Брокерські та дилерські контори

Брокерська діяльність – це діяльність щодо укладання угод з цінними паперами на основі угод комісії або доручення. Брокер виступає посередником, агентом інвестора, що діє від імені клієнта та за його дорученням і отримує винагороду у вигляді комісійних. Брокерські комісійні складають основну частину витрат на проведення трансакцій на фондовому ринку.

За аналогією з іншими країнами Східної Європи та країнами СНД в Україні пропонується розділити брокерську діяльність і дилерську діяльність на ринку цінних паперів. Предмети зазначених видів діяльності різні. Різняться також й вимоги, що встановлюються до суб'єктів цих видів діяльності.

Договір доручення або комісії із брокером укладається в письмовій формі. Права й обов'язки брокера по відношенню до його клієнта, умови укладання угод із цінними паперами, порядок звітності брокера перед його клієнтом, порядок і умови виплати брокеру винагороди визначаються договором між ними. У випадку наявності у брокера зацікавленості в укладенні договору із цінними паперами, що має бути укладений в інтересах клієнта, брокер зобов'язаний негайно повідомити клієнта про наявність у нього такої зацікавленості. У випадку неповідомлення або несвоєчасного повідомлення брокером клієнта про наявність у нього зацікавленості в укладенні договору із цінними паперами, що завдала збитків клієнту, брокер несе перед клієнтом цивільно-правову відповідальність в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України.

При здійсненні андеррайтингу брокер за домовленість з емітентом може брати на себе зобов'язання щодо гарантування продажу всіх цінних паперів емітента, що підлягають розміщенню або їх частини. У разі неповного їх публічного розміщення брокер повинен здійснити повний або частковий викуп нереалізованих цінних паперів відповідно до взятих на себе зобов'язань за визначеною в договорі фіксованою ціною з наступним їх перепродажем. З метою організації публічного розміщення цінних паперів брокери можуть укладати між собою договір про спільну діяльність, істотні умови якого встановлюються нормативно-правовими актами Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Брокер зобов'язаний виконувати доручення клієнтів за договорами доручення та комісії добросовісно. Доручення клієнтів виконуються брокером у порядку їх надходження, якщо інше не передбачене договором або дорученням клієнта. У випадку укладення брокером договорів із цінними паперами від свого імені та за рахунок власного майна, укладення брокером договорів із цінними паперами за договорами доручення або комісії для клієнта є пріоритетним.

Брокер має право передоручити укладення договорів лише іншим брокерам. Передоручення можливе лише у випадку, коли воно передбачене в договорі з клієнтом, або у разі, коли внаслідок обставин брокер змушений на це для захисту інтересів свого клієнта з повідомленням про це останнього.

Брокер зобов'язаний вести окремий облік цінних паперів, грошей та іншого майна окремо для кожного клієнта та окремо від своїх цінних паперів, грошей та іншого майна. На майно клієнтів, що знаходиться у брокерів, не може бути звернене стягнення по зобов'язаннях брокера.

Зазначена норма є найбільш важливою для законодавчого визначення брокерської діяльності. Якщо в тій чи іншій країні немає можливості відокремити майно брокера від майна свого клієнта, або майно одного клієнта від майна іншого клієнта, у зв'язку з чим на майно клієнта може бути звернене стягнення по зобов'язаннях брокера, то неможливо говорити про те, що укладання угод на ринку цінних паперів за посередництвом брокера відповідає сучасним вимогам розвитку ринку. Така діяльність буде порушувати гарантоване Конституцією право власності громадян і юридичних осіб.

Для здійснення брокерської діяльності брокер зобов’язаний відкрити окремий брокерський рахунок у банку з метою здійснення операцій з грошима, що належать клієнту цього брокера. Брокер зобов'язаний вести облік грошей, що знаходяться на цьому рахунку, по кожному клієнту окремо і звітувати перед клієнтами про їх використання. Брокер вправі використовувати гроші клієнтів, що знаходяться на брокерському банківському рахунку, якщо таке право брокера передбачено договором з клієнтом, якому належать ці гроші. Гроші клієнтів, які надали брокеру право використовувати належні їм гроші в інтересах самого брокера, повинні знаходитися на спеціальному банківському рахунку, окремо від грошей інших клієнтів. Договором брокера з клієнтом може бути передбачено розподіл між сторонами цього договору прибутку, отриманого брокером від використання грошей клієнта. При цьому брокер не має права гарантувати клієнту дохід від використання переданих ним брокеру грошей.

