Флористичний підрозділ суші

А. Л. Тахтаджян виділяє шість флористичних царств: Голарктичне, Палеотропічне, Неотропічне, Капське, Австралійське, Голарктарктичне.

Голарктичне царство, найбільше за площею, охоплює Європу, північну частину Африки приблизно до 20° с. ш., тобто включаючи Сахару, Аравійський півострів за винятком його південно-західної частини, далі його південна границя йде по Інду, по Гімалаям і приблизно по північному тропіку. У Північній Америці воно охоплює усю нетропічну частину, його південна границя огинає з півдня Мексиканське нагір’я. Голарктичне царство займає більше половини всієї суші. Має більше 30 ендемічних родин, здебільшого невеликих, що включають по одному роду, часто монотипному. Здебільшого представлені родини, представники яких нам добре знайомі, оскільки ми живемо в цьому царстві (род. магнолієвих, лаврових, жовтцевих, барбарисових, букових, березових, горіхових, гвоздикових, лебедових, гречаних, вербових, хрестоцвітих, вересових, первоцвітних, мальвових, молочайних, розоцвітих, бобових, зонтичних, крушинових, тирличевих, бурачникових, норічникових, губоцвітих, дзвоникових, складноцвітих, лілейних, ірисових, орхідних, ситникових, осокових, злаків з покритонасінних, соснових і ялівцевих із хвойних, аспленієвих і поліподієвих з папоротей). У більшості цих родин багато родів і видів, що не виходять за межі царства.

Палеотропічне царство охоплює Африку (за винятком її північної, голарктичной частини і крайнього півдня, що належить до особливого Капського царства), Мадагаскар, Південну Азію, острови Тихого океану, включаючи Зондські, Філіппінські, Нову Гвінею, Нову Каледонію, Микронезію, Полінезію, Меланезію і Гавайські. Нараховує близько 40 ендемічних родин рослин, з яких найбільш відомі чотири: непентесові (включає комахоїдні рослини роду непентес), бананові, панданові та флагелярієві.

Неотропічне царство займає тропічну ‑ Південну і Центральну Америку, а також південний край п-ова Флорида. Має 25 ендемічних родин. Велика подібність з Палеотропічним царством свідчить про те, що флора Нового Світу бере початок в Старому Світі. Спільні родини анонових, лаврових, перцевих, кропив’яних, пасифлорових, бомбаксових, молочайних, різофорових, миртових, анакардієвих, сапіндових, мальпігієвих, протейних, бігонієвих, орхідних, арекових. Спільних родів не менше 450. Ряд родин розповсюджені ширше в Неотропічному царстві, ніж у Палеотропічному. Це пасифлорові, молочайні, фітолакові, никтагинові, пасльонові, миртові. Найхарактерніші для Палеотропічного царства анонові, ебенові, асклепиадові, гарбузові. Ряд майже ендемічних родин Неотропічного царства має по одному або по декілька представників у Західній Африці, що свідчить про зв’язок між цими царствами до порівняно недавнього часу (початку палеогену). Такі род. бромелієвих (в Африці є тільки один вид роду піткернія), кактусових (в Африці декілька представників), рапатові (в Африці один вид монотипного роду масхалоцефалус) тощо.

Капське царство займає південний край Африки від околиць Кланвильяма на заході до околиці Порт-Елізабет на сході. Найменше з флористичних царств, виділення якого не викликає сумнівів у жодного флориста, через крайню своєрідність флори. Флора має близько 7000 видів, включає сім ендемічних родин. Більш 280 родів походить з Капського царства, з них понад 210 ендемічні для нього. Флора двоїстого походження. Безсумнівна наявність значних зв’язків з південними материками, з якими південь Африки утворював єдиний континент Гондвану. Спадкоємцями Гондвани є представники родин протейних і рестіонових, що виникли в тій частині Гондвани, яка стала Австралією, і досягли Африки в меншій кількості видів, ніж Австралії. З протейних для Капського царства характерні: протея, види леукадендрон, з яких найбільш типових срібне дерево Leucadendron argenteum.

