Роль НКЦПФР та Держфінпослуг у регулюванні фінансового ринку

В Україні основним нормативно-правовим актом, що здійснює регламентацію сутності, форм та методів державного регулювання та саморегулювання діяльності фінансових установ, тобто фінансових посередників, є Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» [15], відповідно до якого «державне регулювання ринків фінансових послуг - здійснення державою комплексу заходів щодо регулювання та нагляду за ринками фінансових послуг з метою захисту інтересів споживачів фінансових послуг та запобігання кризовим явищам».

Регулювання діяльності фінансових посередників здійснюється такими уповноваженими державними органами та саморегулівними організаціями (рис. 2.1):

- Національним Банком України – регулювання ринку банківських послуг.

- Національною комісією і цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР) – регулювання ринків цінних паперів та похідних цінних паперів.

- Національною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України (Держфінпослуг) – регулювання інших ринків фінансових послуг.

- Антимонопольний комітет України, Фонд Державного майна України, Генеральна прокуратура України, Служба безпеки України, Державний комітет фінансового моніторингу України, Державна податкова адміністрація України, Міністерство внутрішніх справ України, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб – здійснюють контроль за діяльністю учасників ринку фінансових послуг у межах своїх повноважень;

- саморегулівні організації професійних учасників ринку цінних паперів: Професійна асоціація реєстраторів та депозитаріїв (ПАРД), Українська асоціація інвестиційного бізнесу (УАІБ) та Асоціація «Українські фондові торговці» (АУФТ).

Органи регулювання діяльності фінансових посередників на ринку цінних паперів

Державні органи

Саморегулівні організації

НКЦПФР

Антимонопольний комітет

Фонд Державного майна України

Державний комітет фінансового моніторингу України

Державна податкова адміністрація України

Українська асоціація інвестиційного бізнесу

Професійна асоціація реєстарорів і депозитаріїв

Асоціація «Українські фондові торговці»

Рис. 2.1 Органи регулювання діяльності фінансових посередників на ринку цінних паперів [16]

Незважаючи на сформовану систему державного регулювання ринку фінансових послуг, визначення та розподіл повноважень щодо регулювання, нагляду і контролю за діяльністю оферентів фінансових послуг державне регулювання фінансового сектору економіки на сучасному етапі характеризується недостатньою ефективністю, відстає від сучасних тенденцій і вимог розвитку ринку, недостатньо враховує міжнародний досвід.

Найбільшим державним регулятором діяльності фінансових посередників на ринку цінних паперів є Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, яка є державним органом, підпорядкованим Президенту України і підзвітним Верховній Раді України. До системи цього органу входять центральний апарат НКЦПФР та її територіальні органи. Функції та повноваження цього органу визначені Законом України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» [17] та Положенням про Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку [18].

Державне регулювання ринку цінних паперів здійснюється у таких формах:

- прийняття актів законодавства з питань діяльності учасників ринку цінних паперів;

- регулювання випуску та обігу цінних паперів, прав та обов'язків учасників ринку цінних паперів;

- видача ліцензій на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів та забезпечення контролю за такою діяльністю;

- заборона та зупинення на певний термін (до одного року) професійної діяльності на ринку цінних паперів у разі відсутності ліцензії на цю діяльність та притягнення до відповідальності за здійснення такої діяльності згідно з чинним законодавством;

- реєстрація випусків (емісій) цінних паперів та інформації про випуск (емісію) цінних паперів;

- контроль за дотриманням емітентами порядку реєстрації випуску цінних паперів та інформації про випуск цінних паперів, умов продажу (розміщення) цінних паперів, передбачених такою інформацією;

- створення системи захисту прав інвесторів і контролю за дотриманням цих прав емітентами цінних паперів та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів;

- контроль за достовірністю інформації, що надається емітентами та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, контролюючим органам;

- встановлення правил і стандартів здійснення операцій на ринку цінних паперів та контролю за їх дотриманням;

- контроль за системами ціноутворення на ринку цінних паперів;

- контроль за діяльністю осіб, які обслуговують випуск та обіг цінних паперів;

- проведення інших заходів щодо державного регулювання і контролю за випуском та обігом цінних паперів.

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку забезпечує формування та ведення Державного реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів. До них належать корпоративні інвестиційні фонди та професійні учасники ринку цінних паперів, які здійснюють діяльність з надання фінансових послуг. За даними НКЦПФР станом на 01.01.2010 р. до Державного реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів, внесено дані про 1806 фінансових посередників (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Динаміка професійних учасників ринку цінних паперів [11]

№ п/п	Найменування професійних учасників	Кількість професійних учасників
Станом на 01.01.2005	Станом на 01.01.2006	Станом на 01.01.2007	Станом на 01.01.2008	Станом на 01.01.2009	Станом на 01.01.2010
	Торговці цінними паперами
	Зберігачі
	Реєстратори
	Компанії з управління активами
	Депозитарії
	Кліринговий депозитарій
	Організатори торгівлі на ринку ЦП
	Усього

Основними методами державного регулювання діяльності фінансових посередників на ринку цінних паперів, які застосовує національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, є:

1) ведення державного реєстру фінансових установ;

2) підготовка та атестація фахівців з питань фондового ринку;

3) ліцензування діяльності з надання фінансових послуг;

4) нормативно-правове регулювання діяльності фінансових установ;

5) нагляд та контроль за діяльністю фінансових установ;

6) застосування заходів впливу до порушників законодавства щодо діяльності на ринку фінансових послуг;

7) інші.

Національна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України (Нацфінпослуг)є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Нацфінпослуг є спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг у межах, визначених законодавством. У своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України та цим Положенням [19].

