Енергетичний баланс силосу

Органічні кислоти в силосі

Склад азотних фракцій в трав’яному силосі (Van Soest P. J., 1994).

Показники	Якісний силос	Неякісний силос	Силос пошкоджений теплом
Вміст сухої речовини, %	17,3	18,9	23,8	19,2	24,4
РН	3,9	4,9	4,2	5,7	4,0
Загальний азот (% від СР)	0,51	0,51	1,07	0,80	0,69
НПА (% від загального азоту)
Амінокислоти (% від НПА)
Амоній (% від НПА)
Нелеткі аміни (% від НПА)					мало
Невідомий азот (% від НПА)

Органічні кислоти в силосі відрізняються від таких у зеленій масі. В зеленій масі переважають: лимонна, яблучна та ін. Більшість з них в рослинах знаходяться у вигляді одновалентних або двовалентних солей калію та кальцію. Ці кислоти загалом містять енергію і ферментуються до оцтової кислоти, вуглекислого газу та, можливо, масляної кислоти, які є слабкими кислотами. Таким чином ферментація даних органічних кислот приводить до підвищення рН силосу. Органічні кислоти інтенсивно накопичуються в молодій траві, що інтенсивно росте і значно знижується при її дозріванні.

Відомо, що органічні кислоти, що утворюються в процесі мікробної ферментації (оцтова, пропіонова, масляна) містять значну кількість енергії для аеробного метаболізму в організмі тварини і в той же час вони не містять ніякої енергії для рубцевих анаеробних мікроорганізмів, для яких кислоти є кінцевим продуктом ферментації. При забезпечені додатковими джерелами енергії ЛЖК можуть використовуватись анаеробними мікроорганізмами рубця для синтезу протеїну або жирів. Підгодівля тварин вуглеводистими кормами тварин також вирішує проблему розщеплення мікроорганізмами інших хімічних компонентів раціону та нарощування об’ємів синтезу мікробного протеїну.

Буферна ємність визначається вмістом неорганічних елементів (фосфор, кальцій), протеїну та можливості утворення амонію. Наявність органічних кислот, які знаходяться у вигляді солей калію також мають вплив для забезпечення буферної ємності. В процесі дезамінації амінокислот утворюється амоній та аміни, які нейтралізують кислоти. Загалом, кислотність силосу визначається напрямком ферментативних процесів та цукро-протеїновим відношенням в субстраті. Високий вміст цукру сприяє накопиченню кислот та кращому збереженню силосу, а культури з високим вмістом азоту та низьким цукру загалом характеризуються високим вмістом амонію, високим рН та гірше зберігаються.

Порівняння відносної енергетичної цінності хімічних компонентів зеленої маси та ферментованого силосу, грунтується на (1) оцінці енергетичної цінності хімічних компонентів для мікрофлори рубця (визначенні кількості в кормі АТФ доступних для ферментації в рубці) та (2) енергетичної цінності хімічних компонентів корму для організму хазяїна (розрахунків показників чистої енергії, на основі методик біохімічних ланцюгів).

Відомо, що ферментивний потенціал протеїнів та амінокислот для мікрофлори рубця становить лише 40% від ферментативного потенціалу цукрів. Органічні кислоти, що містяться в свіжій зеленій масі також мають значний енергетичний потенціал для мікроорганізмів рубця, хоча й нижчий ніж потенціал глюкози (таблиця 1.11.).

Дата добавления: 2014-01-11