Ряд інших рослин явно гондванського походження, очевидно, потрапили у Капське царство після розчленовування Гондвани: кунонія (1 вид у Південній Африці, 16 ‑ у Новой Каледонії), метросидерос ‑ Південна Африка, Східна Малайзія, Австралія, Нова Зеландія, Полінезія; цезія ‑ 2 види в Південній Африці, 1 ‑ на Мадагаскарі, 7 ‑ в Австралії, Тасманії, Новій Гвінеї і, нарешті, чудова папороть тодея Todea barbara ‑ вид, спільний для Південної Африки, Австралії, Тасманії й Нової Зеландії. Поряд з цими й іншими рослинами явно південного походження в Капському царстві багато видів, що пов’язують його з більш північними регіонами ‑ тропічними районами Африки, Середземномор’ям, Так, тут нараховується біля 20 ендемічних родів род. вересових, а також понад 400 видів роду вереск Erіca, безліч рутових, види Celtіs, Pіttosporum, Іlex, маслина Olea та ін. Численні види родів пеларгонія, цмин Helіchrysum, хрестовик Senecіo, Erіospermum та ін.

Капська флора ‑ невичерпне джерело декоративних рослин, у тому числі цибулинних і бульбоносних однодольних ‑ амарилісів, клівій, гладіолусів тощо.

Австралійське царство має самобутню, високоендемічну флору. У ній не менше 12 ендемічних родин. Воно є центром розвитку таких родин, як пітоспорові, епакридові, кунонієві, міопорові, годенієві тощо. Велику роль відіграють родини злаків, бобових, складноцвітих, орхідних, лілейних, молочайних, осокових, рутових, миртових і протейних. У той самий час цілком відсутні представники хвощів, мірікових, підродини яблучних род. розоцвітих, родин чайних, вересових, бегонієвих, валеріанових. Численні види роду акація (бобові), евкаліпт (миртові), казуарина, Melaleuca, Leptospermum, багато роді протейних, особливо банксія Banksіa. Загалом ендемічних родів близько 570. З тропічними флорами пов’язані род. миртових, стеркулієвих, рутових, роди акація, казуарина, інші родини ‑ протейні, епакридові, рестіонові пов’язують флору Австралії з іншими флорами Південної півкулі.

Відділення Австралії від Антарктиди почалося ще в пізньому крейдовому періоді, а в еоцені (приблизно 45 млн. років тому) остаточно перервався зв’язок через Антарктиду з Південною Америкою.

Австралія поступово пересунулася на північ від Гондвани на 15° і ввійшла в область більш теплого клімату. Обмін флори Австралії з Антарктикою, а через неї ‑ з південними частинами Південної Америки тривав до початку олігоцену. Тому в Австралійському царстві спостерігаються не лише спільні з Південною Америкою родини араукарієвих, подокарпових, вінтерових, протейних, рестіонових, але і спільні роди ‑ південний бук, Hebe, Donatіa, Drapetes, багато з яких є спільними й з Новою Зеландією. Прямий міграційний зв’язок з Капською землею майже перервався ще в середині крейдового періоду, тому спільних родів з Капським царством і з Мадагаскаром в Австралійському царстві майже немає. В міру руху Австралії на північ в міоцені (близько 15 млн. років тому) установився прямий її зв'язок з Азією. Паралельно з просуванням на північ відбувалася аридизація флори Австралії.

Голантарктичне царство включає південний край Південної Америки з Вогняною Землею і Патагонією, островами Антарктики, Хуан-Фернандес, Новою Зеландією, Кермадек, Лорд Хау. Флора має 10 невеликих монотипних або оліготипних родин і багато ендемічних родів із сильно розірваними ареалами. Деякі ендемічні підроди і види належать до таксонів, характерних для помірного поясу Північної півкулі, ‑ калюжниця, жовтець, ситник, мітлиця, щучка (щучка антарктична), вівсяниця (вівсяница пряма) тощо. Області голантарктичної суші, виділені А. Л. Тахтаджяном, загалом більш дрібні, ніж фауністичні області відповідної території.

Голарктичне царство поділяється на підцарства: Бореальне (з областями Циркумбореальною, Східно-азіатською, Атлантично-Північно-американською, областю Скелястих гір), Древньосередземноморське (області Макаронезійська, Середземноморська, Сахаро-Аравійська, Ірано-Туранська), Мадреанське (Сонорське) з єдиною Мадреанскою або Сонорскою областю.

Палеотропічне царство включає підцарства: Африканське (з областями Гвіано-Конголезійською, Судано-Замбезійською, Карру-Намиба, островів Св. Єлени і Вознесіння), Мадагаскарське (з єдиною Мадагаскарською областю), Індо-Малезійське (з областями Індійською, Індокитайською, Малезійською, Фіджійською), Полінезійське (з областями Полинезійською і Гавайською) і Новокаледонське (з єдиної Новокаледонською областю).

Неотропічне царство включає області Карибську, Гвіанського нагір'я, Амазонську, Бразильську й Андійську.

