кредитних структур і активізувати їх діяльність.

Отже, система нормативно-правового регулювання фінансового ринку характеризується складністю та динамічністю. На сьогодні основними законами які регулюють цю сферу є: ЗУ "Про банки і банківську діяльність", ЗУ "Про Національний банк України",ЗУ "Про фінансові послуги і державне регулювання ринку фінансових послуг", ЗУ "Про кредитні спілки". Звичайно, необхідно пам'ятати і про цілу сукупність постанов, указів, розпоряджень, які так само регулюють окремі сторони фінансових відносин. З метою активізації фінансового ринку держава повинно систематично вдосконалювати норми чинного законодавства в Україні та забезпечити приведення нормативно-правової бази до європейського рівня.

Дата добавления: 2014-01-11