Основними завданнями Нацфінпослуг є:

1) участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері надання фінансових послуг;

2) розроблення і реалізація стратегії розвитку ринків фінансових послуг та вирішення системних питань їх функціонування;

3) забезпечення розроблення та координації єдиної державної політики щодо функціонування накопичувальної системи пенсійного страхування;

4) здійснення в межах своїх повноважень державного регулювання та нагляду за наданням фінансових послуг і дотриманням законодавства у відповідній сфері;

5) захист відповідно до законодавства прав споживачів фінансових послуг;

6) сприяння інтеграції ринків фінансових послуг в європейський та світовий ринки фінансових послуг.

Основною місією Нацфінпослуг є створення, шляхом реалізації своїх регуляторних і наглядових функцій, умов для належного та ефективного функціонування ринків фінансових послуг, запобігання виникнення системних криз на ринку небанківських фінансових послуг та забезпечення захисту прав споживачів фінансових послуг [20].

Місія реалізується шляхом:

- участі у формуванні та реалізації державної політики у сфері надання фінансових послуг;

- розроблення і реалізація стратегій розвитку ринку фінансових послуг та вирішення системних питань та їх функціонування;

- забезпечення розроблення та координації єдиної державної політики щодо функціонування накопичувальної системи пенсійного страхування;

- здійснення в межах своїх повноважень державного регулювання та нагляду за наданням фінансових послуг і дотриманням законодавства у відповідній сфері;

- сприянні інтеграції ринків фінансових послуг у європейський та світовий ринки фінансових послуг.

Отже, основною метою державного регулюванн я є узгодження інтересів усіх суб'єктів фондового ринку шляхом впровадження необхідних обмежень і заборон у їхніх взаємовідносинах, а також непрямим втручанням у їхню діяльність.

Хоча в процесі регулювання ринку цінних паперів державою реалізуються різні підходи до регулювання професійних та інших учасників ринку - емітентів та інвесторів, державне регулювання повинне забезпечити рівні права і однаковий доступ до ринку всіх його суб'єктів, максимальну прозорість ринку, конкурентне середовище, не допускати монополізації ринку.

1ЦПФРчені власником облігації. я у двох видах:

єю по цінних паперах розглядається протягом:

3.Особливості оподаткування доходів від цінних паперів.

Згідно із законодавством України підприємство, яке виплачує дивіденди своїм акціонерам (власникам), нараховує та утримує податок на дивіденди в розмірі 30 % нарахованої суми виплат за рахунок таких виплат, незалежно від того, чи є емітент платником податку на прибуток. Отже, ставка оподаткування розподіленого прибутку (як і нерозподіленого) становить 30 %, безпосереднім платником податку на дивіденди є суб’єкт підприємницької діяльності — емітент корпоративних прав; об’єкт оподаткування — сума дивідендів; строк сплати — до/або одночасно з виплатою дивідендів [29].

Згідно листа ДПА «Щодо оподаткування доходів громадян, отриманих від продажу цінних паперів» доходи, отримані громадянами, які мають постійне місце проживання в Україні, від реалізації належних їм акцій за інших умов, оподатковуються протягом року на загальних підставах, тобто, отримані за основним місцем роботи - підлягають оподаткуванню у складі сукупного оподатковуваного доходу як різниця між їх курсовою та номінальною вартістю. Якщо зазначені доходи виплачуються громадянами не за місцем основної роботи, а також у разі, коли громадяни, що їх одержують, не мають постійного місця проживання в Україні, прибутковий податок з таких доходів утримується у джерела виплати за ставкою 20 відсотків [18].

Важливим є те, що емітент корпоративних прав зменшує суму нарахованого податку на прибуток на суму внесеного до бюджету податку на дивіденди. Якщо сума сплаченого податку на дивіденди перевищує суму податкових зобов’язань підприємства-емітента за податком на прибуток звітного періоду, різниця переноситься на зменшення зобов’язань за податком на прибуток такого підприємства у майбутніх податкових періодах.

За прийняття рішення про спрямування чистого прибутку на збільшення статутного капіталу та виплату дивідендів у формі корпоративних прав (акцій, часток, паїв), податок на дивіденди не застосовується за умови, що така виплата жодним чином не змінює пропорцій участі власників у статутному капіталі підприємства-емітента. При цьому слід враховувати, що держава у будь-якому разі отримує всю суму податку. В останньому випадку не сплачується податок на дивіденди, однак на всю суму оподатковуваного прибутку нараховується податок на прибуток.

Якщо одержувачем дивідендів є юридична особа, то цей вид доходів не включається до складу валового доходу такого підприємства для цілей оподаткування за умови, що з дивідендів утримано податок на рівні емітента корпоративних прав. Аналогічний порядок встановлений для одержувачів дивідендів — фізичних осіб: до сукупного оподатковуваного доходу, одержаного громадянами, не включаються суми дивідендів, що були оподатковані під час їх виплати [18].

Дивіденди, що виплачуються в грошовій формі або у формі цінних паперів (корпоративних прав), не оподатковуються також податком на додану вартість.

На суми виплачених дивідендів не нараховуються збори на:

- обов’язкове пенсійне страхування;

- обов’язкове соціальне страхування (в т. ч. на випадок безробіття) тощо, оскільки дивіденди не є платежем у рамках оплати праці.

Отже, в Україні передбачено оподатування доходів, які отримують власники цінних паперів, як резиденти так і нерезиденти. Організаційно-правові засади даного оподаткування визначають чинним законодавством.

Дата добавления: 2014-01-11