Австралійське царство поділяється на області Північно-Східноавстралійську, Південно-Західноавстралійську, Центральноавстра-лійську або Еремейську.

До складу Голантарктичного царства входять області Хуан-Фернандеська, Чилійсько-Патагонська, Субантарктичних островів, Новозеландська.

Отже, загалом Л. А. Тахтаджян виділяє в межах шести царств 34 області. Два царства ‑ Голарктичне і Палеотропічне ‑ поділяються ним на підцарства.

Наведемо характеристики підцарств і областей Голарктичного царства.

Бореальное підцарство ‑ найбільше з усіх підцарств Голарктики ‑ займає її більш північну частину на континентах Євразії і Північної Америки. До його складу входить Циркумполярна область, що включає Європу (за винятком її частини, що відноситься до Середньоземноморської області), Північну Анатолію, Кавказ (за винятком аридних районів Закавказзя і Талиша), Урал, Сибір (за винятком південно-східної частини за течією р. Амуру), Камчатку, Північний Сахалін, Курильськ острова до півночі від о. Итуруп, Алеутські острови, Аляску і велику частину Канади. Ендемічних родин немає; ендемічних родів не дуже багато, і вони, як правило, займають частину області: алліарія, лунарія, шиверекія з хрестоцвітих, солданела з первоцвітних, снить, купир із зонтичних, медунка з бурачникових, тілоріз з водокрасових, гімнаденія і неотія з орхідних, дюпонція зі злаків тощо. На ендемічними види і роди особливо багаті Піренеї, Кавказ, а також Карпати, гори Сибіру і Канади.

З хвойних найбільш характерні види сосни, ялини, ялиці, модрини, а в Канаді також тсуги, псевдотсуги і туї. З листяних порід звичайні види дуба, бука, берези, вільхи, клена, ліщини, тополі, верби, ясена, в’яза, липи, горіха, цельтіса, хмелеграба, кизилу, вишні, глоду, груші, яблуні, горобини, спиреї, клокички, рододендрона, жимолості, бузини, калини, жостеру, брусниці.

Східноазіатська область включає Гімалаї (приблизно на схід від 83° сх. д.), частину північно-східних прикордонних районів Індії, гірський північний Тонкін, значну частину континентального Китаю, Примор’я, значну частину басейну р. Амуру, південно-східне Забайкалля, ділянку північно-східної і крайньої східної Монголії, Корею, Тайвань, південні о-ви Курильської гряди, Сахалін на південь від 51°30' пн. ш. Флора досить багата: включає 14 ендемічних родин і понад 300 ендемічних родів, величезне число ендемічних видів.

Ендемічні з голонасінних род. гінкгових з родом гінкго, род. цефалотаксових з родом цефалотаксус, роди псевдотаксус, кетелеєрія, псевдоларікс, криптомерія, кунингамія, метасеквоя, тайванія, мікробіота, туйопсис, з покритонасінних ‑ еріоботрія, екзохорда, плагиоспермум, маакія, феллодендрон, калопанакс, пауловнія, аспідістра, ліріопе, саза і багато інших. Про стародавність флори свідчить, крім рясності ендемічних для області видів і родів, і той факт, що багато з ендемічних родів належать до досить примітивних підкласів магнолієвих, жовтцевих і гамамелідових. Ця область є одним з головних центрів розвитку вищих рослин Голарктики і Палеотропіса і гігантський притулок древніх форм.

Атлантично-Північноамериканська область простягається від атлантичного узбережжя Північної Америки до Великих рівнин і від узбережжя Мексиканської затоки до південних районів Канади. Ендемічна родина лише одна, але біля 100 ендемічних родів. Дуже високий видовий ендемізм. Значна подібність зі Східною Азією, хоча остання багатша і включає більше примітивних форм. Характерні види хвойних (тиса, сосни, таксодіума) і покритонасінних (магнолії, копитняку, кірказону, воронця, аконіту, живокосту, жовтцю, василистника, купальниці, печіночниці, чубарки, в’яза, каштана, дуба, берези, горіха, рододендрона, брусниці, липи, смородини, чубушника, спіреї, гравілату, троянди, кінського каштана, хрестовника, золотої різки, цибулі, лілії, тюльпанового дерева, бороданя) та багато інших, близьких до видів тих самих родів Східної Азії.

Область Скелястих гір охоплює гірські системи Західної Канади і західних штатів США від Аляски до Нью-Мексико. Має декілька десятків ендемічних родів квіткових рослин. Домінують хвойні породи, у тому числі сосни, тсуги, туї, псевдотсуги.

