Систематика виділення флористичних районів

ФЛОРИСТИЧНЕ РАЙОНУВАННЯ СУШІ ЗЕМНОЇ КУЛІ

При поділі суші земної кулі на регіони різного рангу виникають питання, пов'язані як із принципами, закладеними в цей поділ, так і з принципами проведення границь між регіонами. Хоча більшість ботаніків подібно трактують основи виділення різних регіонів, однак різноманіття виділюваних регіонів, а також розходження уявлень про ранги цих регіонів і проходження їхніх границь свідчать про те, що не існує єдиної точки зору при застосуванні цих принципів виділення на практиці.

Основне питання, що виникає при розгляді цієї проблеми, це чи можуть існувати єдині регіональні системи для усієї флори суші, або чи повинні будуватися різні системи флористичних регіонів для різних систематичних категорій. Багато систематичних категорій мають різний геологічний вік, вони мають різну мобільність, тому, здавалося б, і системи регіонів, виділюваних для цих категорій, встановлені за їх географічним поширенням, повинні бути різними. Безсумнівно, що для квіткових рослин, мохів і папоротеподібних можуть бути різними регіони різного порядку. Однак, окрім того, що для кожної великої систематичної категорії рослин і тварин можуть бути створені свої відповідні флористичні системи регіонів, існують загальні географічні закономірності, пов’язані з основними етапами розвитку суші нашої планети, що дозволяють не тільки виділити єдині флористичні системи регіонів, але і підійти до єдиної системи загальнобіотичних підрозділів.

Для того щоб система загальних областей була побудована раціонально, необхідно керуватися рядом положень, на основі яких виділяються регіони і проводяться їхні границі:

1. Систематичні групи повинні бути розповсюджені повсюдно, і тому вони повинні бути досить великими (на рівні класу, а може й типу). Так, серед рослин основою для побудови системи регіонів суші найбільшою мірою можуть послужити квіткові (покритонасінні) рослини, меншою мірою ‑ голонасінні, поширення яких більш обмежене, а число видів значно менше, ніж квіткових. Напевно, не можна будувати систему регіонів на поширенні загонів (порядків), наприклад, жовтцевих, злакових тощо. Такі системи будуть неповними.

2. Поширення систематичних груп повинне бути досить добре вивченим. Досі не існує систем, побудованих на поширенні мохоподібних рослин поширення яких вивчено відносно слабо.

3. Неясне питання про те, які групи при виділенні регіонів варто вважати головними в тих випадках, коли границі областей поширення не збігаються, і необхідно зробити вибір. Тут, мабуть, доводиться підбирати набір регіонів і обриси їхніх границь, що відповідають поширенню найбільшої кількості таксономічних груп.

Н. А. Бобринський слідом за М. А. Мензбиром вважає, що при створенні системи регіонів ми повинні оперувати тільки видами. Однак проведення цього принципу без усяких відхилень навряд чи можливо і доцільно. Справа в тому, що значення видів може бути досить різним: вид, що належить до політипового роду, має набагато меншу вагу, ніж єдиний вид монотипового роду. Точно так само присутність у регіоні роду, що належить до монотипової родини, свідчить про своєрідність цього регіону значно більше, ніж якщо в цьому регіоні є один з багатьох родів політипової родини, інші роди якого зустрічаються в сусідніх регіонах. Ймовірно, при виділенні регіонів різного порядку аж до областей і царств доводиться спиратися на таксони різного рангу: від класів і підкласів до видів і підвидів. При цьому строгої відповідності між рангом регіонів і таксонів (наприклад, виділення царств тільки за підкласами, областей тільки за родинами, підобластей тільки за родами тварин і рослин) бути не може. Кожен регіон виділяється за наявністю і відсутністю в ньому таксонів різного порядку. До речі, при виділенні регіонів негативна характеристика (відсутність) найчастіше буває не менш важливою, ніж позитивна (присутність). Негативна характеристика є досить істотним доповненням до позитивного.

Яка ж сучасна система субпідрядних флористичних регіонів? Найбільшою одиницею є царство (Гея). Число царств, виділюваних різними вченими, неоднакове. Останнім часом спостерігається тенденція до їхнього зростання. Якщо в позаминулому сторіччі виділяли три - чотири царства, то тепер їхня кількість зросла до шести і більше. Царства поділяються на області (регіони). Області поділяються на провінції, провінції на округи, округи на ділянки. Широкого розповсюдження набули в наш час такі "проміжні" категорії, як "підцарство", "підобласть" тощо. Розглянемо характеристику флористичних царств, й областей для Голарктичного царства. Для інших царств наводиться перелік підцарств і областей, на які ці царства поділяються.

Серед численних флористичних і фауністичних систем-регіонів найбільш детальними й обґрунтованими є флористичні системи Р. Гуда й А. Л. Тахтаджяна. Ми зупинимося на системах А. Л. Тахтаджяна для флори.

Дата добавления: 2014-01-11