Брокерські контори суттєво відрізняються як спектром послуг, які вони надають своїм клієнтам, так і розміром комісійних. Існують брокерські контори з пониженою комісією, які надають обмежену кількість послуг за понижену ціну.

Інвестори, яким не потрібні консультації чи інші додаткові послуги, звернувшись до таких брокерських фірм, можуть заощадити кошти. Часто брокерські фірми є досить великими. В таких фірмах інституційних та індивідуальних інвесторів обслуговують різні спеціалісти фірми.

Брокерські фірми часто мають універсальний характер і діють як брокери, дилери та інвестиційні банкіри. Конкуренція привела до того, що брокерські фірми почали займатися діяльністю, яка характерна для банків, тобто почали запроваджувати рахунки для управління готівкою. Такі рахунки забезпечують власникам набір фінансових послуг, що включають кредитні картки, негайне надання позик, автоматичне інвестування виручки від продажу цінних паперів у взаємні фонди грошового ринку тощо.

Для кожного з клієнтів брокерська контора відкриває клієнтський рахунок, рух коштів на якому відображає операції купівлі та продажу на замовлення клієнта тих чи інших цінних паперів. Основною інформацією, що міститься в замовленні клієнта, оформленому у вигляді клієнтської заявки, є назва брокерської контори, вид цінного папера, розмір заявки, максимальний термін виконання, тип заявки.

Розмір заявки може бути виражений у повних лотах, дорівнювати неповному лоту чи бути комбінацією повного та неповного лотів. Залежно від терміну виконання розрізняються одноденні, на визначений термін та відкриті заявки.

Одноденна заявка має бути виконана протягом дня. Якщо на кінець дня заявка лишилась невиконаною, її анулюють.

Заявка на визначений термін (тиждень, місяць) діє протягом визначеного в ній терміну, по закінченні якого вона автоматично анулюється.

Відкрита заявка чинна до її виконання чи відміни клієнтом.

Часто такі заявки вимагають від інвестора регулярного підтвердження того, чи заявка лишається чинною. Інвестор може дати таке підтвердження на тиждень або місяць, тоді брокер несе відповідальність за відміну заявки по закінченню вказаного терміну.

Основні типи заявок визначаються з вимог інвесторів щодо обмеження цін купівлі-продажу цінних паперів і класифікуються так:

- ринкова – заявка на купівлю або продаж визначеного виду цінного папера за найбільш вигідною поточною ціною. Як правило, така заявка одноденна. Більша частина угод на біржах укладається саме на основі ринкових заявок;

- лімітна – заявка з обмеженням ціни. В цьому разі інвестор зазначає граничну ціну, тобто мінімальну ціну продажу або максимальну ціну купівлі. Якщо цей ліміт не досягається (поточна ціна продажу нижча від граничної або поточна ціна купівлі вища від граничної), заявка брокером не виконується;

- "стоп"-заявка– заявка брокеру здійснити купівлю або продаж акцій в той момент, коли ціна досягне обумовленого в наказі рівня, тобто купити акції, коли ціна зросте до зазначеного в заявці рівня, або продати, коли ціна впаде до визначеного рівня. Як правило, призначення таких заявок - страхування від можливих збитків і забезпечення деякого мінімального рівня прибутку;

- лімітна "стоп"-заявка– заявка, яка автоматично перетво­рюється в лімітну по досягненні деякої буферної ціни. При подачі такої заявки інвестор зазначає дві ціни: буферну, або "стоп"-ціну, та граничну ціну виконання. Якщо лімітна заявка може бути виконана за невизначеною ціною після досягнення ціною певного рівня, то лімітна "стоп"-заявка може бути невиконана взагалі оскільки по досягненні буферної ціни може відразу стати недосяжною гранична ціна виконання.

