Етапи та системи оперативно-календарного планування виробництва

Головною функцією системи оперативного управління виробництвом є оперативно-календарне планування.

Оперативно-календарне планування здійснюється за три послідовні етапи: об'ємне, календарне, оперативне.

Об'ємне планування полягає у пропорційному розподілі виробничої програми заводу в об'ємному (трудовому і натуральному) виразі між окремими виробничими підрозділами.

Календарне планування – це календарний (помісячний, подекадний, поденний) розподіл визначених об’ємів виробництва для кожного виробничого підрозділу. Об’єкт планування: вироби, вузли, деталі, деталеоперації. Його виконують на основі календарно-планових нормативів,

Етап оперативного планування передбачає остаточне визначення переліку робіт та завдань по кожному робочому місцю та виконавцю на кожну зміну.

Оперативне планування здійснюється як у загальнозаводському масштабів, так і в рамках окремих цехів, внаслідок чого виділяють міжцехове та внутрішньоцехове планування.

Міжцехове оперативне планування – це встановлення цехам узгоджених виробничих завдань і забезпечення їх виконання.

У функції внутрішньоцехового планування входить організація виконання виробничих завдань, встановлених для цеху, через їх деталізацію і доведення до виробничих дільниць і окремих робочих місць.

Особливості міжцехового календарного планування виробниц­тва залежать від виробничої структури підприємства.

При предметній структурі план виробництва для кожного цеху визначається виходячи з його профілю і заводської про­грами випуску продукції.

При технологічній структур і міжцехове ОКП здійснюється ланцюговим методом, тобто виробничі програми (ВП) цехів розробляються в порядку, зворотному ходу технологічного процесу:

ВП складального цеху – ВП обробного цеху – ВП заготівельного цеху

Основним документом міжцехового ОКП є календарний план-графік запуску-випуску продукції на окремих стадіях ви­робничого процесу. Основою побудови такого графіка є кален­дарне випередження - величина календарного часу від плано­ваної дати випуску виробу (партії виробів) до запуску деталей або вузлів на певній стадії виробництва.

По календарному випередженню можна визначити - за скільки днів до випуску готового виробу (партії виробів) має бути запущена в обробку партія даних деталей на кожній технологічній стадії виробництва. Випередження розраховуються по окремих цехах (стадіях виробництва) і деталях виробу.

Системи оперативно-календарного планування виробництва

Система ОКП – це методика і техніка плано­вої роботи, обумовлена ступенем її деталізації, обраною пла­ново-обліковою одиницею, складом календарно-планових нор­мативів, порядком оформлення і руху планової й облікової документації.

Найбільше поширені три види систем: позамовна, комплектна і подетальна.

1. Позамовна система. Як планово-облікову одиницю для підприємства в цілому і для складальних цехів береться замовлення на виготовлення одного чи декількох виробів, а для окремих цехів – комплект деталей (заготовок) і вузлів для прий­нятих замовлень. Ця система застосовується в одиничному і дрібносерійному виробництві.

Особливість позамовного плану­вання полягає в тому, що воно охоплює весь процес виконання замовлення: від моменту прийняття його заводом до вико­нання, тобто від технічної підготовки і до випуску готових виробів.

2. Комплектні системи ОКП. Сутність їх полягає у тому, що за планово-облікову одиницю беруться деталей, об'єднані за визначеними ознаками. Застосовується у середньо- та крупносерійному виробництві.

До комплектних відносять­ся такі системи: 1) комплектно-вузлова; 2) комплектно-групо­ва; 3) машинно-комплектна; 4) умовно-комплектна.

3. Подетальні системи ОКП. При подетальних системах за планово-облікову одиницю береться деталь кожного най­менування. Застосовується у масовому виробництві. Найбільшого поширення набули такі системи: 1) складська; 2) за нормами запасів; 3) за стандартними термінами; 4) за тактом потокової лінії.

