Суть та види витрат виробництва

Тема 6. Витрати виробництва.

2. Витрати на короткому етапі.

3. Витрати на тривалому етапі.

1. Для того, щоб відбувався процес виробництва необхідно купити ресурси які мають на ринку свою ціну. Придбання і використання цих ресурсів пов’язане з певними витратами які називаються виробничими витратами.

Витрати є:

Економічні – пов’язані з придбанням і використанням ресурсів. До них належать: а) фактичні; б) планові.

Фактичні – носять в основному бухгалтерський характер, це амортизаційні відрахування, вартість сировини і матеріалу, паливо, зарплата, орендні, страхові та інші платежі.

Планові – аналогічно (які мають бути) фактичні – які були.

Альтернативні – або можливі витрати – це витрати по можливому альтернативному варіанту.

Безповоротні витрати.

2. Витрати на короткому періоді поділяються: ТFС – постійні витрати – це такі витрати, які існують, тоді коли фірма не працює, адже на короткому етапі капітал є фіксованим фактором виробництва всі інші змінні, тому постійні витрати відображають в основному витрати пов’язані з фіксованим капіталом (аморт. Відрахування, орендна плата, страхові платежі, податки).

До змінних витрат належать всі інші крім постійних. Ці витрати змінюються разом із зміною обсягів виробництва. Сума постійних змінних витрат дає валові.

ТС = FС + VС

Щоб вирішити скільки випускати продукції менеджери фірм повинні знати як зростають змінні витрати поряд із зміною обсягів виробництва.

Витрати фірми на короткому етапі.

Q. обсяг виробн.	Постійні витратиFC	Змінні витрати VC	Валові витрати ТС	Витрати МС	Граничні витрати АFC	Середні постійні витрати AVС	Середні валові витрати АТС
				-	-	-	-
					2,5		41,5
					16,7	32,6	-
					12,5		40,5
					8,3		37,3
					7,1		32,1
				-	6,3	25,5	31,8
					5,6	26,6	32,4
					5,0
					4,5		39,5

АFС = FC/Q, ATC = TC/Q, MC = ΔTC/ΔQ, AVC = VC/Q.

Фактори, що впливають на величину витрат в короткому періоді.

З табл. 1. Видно, що змінні та валові витрати зростають разом з випуском продукції. Темпи їх росту залежать від природи валового процесу і зокрема від того на скільки виробництво зв’язане з дією закону спадаючої віддачі по відношенню до зміни факторів. Згадаємо, що на короткому етапі змінним фактором є праця. Щоб більше використати фірмі найма працівників, тоді якщо граничні продуктивність праці знижується по мірі збільшення затрат праці; для прискорення випуску продукції, потрібні все більші затрати праці, отже на короткому етапі граничні витрати дорівнюють вартості змінного фактора поділені на граничний продукт цього фактора.

МС = W x L / MP, W – гранична продуктивність праці.

Якщо ціна праці 30 грн., а граничний продукт дорівнює 3 одиниці, то граничні витрати дорівнюють 10 грн. аналізуючи цю формулу ми бачимо, що граничні витрати зростають коли знижується граничний продукт праці і навпаки, саме тут поєднується зміна граничних витрат із дією закону спадаючої віддачі.

Закон спадаючої віддачі має прямий зв’язок між середніми змінними витратами і середньою продукцією праці. Середні змінні витрати можна записати так:

АVС = W х L/Q.

Оскільки ставка зарплати в нашому прикладі фіксована існує тісний зв’язок (зворотній) між середніми змінними витратами і середнім продуктом праці.

АVС = W х L/Q х Q/t

Граничний і середній продукт свідчать про фактичний зв’язок між затратами і результатами виробництва. На мал. 1. Показана група кривих які показують зв’язок між витратами.

Поведінка витрат на короткому етапі.

Коли граничні витрати нижчі середніх змінних і валових, то криві середніх ідуть вниз, коли вищі то йдуть вгору. Коли середні АVС і АТС мінімальні то вони дорівнюють граничним витратам (МС).

Граничні і середні витрати являють собою важливі поняття, вони вирішальним чином впливають на вибір фірми обсягів виробництва.

3. На тривалому етапі фірма може змінювати всі фактори. Розглянемо фундаментальне питання. Як вибрати фактори, щоб мілімалізувати витрати. Візьмемо 2 фактори капітал і праця. Вартість праці W, ч – ціна капіталу, тоді ТС = WL + ЧК, W – вартість праці.

Розглянемо витрати які представлені у вигляді ізокости.

Ізокоста включає всі можливі поєднання праці і капіталу. Вирішимо це рівняння відносно капіталу:

К = ТС/ч – (W/ч) х L, кутовий коефіцієнт ізокости буде такий (W/ч).