Заявки можуть містити різні застереження, а саме:

- про право брокера діяти на свій розсуд. Таке застереження дає змогу брокеру самому встановлювати специфі­кацію заявки і повністю всі її параметри або тільки термін та ціну виконання. Частіше зустрічається в лімітних наказах, рідше – в ринкових;

- "виконати або відмінити" означає, що заявку треба виконати негайно в повному обсязі або відмінити;

- "виконати негайно або відмінити" відрізняється від попереднього тим, що заявка може бути виконана частково, а невиконана частина анульована;

- "тільки в повному обсязі", як правило, включається в заявку при здійсненні операції з великою партією цінних паперів. На відміну від двох попередніх випадків тут не передбачається негайне виконання заявки;

- "в момент відкриття або закриття" передбачає, що заявка має бути виконана в числі перших, відразу після відкриття біржі або в числі останніх перед закриттям;

- "ціну не підвищувати і не знижувати" означає, що ціна, зазначена в наказі, не може коригуватись у разі подрібнення акцій чи в інших непередбачених випадках.

При проведенні операції на фондовому ринку через посередництво брокерської контори інвестор може відкривати в конторі або звичайний клієнтський рахунок, або рахунок з використанням маржі, що є одним із варіантів овердрафту. Останній відкриває перед інвестором і перед брокерською фірмою більші можливості щодо управління грошовими потоками та цінними паперами клієнта. Рахунок з використанням маржі дає змогу інвестору здійснювати маржинальні угоди та отримувати у позикуцінні папери.

Маржинальна угода, або угода з маржею, полягає в тому, що коли у інвестора не вистачає коштів для купівлі цінних паперів, він може перевищити ліміт по рахунку. Тим самим клієнт отримує позичку в брокерській фірмі, а вона, в свою чергу,– брокерський кредит у банку. Як забезпечення брокерського кредиту використовуються цінні папери інвестора, то перебувають на зберіганні у брокерській конторі.

Маржинальні угоди укладаються в тих випадках, коли очікується зростання курсу цінних паперів. При цьому прибуток інвестора перевищить прибуток, отриманий ним з використання звичайного рахунку. Проте при падінні ринкових цін пінних паперів використання рахунку з маржею призводить до більших збитків, ніж використання звичайного рахунку. Частка маржі в загальній сумі інвестованих коштів встановлюється державою. У США, наприклад, ця частка дорівнює 50 %. Проведення маржинальної угоди з розміром маржі 50 % проілюструємо на такому прикладі.

Цінні папери інвестора не тільки використовуються як застави при наданні брокерського кредиту, а й надаються у позику самі або використовуються для продажу "без покриття". Для полегшення процедури передачі в позику або заставу цінних паперів інвестора, при купівлі їх через рахунок з використанням маржі брокерська фірма часто оформляє цінні папери на своє ім'я. В цьому разі брокерська контора виступає довіреною особою інвестора щодо отримання дозволу за борговими цінними паперами та здійснення прав власності за акціями.

При використанні позичених у брокера акцій для операції продажу "без покриття" позичені акції продаються за курсом дня, а потім повертаються брокеру в тій самій кількості через відповідну їх купівлю до встановленої дати розрахунку. При цьому, як правило, не сплачуються будь-які проценти за користування цінними паперами. Однак дохід, сплачений за цінними паперами протягом періоду позички, має бути повернутий власнику цінних паперів.

Дилерською діяльністю визнається укладання професійним учасником фондового ринку (дилером) договорів з купівлі-продажу цінних паперів від свого імені і за свій рахунок шляхом публічного оголошення цін купівлі та/або продажу визначених цінних паперів з зобов'язанням придбати та/або продати ш цінні папери за оголошеними особою, що здійснює цю діяльність цінами. Крім цін дилер має право оголосити інші істотні умови договорів купівлі-продажу цінних паперів: мінімальну і максимальну кількість цінних паперів, що купуються та/або продаються, а також строк, на протязі якого діють оголошені ціни. У випадку ухилення дилера від укладення таких договорів до нього може бути пред'явлено позов про примусове укладення таких договорів та/або про відшкодування завданих клієнту збитків. Дилерську діяльність може здійснювати фізична особа-підприємець.

