Споживання силосу

Порівняльна оцінка ферментативних процесів в силосі і рубці (Van Soest P. J., 1994).

Порівняльна оцінка мікробної ферментації в рубці та силосі

Екологія мікробної ферментації силосу відрізняється від такої рубця, оскільки в силосі розвивається переважно одна група мікроорганізмів, яка займає домінуючу позицію і контролює субстрат. Молочнокислі бактерії виділяють значну кількість молочної кислоти, що приводить до швидкого падіння рН. Молочнокислі мікроорганізми є малоефективні порівняно із іншими з точки зору накопичення ними мікробної біомаси, оскільки більша частина енергії ферментованих вуглеводів залишається в молочній кислоті. Наслідком їх здатності першими займати домінуючу та контролюючу позицію в субстраті є їх низька спроможність до синтезу й відбудови власної біомаси, таким чином більша частина енергії субстрату перетворюється ними у кислоту, яка гальмує розвиток інших мікроорганізмів. Слід зазначити, що мікроорганізми типу дріжджів, які виробляють етанол (що гальмує розвиток інших мікробів) є подібними в цьому відношенні до молочнокислих бактерій.

Дві системи, які ми розглядаємо контролюють той же самий субстрат і у тих же анаеробних умовах. В той же час ферментація силосу проходить у низько буферній системі, кислотність силосу постійно зменшується. Для силосу не характерна цюлолітична активність, в той час як розщеплення клітковини є однією з основних характеристик мікробних процесів в рубці. Більш інтенсивне утворення мікробної біомаси в рубці є важливим елементом забезпечення тварини-господаря мікробним протеїном.

Важливим моментом є те, що значна кількість доступної для мікроорганізмів енергії корму втрачається в процесі силосування, і значно менше її залишається для розвитку та функціонування рубцевих мікроорганізмів. Відомо, що більшість продуктів мікробної ферментації силосу, за виключенням молочної кислоти, не містять енергії, яка може бути використана рубцевими мікроорганізмами.

Показники	Якісний силос	Рубець (в раціоні переважають якісні грубі корми)
рН	3,8
Різноманітність мікроорганізмів	Мало	Багато
Мікробний синтез	Обмежений: <5%	20-40%
Перетравність целюлози **	0%	90%
Кінцеві продукти ферментації	Молочна, оцтова кислоти, мінімальна кількість масляної, СО2	Оцтова, пропіонова, масляна та незначна кількість молочної кислоти, CO2, CH4

** - В силосі частково зброджуються геміцелюлоза та пектин.

Розгляд питань про фракційний склад азоту кормів часто приводить нас до дискусій щодо проблем якісного складу силосу та його споживання. Низько якісний силос, як правило гірше споживається ніж сіно або інший грубий корм навіть, якщо їх перетравність не вища ніж перетравність силосу. Як відомо споживання грубих кормів безпосередньо пов’язано із вмістом в них НДК. Щодо силосу, то його споживання не досягає об’ємів споживання грубих кормів з відповідним вмістом НДК і тому його споживання мабуть контролюють й інші фактори. Загалом кажучи три найбільш вагомих гіпотези були висунуті для пояснення причин низького рівня споживання низькоякісного силосу:

(1) в процесі ферментації силосу утворюються токсичні субстанції, можливо аміни, які інтенсивно утворюються у силосі в результаті протеолізу;

(2) висока кислотність сильно ферментованого силосу знижує його поїдання;

(3) обмежена кількість легкодоступних для ферментації сполук в силосі обмежує енергетичні можливості рубцевих мікроорганізмів, їх ріст та активність.

До теперішнього часу питання про механізми, що контролюють споживання силосу не повністю з’ясовані та зрозумілі. Можливо, й інші механізми контролюють споживання. Наприклад, можливо, що засвоєння силосу пов’язано із більшими витратами часу на румінацію (дана гіпотеза може дати пояснення лише після з’ясування іншої існуючої гіпотези, що тривала румінація обмежує споживання).

Перша гіпотеза підтверджується експериментальними дослідженнями в ході яких зволоження сіна соком із силосу обмежувало споживання сіна. Подібні результаті були отримані при згодовуванні тваринам продуктів ферментації силосу: екстракту силосу, амонію, амінів.

Друга гіпотеза також находить практичне підтвердження у дослідах по нейтралізації кислотності буферними речовинами, що супроводжувалось збільшенням споживання силосу. Відомо, що значна група високовологих силосів, які характеризуються високою вологістю та високим цукро-протеїновим відношенням мають низьку кислотність та погано споживаються. Це стосується ранніх силосів із кукурудзи, жита та інших культур. Збільшити об’єми споживання такого силосу можна шляхом внесення вапна, амонію, сечовини для нейтралізації кислотності.

Аргументи на користь третьої гіпотези: практично всі жирні кислоти, які утворюються в силосі в процесі ферментації вуглеводів, не забезпечують мікроорганізми рубця достатньою кількістю енергії (або АТФ) для їх росту і функціонування. Використання мікроорганізмами амонію і інших фракцій непротеїнового азоту для мікробного синтезу безпосередньо пов’язано із достатнім забезпеченням легкоферментативними джерелами енергії (цукрами, крохмалем, молочною кислотою та ін.). Ферментація важкодоступних вуглеводів (целюлози) проходить дуже повільно і не може вважатись надійним джерелом енергії для забезпечення утилізації легкодоступного непротеїнового азоту. В умовах відсутності енергетичних джерел, амоній всмоктується в рубці і перевантажує організм тварини. Амоній є потенційно-токсичною речовиною, але в печінці ефективно перетворюється в сечовину, яка в подальшому виводиться крізь нирки. Перетворення аміаку у сечовину та її виведення з організму потребує значних витрат енергії, що є неефективним з точки зору балансу енергії в організмі тварин. В той же час, недостатня кількість вуглеводів обмежує синтез мікробного протеїну з амонію в рубці і не дивлячись на значну кількість азоту в силосі тварини не забезпечуються в достатній мірі протеїном і амінокислотами.

Третя гіпотеза також знаходить підтвердження в практиці: підгодівля тварин концентратами значно збільшує об’єми споживання силосу.

Дата добавления: 2014-01-11