С L

Ізокоста показує різне співвідношення факторів при загальній сумі витрат. Кутовий коефіцієнт ізокости дорівнює ΔК/ΔL = W/ч, цей коефіцієнт показує що фірма відмовиться від одиниці затрат праці, щоб придбати W/ч одиниць капіталу за ціною ч.

Наприклад, якщо ставка зарплати 10 грн., а орендна плата за капітал 5 грн., фірма б замінила 1 одиницю праці 2-ма одиницями капіталу без зміни валових витрат.

Мал. 2. Залежність обсягів виробництва продукції від мінімальних затрат.

L

Припустимо, що фірма хоче досягнути обсяг виробництва Q, як мінімізувати витрати? Нехай фірма хоче їх мінімізувати ізокостою С1, проте жодне поєднання факторів на цій ізокості не досягне бажаного об’єму. Ізокоста С3 також не є мінімальною тому що частина її АВ має більше поєднання факторів ніж потрібно для бажаного обсягу, отже витрати мінімізувалися ізокостою С2, яка є дотичною до ізокванти. Мінімальні витрати тоді, коли кут нахилу ізокванти і ізокости однакові.

Поведінка ізокости при зміні ціни на фактори.

Заміна фактора, що вводиться при зміні його ціни.

L2 L1 L

Фірма перебуває у такому стані, коли виявляє кількість продукції Q використовуючи К1 одиниці капіталу і L1 одиниць праці в т. А. Мінімізуючи витрати ізокостою С1. Коли ціна праці починає зростати, то фірма починає замінювати працю капіталом і для виробництва тієї ж кількості продуктів використовується К2, одиниця капіталу і L2 одиниця праці в т. В, мінімізуючи витрати ізокостою С2. Отже коли ціна на працю зростає то ізокоста пересувається вгору ліворуч за годинниковою стрілкою, і навпаки, коли ціна на капітал зростає, фірма починає заміщувати капітал працею ізокоста рухається вниз, праворуч, проти годинникової стрілки.

На тривалому етапі всі фактори змінні, при цьому проявляється додаткова гнучкість виробництва, яка виражається в зменшенні середніх витрат на одиницю продукції.

Витрати на короткому і тривалому етапі.

L1 L2 L3 L

Сприятлива ситуація на ринку спонукає фірму розширити виробництво з Q1 до Q2. На короткому етапі вона може досягнути цього менше за рахунок збільшення праці з L1 до L3 з загальними витратами окресленими ізокостою С3.

На тривалому етапі вона досягає цього ж обсягу за рахунок розширення і капіталу і праці мінімізуючи витрати ізокостою С2, які менші від ізокости С3, отже на тривалому етапі досягаються менші середні витрати виробництва.

Тема 7. Максимізація прибутку при конкурентній пропозиції.

1. Попит, середній та граничний доходи.

2. Вибір обсягу виробництва на короткому етапі.

3. Вибір обсягу виробництва на тривалому етапі.

1 Кожна фірма намагається максимізувати прибуток. Прибуток – це різниця між доходом (виручкою) і всіма додатками на виробництво і реалізацію цієї продукції. Отже проблема максимізації прибутку зводиться до аналізу доходу R.

R (Q) = Р х Q; Q-кількість реалізації продукції.

МR = ∆R (Q)/∆Q – маржинальний дохід.

АR = R (Q)/Q.

Розглянемо зміну доходу для фірми яка зустрічається з кривою попиту.

Р	Q	RIQ
R	MR	AR
			- -1 -3	-

На основі цієї таблички ми можемо зробити графік.

Графічне зображення доходу від попиту.

Для такої кривої попиту доход дорівнює нулю, коли ціна дорівнює 6 гривням. При ціні 5 гривень продається одна одиниця і до 3-х одиниць продукції дохід зростає, потім починає зменшуватись. Зазначимо, що коли граничний дохід позитивний, то сукупний дохід зростає від 0 до 3-х. Коли крива попиту має нахил вниз то ціна товару (середній дохід) вища граничного доходу, оскільки всі одиниці продукції продаються за різною ціною. Для збільшення збуту на 1 одиницю. Ціна повинна знизитися і вся реалізована продукція, а не лише 1 одиниця дасть менше доходу. На рис. 1 крива попиту на відрізку від 0 до 3 є еластичною. Зниження ціни призводить до зниження доходу.

Крива попиту з якою зустрічається фірма на конкурентному ринку.

Конкурентний ринок характеризується:

1. великою кількістю покупців і продавців;

2. стандартною продукцією;

3. вільним входом і виходом із ринку;

4. так, щоб ціна не залежить від суб’эктів.

Попит на товар продукції фірми на конкурентному ринку.

Отже для фірми на конкурентному ринку виручка є лише функцією кількості реалізованої продукції.

Дата добавления: 2014-01-11