Класифікація тварин відповідно до анатомічної будови шлунково-кишкового травлення, типу кормової поведінки та топографії процесів мікробного травлення (Van Soest P. J., 1994)

Класифікація тварин відповідно до топографії процесів мікробного травлення

Відповідно до топографії процесів мікробного травлення в шлунково-кишковому тракті, тварин поділяють на тварин для яких властива прегастричне зброджування корму та тварин для яких характерне постгастричне зброджування корму.

Зведені дані щодо класифікації тварин за типом кормової поведінки, анатомією та топографією процесів мікробного травлення наведені в таблиці 2.2.

Клас тварин	Види тварин	Тип кормової поведінки
Тварини, для яких характерна прегастрична ферментація корму
Жуйні	ВРХ, вівці Верблюд, антилопа, олень	Травоїдні Травоїдні
Нежуйні	Хом”як, польова миша Кенгуру, гіпопотам	Травоїдні
Тварини, для яких характерна постгастрична ферментація корму
Тварини з функціональною сліпою кишкою	Капі бара Кріль Щур, миша	Травоїдні Травоїдні Усеїдні
Тварини з функціональною ободовою кишкою	Слон, кінь, зебра Людина, свиня Панда Собака, кіт	Травоїдні Усеїдні Травоїдні М'ясоїдні

Прегастрична ферментація (зброджування) корму проходить у відділах ШКТ, які знаходяться перед шлунком. Подібна ферментація проходить у волі та залозистому шлунку птиці, або у передшлунках жуйних.

Здатність до прегастричної ферментації корму характерна для жуйних та для багатьох інших видів тварин (навіть, якщо така ферментація не супроводжується румінацією і відрижкою), зокрема: кенгуру, гіпопотам, деякі види гризунів.

Жуйні - це найбільш спеціалізований клас тварин. Їх травна система пристосована до ефективного використання грубих та об’ємистих кормів, що містять важкоперетравну клітковину. Жуйні тварини пристосувались використовувати менш якісні у кормовому відношенні грубі корми, ніж нежуйні тварини, і краще їх перетравлюють.

Спожитий корм в передшлунках перетравлюється під дією мікроорганізмів. В рубці, по суті, більше бродильної ніж фізіологічної ферментації. Мікроби рубця перетравлюють вуглеводи та утворюють вуглекислий газ та ЛЖК (оцтова, пропіонова та масляна). ЛЖК засвоюються і забезпечують тварину значною частиною необхідної енергії.

Утворення ЛЖК, кислотність рубця, жирність молока корів залежать від структури раціону корів. Типові зміни концентрації ЛЖК рубця та жирність молока корів в залежності від частки грубих кормів в їх раціонах, наведена в таблиці 2.2.

При згодовуванні раціонів з великою кількістю концентратів, в рубці утворюється велика кількість молочної кислоти і рівень рН в рубці знижується. Оскільки, більшість бактерій в рубці дуже чутливі до рН, будь яка різка його зміна порушує співвідношення між різними типами мікроорганізмів. Якщо рН в рубці знижується дуже швидко, тварина відмовляється від корму, що є симптомом захворювання.

Після згодовування корму поступово зростає рівень ЛЖК в рубці, досягаючи свого максимуму на 3-5 годину після годівлі. Одночасно із зростанням ЛЖК знижується рН рубця, про що наглядно свідчать дані наведені на рисунку 2.3.

Рис. 2.2. Зміна концентрації ЛЖК рубця та жирність молока корів в залежності від частки грубих кормів в раціонах

Рис. 2.3. Зміна концентрації ЛЖК рубця та рН рубця з часом після годівлі двох овець зеленою масою люцерни

Ліпіди розщеплюються рубцевими мікробами на жирні кислоти та гліцерин. Далі гліцерин перетворюється в пропіонат та довго-ланцюгові жирні кислоти, які всмоктуються в тонкому кишечнику.