Давньосередземноморське підцарство включає області Макаронезійску, Середньоземноморську, Сахаро-Аравійську, Ірано-Туранську.

Це підцарство тягнеться від Макаронезії на заході через усе Середземномор’я, Передню і Середню Азію до пустелі Гобі на сході. Флора переважно міграційна, що розвивалася на стику бореальних і тропічних флор. Добре виражені африканські зв’язки цієї флори. Ймовірно, між Середземномор’ям і Південною Африкою відбувався флористичний обмін через гори Східної Африки, Ефіопії і далі через Драконові гори.

Макаронезійська область включає острова Азорські, Мадейра, Канарські, Зеленого Мису. Більше половини флори складають середньоземноморські види. Найбагатша флора Канарських островів (1600-1700 видів судинних рослин), на Мадейрі близько 1100 видів. Різноманітні диз’юнкції ареалів, у тому числі американо-макаронезійські, що можуть бути пояснені у світлі теорії динаміки плит.

До Середньоземноморської області належить: велика частина Піренейського півострова до Піренеїв і Кантабрийских гір на півночі, прибережні частини Франції, Апеннінского і Балканського півостровів, острови Середземного моря, Марокко, Північний Алжир, Туніс, Північно-Західна Тріполітанія, Кіренаїка, узбережжя Леванту (велика частина Палестини і Ліван), Західна Сирія, Західна Анатолія. Іноді до цієї області відносять невеликі ексклави в південній гірській частині Криму, уздовж чорноморського узбережжя Кавказу, у Північній і Північно-Східній Анатолії. Кількість ендемічних родів, близько 150, хоча ендемічна родина лише одна. Більшість ендемічних родів припадає на такі сучасні родини, як хрестоцвіті, бобові, зонтичні, складноцвіті, злаки. Видовий ендемізм сягає 50%.

Сахаро-Аравійська область займає усю позатропічну частину Сахари, Синайський півострів, усю позатропічну частина Аравійського півострова, частину південної Палестини, Йорданії, південну частину Сірійської пустелі, Нижню Месопотамію, Південну пустелю. Включає голарктичний і палеотропічний флористичні елементи з перевагою першого. Флора небагата, кількість ендемічних для області родів незначна. Є роди, спільні з Південною Африкою.

Ірано-Туранська область включає Центральну і Східну Анатолію, велику частину Сирії, частину Південної і Східної Палестини, невелику частину Синайського півострова, частину Йорданії, північну частину Сірійської пустелі, Верхню Месопотамію, велику частину Вірменського нагір’я, аридні і семиаридні райони Східного Закавказзя, Гірканію (Талиш і прилеглі райони уздовж каспійського узбережжя на території Ірану), Іранське нагір’я без тропічних пустель, південні відроги Гіндукушу, південні схили і відроги Західних Гімалаїв на захід від 83° пн. д. й усю величезну територію від пониззя Волги і пустель Східного Закавказзя до пустелі Гобі включно. Родовий ендемізм досить високий, видовий ‑ дуже високий (імовірно, не менш 25%). Ендемічні роди: акантофілум, агріофілум, артрофітум, гамантус, гіргенсонія, галостахіс, калідіум, нанофітон, офаїстон, акантолімон, тетракме, аммодендрон, еремоспартон, дорема, шренкія, бунгея, еремостахіс, акантоцефалус, кузинія, еремурус, іксіоліріон.

Мадреанське (Сонорское) підцарство (з єдиної Мадреанською областю) простягається від південного заходу Орегону через Каліфорнію до північної частини Нижньої Каліфорнії і включає жаркі пустелі від Південної Каліфорнії до Арізони, Нью-Мексико і Техаса до півдня Мексиканського нагір'я, велику частину Невади і Юта і частини сусідніх штатів. Багато (близько 10%) ендемічних і майже ендемічних родів із родин: таксодієвих (секвоя і Мамонтове дерево), лаврових, макових, кактусових (карнегія), гвоздикових, лободових, гарбузових, каперцевих, товстянкових, каменеламкових, розоцвітих, бобових, парнолистникових, зонтичних, бурачникових, складноцвітих, лілейних, злаків і ряду інших. Видовий ендемізм, очевидно, досягає 40%.

Флора розвивалася конвергентно з флорою давньосередземноморського підцарства. Тому зустрічаються спільні з цим підцарством роди, до яких належать: суничне дерево, глід, кипарис, ялівець, сосна, фісташка, платан, жимолость, тополя, дуб, жостір, троянда, малина, шавлія, калина тощо.

Дата добавления: 2014-01-11