Суть витрат виробництва та їх основні види

Поняття витрат в економічній науці базується на загальній ідеї обмеженості ресурсів і можливості альтернативного використання їх, оскільки вибір певного варіанта виробництва зумовлює втрату вигод використання відповідних ресурсів найкращим із можливих способів. Наприклад, метал, витрачений на виробництво зброї, не можна застосувати для випуску автомобілів чи холодильників.

Економічні витрати (вмінені) – це ті виплати, які підприємство (фірма) зобов"язане зробити або ті доходи, які фірма зобов"язана забезпечити постачальнику ресурсів для того, щоб відволікти ці ресурси від використання в альтернативних виробництвах.

Ці витрати можуть бути зовнішніми (фактичними, явними) або внутрішніми (неявними, імпліцитні).

Зовнішні витрати – це грошові виплати підприємства на користь постачальників, які не є власниками фірми, за трудові послуги, сировину, матеріали, паливо, транспортні послуги, енергію, орендна плата за нерухомість, устаткування тощо.

Внутрішні витрати – це витрати фірми на використання власних (неоплачуваних) ресурсів. З точки зору підприємства, внутрішні витрати дорівнюють грошовим платежам, які можуть бути отримані за самостійно використані ресурси при найкращому з можливих способів їх застосування. Використовуючи власні ресурси, підприємець зіставляє ці витрати з альтернативними можливостями – грошовий капітал з відсотками на нього з банку, використання обладнання – з доходом від здавання його в оренду тощо. Одним з елементів внутрішніх витрат виробництва є нормальний прибуток підприємця як винагорода за виконану ним функцію. Управляючи власним підприємством, він відмовляється від заробітку, який міг би отримати, якби запропонував такі ж управлінські функції іншій фірмі.

Економічні витрати відрізняються від бухгалтерських на величину альтернативної вартості власних ресурсів. Тобто економічний підхід до витрат виробництва передбачає врахування не тільки зовнішніх, а й внутрішніх витрат.

Розрізняють також постійні та змінні витрати виробництва. Різниця між ними обумовлена відмінністю між обсягом виробництва продукції і абсолютною величиною цих витрат.

Постійні / умовно постійні / витрати (FC) – це витрати, величина яких не змінюється в залежності від зміни обсягу виробництва. До них відносяться витрати на опалення та освітлення приміщень, заробітну плату управлінського персоналу, орендну плату, амортизаційні відрахування та інші.

Змінні витрати (VC) – це витрати, величина яких змінюється в залежності від змін обсягу виробництва. Залишаючись незмінними в розрахунку на одиницю виробу, такі витрати змінюються по абсолютній величині в зв"язку із зміною обсягу виробленоє продукції. Це, зокрема, витрати на сировину, матеріали, паливо і енергію, на технічні потреби, заробітну плату робітників та інші.

У сумі постійні і змінні витрати складають загальні або валові витрати (TC). Якщо постійні витрати не змінюються, а величина змінних зростає в міру збільшення обсягів виробництва, то загальні (валові) витрати виробництва будуть також зростати. TC=FC+VC

Для виробників продукції важливе значення мають і середні витрати (AC) виробництва, тобто витрати виробництва на одиницю продукції. Порівнюючи середні витрати з ціною продукції, можна отримати уявлення про прибутковість роботи підприємства. Середні витрати поділяються на середні постійні, середні змінні і середні загальні (валові).

Середні постійні витрати визначаються шляхом ділення загальних постійних витрат на відповідну кількість виготовленої продукції.

Середні змінні витрати визначаються шляхом ділення загальних змінних витрат на відповідну кількість виготовленої продукції.

Середні загальні (ATC) середня величина витрат на виробництво одиниці продукції:

Граничні витрати (MC) – приріст витрат на виробництво ще однієї (додаткової) одиниці продукції.

Необхідно розрізняти також і суспільно необхідні витрати та індивідуальні витрати на виробництво даного продукту.

Суспільні витрати – це необхідні витрати на випуск даного продукту при середніх (нормальних) для даного суспільства умов виробництва (середній технічний оснащенності виробництва, рівня кваліфікації працівників, інтенсивності і організації праці тощо). Суспільно нормальними умовами є ті, за яких виробляється більша частина товарів даного виду.

Індивідуальні витрати – витрати виробництва кожного окремого підприємства або виробника. В силу різних причин підприємства витрачають на виготовлення даного продукту різну кількість факторів виробництва, тобто їх витрати відхиляються від суспільно нормальних, які виступають у ролі сваєрідного суспільного нормативу, що виявляється на ринку. Зайві витрати не визнаються суспільством, ніхто не буде оплачувати індивідуальні витрати, адже ціна продукту формується на основі суспільних витрат. Тому підприємствам важливо зменшувати індивідуальні витрати, зробити їх меншими за суспільні і це принесе їм більший прибуток.

У деяких випадках фірми несуть незворотні витрати, які не можуть бути відшкодовані (втрачені можливості пов’язані з помилковими управлінськими рішеннями; втрати, які здійснюються раз і на завжди й не компенсуються у разі припинення діяльності фірми – витрати на рекламу).

Дата добавления: 2014-01-11