4. Оперативне регулювання (диспетчеризація) виробництва

У процесі виконання оперативно-календарного плану треба постійно здійснювати оперативний облік, контроль і поточне оперативне регулювання ходу виробництва.

Оперативний облік необхідний для координації і регулювання роботи виробничих підрозділів, запобігання і усунення можливих відхилень від установлених графіків роботи.

Регулювання ходу виробництва полягає в усуненні відхилень, ліквідації збоїв і відновлення ходу виробничого процесу згідно із календарним графіком.

Централізований оперативний контроль і оперативне регулювання ходу виробництва має назву диспетчеризації.

До основних функцій диспетчеризації відносяться:

• координація поточної роботи взаємозалежних ланок ви­робництва;
• безперервний облік фактичного ходу робіт із виконання визначеного плану виробництва і змінно-добових завдань;
• вживання оперативних заходів щодо запобігання та усунен­ня відхилень від плану;
• виявлення й аналіз причин відхилень від визначених планових завдань і календарних графіків виробництва і вжиття оперативних заходів щодо ліквідації цих причин.

Зміст оперативного регулювання виробництва багато в чому залежить від типу виробництва.

У серійному виробництві об'єктами диспетчерського контро­лю є:

1) терміни запуску і випуску партій заготовок, деталей і складальних одиниць;

2) стан складських запасів деталей і скла­дальних одиниць;

3) ступінь комплектної забезпеченості скла­дальних робіт.

Оперативний контроль здійснюється відповідно до встановлених планами-графіками міжцехових подач або ком­плектування виробів деталями і складальними одиницями з урахуванням норм випереджень.

У масовому виробництві об'єктами диспетчерського контро­лю є:

1) дотримання визначених тактів (ритмів) роботи потокових і автоматичних ліній;

2) підтримання на нормативному рівні запасів на всіх стадіях виробничого процесу.

Оперативний кон­троль здійснюється відносно добових і часових графіків.

В одиничному і дрібносерійному виробництві основними об'єктами диспетчерського контролю є:

1) терміни виконання замовлень у розрізі окремих стадій виробництва (цехів);

2) тер­міни виготовлення складних і трудомістких деталей з тривалим виробничим циклом - усередині кожного замовлення;

3) тер­міни виконання робіт з технічної підготовки виробництва і матеріально-технічної забезпеченості по кожному замовленню.

Диспетчерський контроль здійснюється на основі розроблених циклових або сіткових планів-графіків виконання замовлень.

Основні принципи диспетчеризації - оперативність і профілак­тика.

Оперативність передбачає своєчасну і всебічну поінформованість про хід виробництва.

Профілактика полягає в запобіганні появи негативних відхилень від виробничого плану.

Регулювання ходу виробництва повинне мати профілактичний характер, а не здійснюватися по відхиленнях, як це має місце на багатьох підприємствах.

Оперативність виявлення й усунення відхилень від запла­нованого ходу виробництва багато в чому залежить від обра­ного кроку регулювання: чим коротший крок, тим оперативні­ше виявляються відхилення і усуваються причини їх виникнення.

На промислових підприємствах встановлюється різний крок регулювання. Так, в автомобілебудуванні за крок регулювання прийнята 1 година, що включає час очікування, одержання й обробки інформації, час аналізу отриманих резуль­татів і ухвалення рішень.

Організація роботи апарату загальнозаводської і цехових диспетчерських служб

На великому і середньому промисловому підприємствах диспетчерська служба основного виробництва має триступін­часту будову.

У масштабі всього підприємства безпосереднє регулювання ходом виробництва (диспетчиризації) здійснює центральне диспетчерське бюро (ЦДБ), що входить до складу ВДВ підприє­мства.

Оперативний контроль і регулювання виробництва в цеху здійснюється планово-диспетчерським бюро (ПДБ), ос­новною функцією якого є поточна підготовка і контроль ходу виробництва.

Контроль і регулювання ходу виробництва на дільницях здійснюють старші і змінні майстри і диспетчери дільниць.

Дата добавления: 2014-01-11