КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Найменше спільне кратне
Найменшим спільним кратним (НСК) многочленів f(x) та g(x) називається спільне кратне f(x) і g(x), на яке ділиться довільне інше спільне кратне цих многочленів. Позначається [f, g]. Теорема. Для довільних ненульових многочленів f(x), g(x) НСК існує і визначається з точністю до сталого множника. Доведення. Для доведення розглянемо многочлен який, очевидно, є спільним кратним f(x) та g(x), оскільки ділиться на кожний з них. Нехай s(x) –довільне інше спільне кратне многочленів f(x) і g(x). Тоді і , звідки s(x)=s1(x)·f(x), а також тобто Замінимо f(x)=(f, g)·f1(x), g(x)=(f, g)·g1(x), де (f1, g1)=1. Звідси
.
Із (f1, g1)=1 випливає, що тобто s1(x)=g1(x)·t(x), звідки Отже, Це означає, що q(x) – найменше спільне кратне многочленів f(x) та g(x).
Якщо q1(x) – інше НСК, то і , тобто ql(x) та q(x) відрізняються тільки сталим множником.▲ г) Звідність многочленів Многочлен f(х)Р[x] називається незвідним у полі Р, якщо він не є константою і не має дільників, відмінних від константи та асоційованих з ним многочленів (аналог простого числа). В іншому випадку многочлен називають звідним (аналог складеного числа). Поняття звідності є відносним і залежить від поля Р, над яким розглядається многочлен. Приклад.
Многочлен f(х)=x незвідний у полі Q, але звідний у полі R: f(x)= (x-)(x+ ); многочлен f(x)= x+3 незвідний в полях Q, R, але звідний у полі С: f(x)= (x-i)(x+i ).
Якщо многочлен f(х) незвідний у полі Р, то він вже є добутком незвідних в даному полі многочленів (один співмножник). Якщо многочлен f(х) звідний у полі Р, то, розклавши його і всі його співмножники в добуток незвідних многочленів у даному полі, отримаємо зображення многочлена, яке називають розкладом многочлена f(х) на незвідні множники: f(x)=р(х)р(х)...р(х), де р(х) – незвідні в полі Р, і =1,2,..., l.
Звідси випливає ще один запис многочлена f(x):
f(x)=[p(x)][p(x)]…[p(x)],
де р(х) – попарно різні (неасоційовані) многочлени, незвідні в полі Р. Таке зображення називають канонічним розкладом многочлена f(x) в полі Р.
д) Корені многочленів Коренем многочлена f(x)Р[x] називається елемент будь-якого розширення поля Р такий, що f () = 0. Теорема . Елемент Є Р є коренем многочлена f(x)Р[x] тоді і тільки тоді, коли многочлен f(х) ділиться на х-α. Доведення. За теоремою Безу f(х)=(х-)f(x)+ f(). Звідси, f(х) ділиться на х- тоді і тільки тоді, коли f() =0, тобто коли – корінь f(х). ▲ Інше (рівносильне при =Р) означення кореня. Коренем многочлена f(х)Р[x] називається такий елемент α Р, для якого f(х)х-α. Елемент α Р називається к- кратним коренем многочлена f(х)Р[x], якщо f(х) ділиться на (х-α), але не ділиться на (х-α). Кількість усіх можливих коренів многочлена f(х) над полем Р не перевищує степеня многочлена. На питання, чи кожен многочлен ненульового степеня має хоча б один корінь, відповідь дає твердження, відоме під назвою теореми Кронекера: Якщо f(х)-довільний многочлен ненульового степеня над полем Р, то існує розширення К поля Р, в якому є корінь f(х). Наслідком із цього твердження є наступне: Для довільного многочлена f(х)P[x] ненульового степеня існує таке розширення L поля Р, в якому f(х) розкладається на лінійні множники. Тобто, якщо ,,...,L є коренями многочлена f(х), то
f(x)=a(x-)(x--)…(x-),
де а -старший коефіцієнт f(х). Поле L, в якому многочлен f(x) розкладається на лінійні множники, називається полем розкладу цього многочлена.
Приклад.
Знайти поле розкладу для многочлена f(x)=x- 4.
x- 4=(x- 2)(x+ 2)=(x -)(x+)(x-i)(x+i). Оскільки корені -,, -і , і належать полю С, то поле С і є полем розкладу многочлена f(x)=x- 4. Поле Р називається алгебраїчно замкнутим, якщо воно є полем розкладу для довільного многочлена f(х)P[x] ненульового степеня, тобто якщо всі корені будь-якого многочлена f(х)P[x] належить цьому ж полю.
Поле С комплексних чисел є прикладом алгебраїчно замкнутого поля. Теорема Вієта. Якщо , , ..., - корені многочлена f(х)=ах+ах+...+ах+аP[x], то ++...+= - , +, …………………………………………………………. . Доведення цього твердження здійснюється прирівнюванням коефіцієнтів при однакових степенях х в обох частинах.
Теорема 1. Якщо незвідний в полі Р характеристики 0 многочлен q(x) є множником кратності k>1 многочлена f(x), то він є множником кратності k-1 для похідної f¢(х). Доведення. Якщо q(x) - множник кратності k многочлена f(х), то
f(x)=[q(x)]·(x), де φ(x) q(x). Тоді f¢(x)=k[q(x)]·q¢(x)·¢(x)=[q(x)]k-1·[k·q¢(x)·¢(x)].
Видно, що . Залишилось показати, що вираз в других квадратних дужках не ділиться на . Перший доданок на не ділиться, оскільки має нижчий степінь, ніж , а φ(x) q(x) за умовою. Другий доданок ділиться на . Тоді сума цих доданків на не ділиться. Отже, , тобто - множник кратності k-1. ▲
Дата добавления: 2014-01-11; Просмотров: 981; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |