Формування валового і чистого доходу

Виручка від реалізації продукції у відтворювальному процесі ма­теріального виробництва відіграє важливу роль як одна з ланок ново­го кругообігу коштів підприємства. За рахунок грошових надходжень від реалізації продукції передовсім відшкодовується вартість матеріальних витрат на виробництво — використаної сировини, напівфаб­рикатів, матеріалів, електроенергії, палива та ін., а також перенесена частина вартості основних фондів (амортизаційні відрахування).

Таким чином, утворюються економічні умови для нового вироб­ничого циклу. Залишок виручки становить валовий дохід.

«Валовий дохід є та частина вартості... і виміряна частина вало­вого продукту..., котра залишається після відрахування частини вар­тості і виміряної частини всього виробленого продукту, який замі­щує вкладений у виробництво і спожитий у ньому постійний капітал. Валовий дохід дорівнює, таким чином, заробітній платі...+

прибуток + рента»¹.

Це визначення підкреслює, що валовий дохід є тією частиною валового продукту, яка залишається після відрахування частини цього продукту, що використовується на відтворення виробницт­ва. Водночас, вартість цієї частини продукту — валового доходу, утворена у вигляді заробітної плати і вартості додаткового про­дукту, набирає грошової форми і є фінансовою категорією. Однак у практиці обліку і планування цей важливий показник не обра­ховується і не планується (крім колективних сільськогосподарсь­ких підприємств).

Валовий дохід — це грошовий вираз вартості знов створеної продукції. Він визначається як різниця між виручкою та матеріаль­ними витратами й амортизаційними відрахуваннями у складі собі­вартості реалізованої продукції. Валовий дохід є важливим показни­ком діяльності підприємства і характеризує її ефективність. У ньому відображається підвищення продуктивності праці, збільшення заро­бітної плати, скорочення матеріаломісткості продукції. Використан­ня валового доходу як основного узагальнюючого показника ефек­тивності дає змогу визначити реальний економічний ефект, котрий отримується від діяльності кожного підприємства. Переваги показ­ника валового доходу полягають у тім, що в ньому найбільш реаль­но відбито таку важливу сторону діяльності, як підвищення продук­тивності праці. Валовий дохід, показуючи ступінь ефективності виробництва, є величиною знов створеної вартості — основного джерела національного доходу. Валовий дохід — основне джерело утворення фінансових ресурсів не тільки підприємств, а й держав­ного бюджету, позабюджетних фондів.

З народногосподарського погляду валовий дохід є складовим елементом національного доходу країни. «Якщо розглядати дохід всього суспільства, — писав К. Маркс, — то національний дохід складається із заробітної плати плюс прибуток, плюс рента, тобто із валового доходу»².

У процесі відтворення валовий дохід поділяється на оплату праці й на чистий дохід. Оплата праці — це витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, які виражають у грошовій формі вартість необхідної праці.

За будь-якої форми суспільного виробництва праця поділяється на дві частини — необхідну й додаткову працю. Продукт останньої зав­жди призначений для задоволення суспільних потреб. Додатковий продукт — це продукт, створений працею людей на підприємствах, ко­трий виступає як чистий дохід (грошова форма додаткового продукту). «Чистий дохід, — писав К. Маркс, — є додаткова вартість, що й відрізняє чистий дохід від валового доходу, тому що останній вклю­чає в себе заробітну плату, перший же не включає її»¹.

В економічній літературі країн СНД поняття чистого доходу і грошових нагромаджень іноді ототожнюються. «За умов товарно-грошових відносин вартість додаткового продукту (чистий дохід), — пише Д. Моляков, — реалізується в грошовій формі і виокремлюєть­ся в самостійну категорію — грошові нагромадження. Без огляду на те, що основою виникнення чистого доходу і грошових нагрома­джень є додатковий продукт... за своєю суттю вони — самостійні категорії. Перша (чистий дохід) є категорією будь-якої форми суспі­льного виробництва, друга (грошові нагромадження) є категорією розподільчою. Тільки за умов товарно-грошових відносин чистий дохід реалізується в грошовій формі і виокремлюється в самостійну фінансову категорію — грошові нагромадження»². На нашу думку, поняття «грошові нагромадження» є надуманою фінансовою катего­рією, тому що чистий дохід с грошовим виразом додаткового про­дукту, створеного працею людей на підприємствах. Таким чином, чистий дохід виражає в грошовій формі вартість додаткового про­дукту і визначається як перевищення виручки від реалізації продук­ції над вартістю матеріальних витрат, амортизаційних відрахувань і заробітної плати, або як різниця між валовим доходом і заробітною платою.

Чистий дохід реалізується у вигляді акцизів, податку на додану вартість, відрахувань у фонди пенсійного й соціального страхуван­ня, інші державні цільові фонди тощо. Значна частина чистого до­ходу реалізується у формі прибутку. Таким чином, чистий дохід є найважливішим джерелом фінансових ресурсів не тільки підпри­ємств, а й держави. У цьому зв'язку ніяк не можна погодитись з дум­ками авторів стосовно того, що прибуток як економічна категорія являє собою чистий дохід, утворений додатковою працею, а отже, поняття «прибуток» і «чистий дохід» є однозначними.

Водночас за економічним змістом прибуток — це грошовий ви­раз частини вартості додаткового продукту, тобто частини чистого доходу, отриманого підприємством.

Дата добавления: 2014-01-11