Дилер може здійснювати андеррайтинг шляхом викупу цінних паперів при публічному розміщенні за фіксованою ціною у емітента з метою подальшого їх продажу інвесторам. Дилери можуть укладати між собою договір про спільну діяльність, істотні умови якого встановлюються нормативно-правовими актами Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Основний дохід дилерів – це позитивна різниця між цінами продажу та купівлі цінних паперів. Різниця в цінах купівлі-продажу є платою дилерам за терміновість і врівноваження тимчасового дисбалансу між попитом-пропозицією на певні види цінних паперів, що перебувають в обігу на ринку.

Роль дилерів на фондовому ринку полягає в тому, що вонироблять значний внесок у забезпечення ліквідності та стабільності ринку. Надзвичайні цінові коливання, які могли б мати місце, пом'якшуються з допомогою операцій, які проводяться на ринку дилерами. Саме дилери завжди готові продати потрібні інвесторам цінні папери та викупити їх у разі потреби. Здійснюючи операції на ринку, дилери зменшують коливання вів та забезпечують ліквідність ринкових цінних паперів.

Крім того, що дилери дають можливість інвестору у будь - який час купити чи продати цінні папери, сприяють ціновій стабілізації та забезпечують ліквідність ринку, вони також надають інформаційні послуги учасникам ринку, а на деяких ринках виступають у ролі ведучих аукціонів на біржах.

Тих, хто займається дилерською діяльністю на ринку, часто називають спекулянтами та маркет-мейкерами(ті що формують ринок). Торговців цінними паперами, які проводять операції з великими пакетами цінних паперів як від свого імені, так і в інтересах клієнтів, називають трейдерами. Як правила трейдери виконують і брокерські, і дилерські функції на ринку.

Спекулянти можуть формувати та реалізувати на ринку як прості, так і складні спекулятивні стратегії. Прості стратегії ґрунтуються на прогнозі зростання чи падіння цін на актив зяким мають намір здійснювати спекулятивну операцію. При очікуванні падіння цін відкривається коротка позиція на ринку, при очікуванні зростання цін - довга позиція.

Прості стратегії досить ризиковані й пов'язані з отриманням значних прибутків при правильному прогнозі цін або зазнаванням значних збитків при помилковому прогнозуванні. Більш складні спекулятивні стратегії – менш ризиковані і гарантують нижчий рівень доходу при сприятливій кон'юнктурі ринку і менші збитки несприятливій ситуації на ньому. Характерним прикладом складних спекулятивних стратегій є спекулятивні стратегії на ринку угод, які включають купівлю-продаж строкових контрактів різного типу з різними термінами та цінами виконання.

Крім спекулятивних операцій спекулянти здійснюють на ринку різні види ризикового та безризикового арбітражу. Здійс­нення арбітражу приводить до вирівнювання цін на активи на різних ринках і до встановлення паритетних цін на взаємопов'язані активи. Арбітраж у багатьох випадках дає змогу спекулянтам отри­мати прибуток без ризику і не потребує початкових інвестицій.

Прикладом безризикового арбітражу може бути купівля акцій міжнаціональної корпорації в одному регіоні за нижчою і продаж в іншому регіоні за вищою ціною. Із-за недосконалості та недостатньої інтегрованості ринків на сьогодні такі операції приносять стабільний прибуток. Ризиковий арбітраж переважно пов'язаний із трансформа­ціями акціонерного капіталу: банкрутством, злиттям, придбан­ням, реорганізацією [23, с. 137-146].

З усього вищесказаного можна зробити висновок, що дилери і брокери є важливою ланкою на ринку цінних паперів. Успішне протікання інвестиційного процесу немислимо без участі професійних агентів, у якості яких виступають брокери і дилери. Основне суспільно значуще завдання, яке вирішують брокери і дилери, полягає в забезпеченні партнерства між тими, хто хоче отримати капітал, та інвесторами, які готові його надати і отримати при цьому прибуток. Відсутність цього завдання - свідчення глибокої кризи в економіці країни. Тому завжди повинні бути присутніми на фондовому ринку ті, хто потребують в припливі капіталу і кредитори-інвестори, які прагнуть з вигодою для себе надати потрібні фінансові ресурси.

Дата добавления: 2014-01-11