Періодах. Основні фактори зниження витрат виробництва

Витрати виробництва в короткостроковому і довгостроковому

Витрати виробництва, які зазнає фірма, залежать від реальної можливості зміни кількості усіх зайнятих ресурсів. Обсяг багатьох ресурсів можна змінити легко і швидко (сировина, паливо, енергія і т.п.). Інші ресурси вимагають більше часу для освоєння. Наприклад, виробничі площі, кількість машин та обладнання можна змінити тільки протягом певного відрізку часу. В деяких галузях важкої промисловості зміна виробничих потужностей може зайняти кількох років. Оскільки на зміну кількості використаних у виробничому процесі ресурсів витрачається різний час, необхідно розрізняти короткостроковий і довгостроковий періоди.

Короткостроковий період - це період часу, якого недостатньо для того, щоб підприємство встигло замінити свої виробничі потужності, але достатній для зміни інтенсивності їх використання. В межах короткострокового періоду виробничі потужності підприємства залишаються незмінними, але обсяг виробництва може бути змінено шляхом використання більшої або меншої кількості праці, сировини та інших ресурсів. У межах короткострокового періоду виробничі потужності підприємства можуть використовуватися і інтенсивніше.

Для підприємства довгостроковий період – це період часу, достатній для зміни кількості усіх зайнятих ресурсів, включаючи і виробничі потужності.

Треба відмітити, що короткостроковість і довгостроковість є поняттями умовними і дійсна тривалість того чи іншого періоду залежить від характеру виробництва, його технологічного циклу.

Таким чином, короткостроковий період являє собою період фіксованих потужностей, а довгостроковий період – період змінних потужностей.

Витрати виробництва у короткостроковому періоді. На протязі короткострокового періоду підприємство може змінити обсяг виробництва шляхом поєднання змінної кількості ресурсів з фіксованими потужностями. Яким же чином буде змінюватися обсяг виробництва в міру приєднання все більшої кількості змінних ресурсів до фіксованих ресурсів підприємства?

Відповідь на це запитання дає закон спадної віддачі, який інколи ще називають "законом спадного граничного продукту." Закон спадної віддачі стверджує, що, починаючи з певного моменту, послідовне приєднання кожної наступної одиниці змінного ресурсу (наприклад, праці) до незмінного, фіксованого ресурсу (наприклад, капіталу або землі) дає спадний додатковий, або граничний продукт у розрахунку на кожну наступну одиницю змінного ресурсу. Цей закон можна застосовувати у всіх галузях і до всіх ресурсів.

Приріст продукції за рахунок збільшення на одиницю кількості змінного фактору називається граничним продуктом даного фактору. Одиницями вимірювання ресурсів можуть виступати як натуральні, так і вартісні. Останні є більш практичними.

Витрати виробництва у довгостроковому періоді. У довгостроковому періоді підприємство може змінювати свої виробничі потужності, або масштаби виробництва. Тому всі витрати виробництва стають змінними. Припустимо, що невелике підприємство в обробній промисловості розгорнуло мінімальні виробничі потужності, а потім, завдяки успішній економічній діяльності, почало розширюватися. У зв"язку з цим змінюватимуться і середні загальні витрати. Спочатку розширення виробничих потужностей буде супроводжуватися зниженням середніх загальних витрат. Однак, в кінці кінців, введення нових потужностей призведе врешті решт до зростання середніх загальних витрат виробництва. У цих умовах між зміною виробничих потужностей і рівнем витрат виробництва виникає залежність, що називається ефектом масштабу виробництва.

Сутність його полягає у тому, що послідовне збільшення розмірів підприємства протягом певного періоду супроводжується зниженням витрат виробництва одиниці продукції, але починаючи з певного моменту збільшення розмірів підприємства призводить до підвищення середніх валових витрат виробництва. Інакше кажучи, масштаб може бути позитивним і негативним. Ця закономірність пояснюється тим, що закон спадної віддачі в даному випадку не спрацьовує, оскільки він діє лише за незмінної кількості одного з використовуваних у виробництві ресурсів, а в довгостроковому періоді допускається зміна кількості всіх ресурсів. Дуговидність кривої довгострокових середніх витрат можна пояснити при допомозі позитивного і негативного ефекту масштабу (рис. 1).

Рис. 1. Позитивний і негативний ефект масштабу.

На початку процесу розширення виробництва діє позитивний ефект масштаб у(або ще говорять, ефект масового виробництва). Суть його полягає у тому, що в міру зростання розмірів підприємства починає діяти ціла низка чинників у напрямку зниження середніх витрат виробництва. До них передусім належать:

1. Спеціалізація праці.

2. Спеціалізація управлінського персоналу.

3. Ефективне використання капіталу. Найефективнішим з технологічної точки зору виробничим устаткуванням часто неспроможні скористатися малі підприємства. Універсальне обладнаненя можуть купити лише великі підприємства.

4. Виробництво побічних продуктів.

Однак розширення масштабів виробництва породжує не тільки позитивні результати. Досягнувши певного рівня, розширення виробництва може призвести до небажаних економічних результатів, тобто до росту витрат виробництва на одиницю продукції. Основними причинами виникнення негативного ефекту масштабу є управлінські труднощі великомасштабного виробництва. З ростом розмірів підприємства рівень управління віддаляє адміністративний апарат від самого процесу виробництва, керівництво теж віддаляється від виробничого процесу на підприємстві. Одній людині вже неможливо зібрати, зрозуміти, переробити усю інформацію, необхідну для прийняття раціональних рішень в масштабах великого підприємства.

Основні фактори зниження витрат виробництва. В умовах формування ринкових відносин товаровиробник намагається скоротити витрати виробництва, зменшити собівартість продукції. Це зумовлюється тим, що зниження затрат на виробництво товарів веде до зростання доходів підприємця, свідчить про ефективність роботи підприємця.

Зниження витрат виробництва відповідає інтересам суспільства у цілому. Чим нижчі індивідуальні витрати виробництва, тим економніше використовуються ресурси, а отже, з них одержують і більше товарів, що задовільняють потреби суспільства. Одночасно зниження витрат виробництва створює умови для зниження цін на товари.

Фактори зниження витрат виробництва, які залежать від підприємства:

1/ скорочення витрат на сировину, матеріали,, паливо, електроенергію. Ця економія може бути досягнута двома шляхами - раціональним використанням ресурсів, що дає змогу скоротити витрати на одиницю виробленої продукції, а також здешевленням цих ресурсів.

2/ зниження амортизаційних відрахувань шляхом інтенсивного використання техніки, підвищення коефіцієнту змінності роботи обладнання;

3/ поліпшення якості машин, обладнання, зменшення пасивної частини основних фондів (складських прміщень, тари і т.п.);

4/ впровадження у виробництво більш дешевих видів ресурсів, скорочення відходів виробництва;

5/ покращення організації виробництва і підвищення продуктивності праці;

6/ скорочення витрат на управління;

7/ скорочення непродуктивних витрат (штрафів, витрат від браку, пені і т.п.).

Є фактори, які впливають на зниження витрат виробництва, однак вони не залежать від підприємства, окремого виробника. Наприклад, будівництво за рахунок держави доріг, мостів. Вони ведуть до зниження транспортних витрат. Політика держави в галузі цін, тарифів та заробітної плати, прискорення норми амортизації також впливають на рівень витрат виробництва. Можна виділити і фактори, пов"язані з природними умовами. В першу чергу, вони впливають на витрати виробництва галузей добувної промисловості та сільського господарства.

Дата добавления: 2014-01-11