Йозеф Шумпетер

За чистої (досконалої) конкуренції існує дуже велика кількість виробників і продавців стандартизованої продукції, при цьому споживачу байдуже в кого він купуватиме цю продукцію, питома вага виробника (продавця) в загальній пропозиції даного товару настільки мала, що ні один з них не може впливати на ціну ринкової рівноваги. Вхід і вихід виробників в галузь вільний, відсутні обмеження щодо інформації про стан ринку, ціни, затрати, технологію тощо. Якщо на ринку є ще й багато покупців, то такий ринок називається поліполія (повна конкуренція).

В сучасній економічній системі більшості розвинутих країн домінуючою є монополістична конкуренція. Вона означає ринкову ситуацію, за якої існує відносно велика кількість виробників (продавців), але значно меншу чим за досконалої конкуренції. Продукти, що пропонуються на ринку за умов монополістичної конкуренції, хоча і належать до однієї товарної групи, є досить диференційовані. Тут існують нецінові методи конкуренції (різна упаковка, реклама, якість товару, сервісне гарантійне обслуговування тощо). Тут існує обмежена можливість продавця впливу на ціну.

За олігополії ( від грецького слова олігос – мало, небагато ) на ринку є лише декілька (3-4) продавці, які узгоджують між собою ціни та обсяги виробництва, кожний з них володіє значною питомою вагою пропозиції даного товару. І будь-які дії одного з олігополістів впливатимуть на іншого.

Однією із негативних рис ринкової економіки є те, що ринок породжує монополії і монополістичні тенденції в економічній частині.

За чистої монополії (від грецького monos – один і poleo – продаю) на ринку однорідного продукту чи послуги працює одна фірма, входження нових виробників в галузь заблоковане, виробник може визначально впливати на обсяги виробництва і пропозиції товару, його ціну тощо.

Таким чином, монополія є протилежністю, антиподом конкуренції, хоча і виростає з неї. На ринку може існувати не тільки один продавець, а й один покупець. Така економічна структура, коли на ринку існує лише один покупець називається монопсонією (від грецького monos – один і opsonia – купую). В деяких галузях зустрічається своєрідна білатеральна монопсонія (в сфері виробництва воєнної продукції є один замовник – держава, а виробник – єдина фірма). Між тим, чиста монополія і чиста монопсонія – порівняно рідкісне явище.

Практика засвідчує, що залежно від характеру і причин виникнення є такі види монополій: природна, легальна, штучна.

Природна монополія існує в галузях, які виробляють рідкісні метали та інші елементи виробництва (бирилієва монополія в США), а також в галузях інфраструктури, що мають важливе і стратегічне значення, контроль над яким має здійснюватися з боку держави (наприклад виробництво ядерної зброї). Як правило існування природних монополій зумовлено тим, що розподіл випуску продукції між двома і більшою кількістю фірм призведе до ситуації коли масштаби кожної з них будуть неефективно малі.

Легальні (закриті) монополії утворюються і існують на законних підставах для надання особливих послуг (зв’язок, залізничний транспорт, водопостачання, газопостачання, енергопостачання, органи, що надають авторські права – патенти, ліцензії тощо).

Штучна (відкрита) монополія виникає внаслідок особливого становища підприємства для одержання монополістичних переваг (наприклад, як зговір між декількома фірмами, або ж за ситуації коли фірмами, або ж за ситуації коли фірма першою виходить на ринок з новою, нерідко унікальною продукцією, не володіючи при цьому ніяким захистом.

1. Зміст, основні принципи та ознаки підприємництва.

Підприємництво як особливий вид діяльності людини відоме з давнини. Проте, його теоретичне пояснення вперше зробив у ХУІІІ столітті англійський економіст Р.Кантільон. Він називав підприємцями людей з нефіксованими доходами, оскільки вони займаються ризиковою діяльністю: ремісників, торговців, селян, лихварів, розбійників і злидарів. Важливим етапом в усвідомленні його змісту стали роботи французького економіста, кінця ХУІІІ - початку ХІХ століть, Ж.Б.Сея, в яких підприємець визначався як людина, що організує інших людей для виробництва благ в рамках виробничої одиниці. Основи сучасної теорії підприємництва були закладені в першій половині ХХст. австро-американським економістом Й.Шумпетером, який вперше зауважив, що підприємець – не обов’язково власник капіталу.

Сучасна економічна теорія визначає підприємництво як ініціативну, самостійну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність людей, спрямовану на отримання прибутку шляхом організації і використання ресурсів з метою виробництва і реалізації товару.

В Господарському кодексі України (ГК) прийнятому у 2003 році, крім зазначених ознак у визначені підприємництва підкреслюється, що воно як вид господарської діяльності здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (Стат. 42).

Суб’єктами підприємництва (підприємцями) в Україні можуть бути:

· Приватні особи – організатори обноосібної та великої економічної діяльності.

· Група юридичних або фізичних осіб, пов’язаних між собою договірними відносинами та економічними інтересами.

· Держава в особі відповідних органів.

Об’єкт підприємництва – сукупність певних видів економічної діяльності, в межах якої шляхом комбінації ресурсів підприємець домагається максимізації прибутку.

Функції підприємництва. Суть підприємництва більш глибоко розкривається через його функції: ресурсну, організаційну, творчу. Ресурсна функція підприємництва реалізуєтьсяв мобілізації та найбільш ефективному використані таких ресурсів як капітал, трудові, матеріальні, фінансові, інформаційні та інших, з метою їх залучення до продуктивного використання. Організаційна функція підприємництва зводиться до діяльності по організації виробництва і збуту продукції, поєднання ресурсів виробництва в оптимальних пропорціях, здійснення контролю за їх використанням і т. ін. Лише в цьому випадку, коли мобілізовані ресурси будуть належним чином використовуватись, вони можуть принести корить їх власнику, підприємцю і суспільству в цілому. Творча функція підприємництва полягає у сприянні генеруванню та реалізації нових ідей, здійсненню техніко-економічних, наукових розробок, проектів, що пов’язані з господарським ризиком.

Підприємництву притаманні певні риси і засади (принципи):

Принципи підприємницької діяльності:

F орієнтація на запити, смаки та вподобання споживчів;

F прагнення бути на вістрі подій, застосовувати найновіше першим;

F максимальне використання конкурентних переваг;

F дотримання принципів ділової етики;

F постійний творчий пошук, прагматизм, наслідування демократичних традицій.

Ознаки підприємництва як економічної діяльності:

F самостійність;

F новаторство;

F ініціатива;

F творчість;

F ризиковість;

F економічна і соціальна відповідальність;

F масштабність мислення;

F діловитість.

Дата добавления: 2014-01-11