Основна частина білка також підлягає розщепленню в рубці. Ступінь розщеплення білка залежить від його розчинності. Легкорозчинний білок розщеплюється швидко, а важкорозчинний проходить через рубець майже нерозщепленим. Більшість білків метаболізуються мікроорганізмами з утворенням мікробного білка. Мікроби для утворення білка можуть також використовувати більш прості форми небілкового азоту (сечовина). Далі мікроби, проходячи через травний тракт, завдяки власному розщепленню забезпечують тварину білком. При розщепленні різних білків утворюється аміак, який може всмоктуватись крізь стінку рубця, або утворювати азотні сполуки, які є попередниками для синтезу мікробного білку. Якщо раціон містить багато цукру та крохмалю, концентрація аміаку знижується.

Вітамін К та вітаміни групи В синтезуються рубцевими мікроорганізмами. Тому доросла тварина не потребує в додатковій підгодівлі даними вітамінами. Молода тварина повинна отримувати дані вітаміни з екзогенних джерел, але молоко може повністю задовольнити потреби тварин. У жуйних тварин, а також у більшості нежуйних вітамін С синтезується на рівні тканин. Людина є винятком.

Під час процесу ферментації утворюється велика кількість рубцевих газів, які виводяться з відрижкою. Метан та вуглекислий газ - два основних види газів, які виробляються в рубці. Встановлено що метан становить 30- 40% від загального об’єму газів в рубці, а вуглекислий газ - 20-65%.

Тварин, для яких властива постгастрична ферментація (зброджування) корму можна умовно поділити на два класи: (1) тварини у яких ферментація проходить у сліпій кишці (до цієї групи відносяться головним чином гризуни) та (2) тварини з функціональною ободовою кишкою. До цієї групи відносять великих травоїдних нежуйних тварин (кінь, слон), усеїдних приматів та ін.

Більшість тварин з функціональною сліпою кишкою є капрофагами. До цієї групи тварин належать й кролі та лемінги, сліпа кишка яких селективно утримує лише найбільш перетравні фракції клітковини; а менш перетравні екскретуються з денним калом (Bjornhad, 1972; Uden et al., 1982). Нічний кал споживається тваринами і забезпечує їх мікробним протеїном та вітамінами. Слід зазначити, що внаслідок того, що менш перетравні фракції клітковини не затримуються в шкт, перетравлення клітковини є низьким. Ймовірно, що кролі та лемінги в більшій мірі схильні використовувати рослини корми, які містять пектин та інші легкозброджувані нелігніфіковані вуглеводи. Таким чином капрофагія є адаптаційним пристосуванням дрібних травоїдних для яких характерне більш швидке проходження кормових мас в шлунково-кишковому тракті. Така кормова поведінка дозволяє дрібним травоїдним споживати раціони з високим вмістом клітковини, що не обмежує надходження енергії в їх організм, але в той же час значна частина потенційно перетравних целюлолітичних вуглеводів втрачається з калом.

Перевагою тварин з постгастричною ферментацією є те, що вони мають можливість першими (відносно мікроорганізмів) засвоїти доступні вуглеводи та протеїн. Таким чином, на відміну від жуйних тварин, нежуйні тварини більш ефективно використовують легкоперетравні корми (зокрема концентрати), оскільки значна частина легкодоступних поживних речовин в ШКТ жуйних ферментується бактеріями, перш ніж проходять процеси всмоктування.

Усеїдні та м’ясоїдні є класами тварин, кишкова ферментація та роль клітковини у травленні яких недооцінюється, хоча й відомо що коти та собаки споживають невелику кількість трави. Дана група тварин має більш просту, нехаустральну будову ободового відділу кишечнику та редукований, або зовсім відсутній сліпий відділ кишечнику. Дослідженнями встановлено, що при згодовуванні собакам пшеничних висівок перетравність клітковини становить 20%. Це свідчить про те, що незначне мікробне розщеплення корму проходить навіть у тварин з редукованою сліпою кишкою та простим за будовою ободовим відділом кишечнику. Анатомічно панда також належить до цієї групи тварин, використовуючи стратегію максимального споживання грубих та об’ємистих кормів та незначною ступінню його зброджування.

Дата добавления: 2014-01-11