Охорона вод Світового океану

Стан вод Світового океану нині викликає велику тривогу. Води морів і океанів забруднюються переважно водами річок, з якими щорічно до них надходить понад 320 млн. т заліза, 6,5 мли. т фосфору й інших речовин. Дуже багато забруднювачів потрапляє в Світовий океан і з атмосфери: 200 тис. т свинцю, 1 млн. т вуглеводнів, 5 тис. т ртуті тощо. Близько однієї третини мінеральних добрив, що потрапляють у ґрунт, вимивається з нього й ріками виноситься в моря та океани; лише азоту й фосфору таким шляхом потрапляє в Світовий океан близько 62 млн. т на рік. Ці речовини викликають бурхливий розвиток деяких рослин (синьо-зелених і зелених одноклітинних водоростей), що вже не раз спричиняло „червоні приливи" в Північному, Середземному морях й інших акваторіях.

До найбільш шкідливих забруднювачів Світового океану належать нафта і нафтопродукти. Щорічно в Світовий океан надходить 5–10 млн. т цих забруднювачів, джерелами яких є морський транспорт і приморські міста, береговий стік, втрати під час морського добування нафти на шельфах тощо. Особливу тривогу викликають аварії великих танкерів, що перевозять нафту.

У морську воду потрапила велика кількість радіоактивних ізотопів внаслідок випробувань атомної зброї, роботи ядерних реакторів на військових підводних човнах і криголамах, скидання контейнерів з відходами атомних електростанцій тощо. Загальна радіоактивність, принесена в Світовий океан людиною, оцінюється в 5,5∙10¹⁹ Бк, або 1,5∙10⁹ Кі радіоактивності. Під час Чорнобильської аварії в атмосферу було викинуто біля 5∙10⁷ Кі радіоактивності тобто в світовому океані накопичилась радіоактивність, рівна 30 Чорнобилям.

Найзначніше забруднення у Світовому океані відбувається у мілководній прибережній зоні. Але ж континентальний шельф – це райони, де більшість представників морської фауни проводить більшу частину свого життя. До того ж саме тут мільйони рибалок заробляють собі на життя, а ще більша кількість людей намагається провести свою відпустку.

Прогресуюче забруднення Світового океану інколи має найнесподіваніші наслідки, коли безневинні, практично нікому раніше невідомі організми набувають загрозливих властивостей. Саме так сталося з мікроскопічними одноклітинними водоростями. Значне забруднення морів нітратами й фосфатами, якими живляться водорості, вже кілька разів викликала в одному чи в іншому місці Світового океану вибухоподібне їх розмноження, відоме під назвою „ червоний приплив ", хоча його колір залежно від різновиду мікроорганізмів може бути й жовтим, й синьо-зеленим. Ці мікроорганізми надзвичайно швидко розмножуються – загальна кількість їх подвоюється за 20 годин. Вони утворюють на поверхні моря „ковдру" товщиною до 2 м, яка може вкривати великі площі поблизу узбережжя. Наприклад, біля берегів Скандинавії в 1988 р. подекуди утворилися величезні плями таких водоростей – до 45 км завдовжки й 10 км завширшки.

Бурхливий розвиток водоростей супроводжується різким зниженням вмісту в морській воді кисню. Водоростева „ковдра" діє як прес, що душить у морі все живе. Гинучи, через 2-3 дні, клітини водоростей спускаються на дно, де стають поживою для бактерій, які в процесі інтенсивного харчування починають споживати надмірну кількість кисню. Це призводить до загибелі від задухи донних організмів. Самі клітини водоростей містять отруйні речовини, що згубно діють на рибу та інші морські організми.

У результаті подібного „червоного припливу" у 1988 р. у Північному морі поблизу узбережжя Данії та Норвегії на великих ділянках загинула майже вся морська флора та фауна, було завдано великої шкоди риболовецьким господарствам, забруднено пляжі, сморід над деякими затоками стояв більше місяця. Загрозливим є те, що „червоні припливи" трапляються дедалі частіше й уражують дедалі більші ділянки морських узбереж.

Проблема захисту Світового океану нині стала однією з найактуальніших, вона стосується всіх країн світу, навіть тих, що не мають безпосереднього виходу до океану. З огляду на це ООН прийнято кілька важливих угод, що регулюють судноплавство, рибальство, добування корисних копалин з морських родовищ тощо. Найбільш відомою є угода, підписана більшістю країн світу в 1982 р., яка одержала назву „Хартія морів". Для постійного стеження за станом Світового океану створюється міжнародна служба моніторингу. Добрі результати дає застосування з цією метою космічних методів стеження – із спеціальних супутників можна оперативно помітити нафтові плями в світовому океані, слідкувати за кількістю стоків, що виносяться річками й навіть помічати танкери, капітани яких скидають в море подалі від берега брудні промивні води.

Дата добавления: 2014-01-11