Контроль за впливом фізичних навантажень на організм

Використання тренажерів у самостійному та груповому оздоровчому тренуванні

Тренажери - це спеціальні пристрої, відомі з давніх давен.

Переваги тренажерів:

· доповнюють традиційну ФК; роблять заняття більш емоційними;

· дають можливість індивідуально підбирати навантаження;

· скорочують терміни досягнення оздоровчого ефекту;

· вибірково і точно діють на певні м’язи і ланки тіла;

· завдяки їм можна виконувати різноманітні вправи

· тренажерна техніка достатньо компактна і може розміщуватися в невеликих приміщеннях (у квартирах).

Тренажери, які застосовуються у ФОР, за призначеністю умовно поділяються на такі групи:

1. Тренажери спорідненого впливу, які спрямовані на удосконалення технічної і фізичної підготовленості у структурі певних фіз. вправ.

2. Тренажери для імітації спорт. вправ – створюють короткочасні рухові навантаження різної інтенсивності, викор. з метою удоскон. елементів техніки.

3. Тренажери для зміцн. певних м’язових груп –викор. в тренажер. залах.

4. Тренажери для поповнення дефіциту РА, їх основна мета – боротьба з гіпокінезією. Ними обладнують кабінети ЛФК, реабілітаційні центри.

5. Фізк.-спорт атракціони й ігри – новий напрямок, який швидко розвивається. Використовують теле- й ігрові автомати, ігри з функціями тренажерів, як засобів розваг, дозвілля, фіз. підготовки.

За впливом на розвиток рух. якостей, тренажери розділяють на групи:

· заг. витривалості (роликова інерційна доріжка, “лабіринт”, велотренажер);

· м’язової сили (гімн. комплекс “Здоров’я”, еспандери, веслувальні тренажери, конструкції з обтяженнями);

· гнучкості (диски поворотів);

· спритності (ручні захвати, дібатут, “Спритність”, диск “Здоров’я”).

В умовах квартири можна створити невеликий власний спорт. куточок.

Найбільша ефективність занять з 10 до 14год і з 17 до 20год. Вечірні тренування повинні закінчуватися не менше як за 2-3 год. до сну.

У процесі заняття слід спостерігати за реакцією студентів на фіз. навантаження. Зовніш. ознаки втоми: забарвлення обличчя, пітливістю, ходою, поставою, характером дихання і рухів, увагою і активністю. У випадку появи таких ознак слід знизити навантаження, застосувати дихальні вправи і зробити паузу для відпочинку. Важливо підрах. ЧСС до занять, у процесі і після закінчення. Після заключ. частини ЧСС повинна наближатися до початкового рівня.

В перші місяці занять вона не повинна збільш. більш ніж на 30 скорочень за хв. на піку навантаження, а пізніше - може досягати до 130-150 уд/хв.

Лікарсько-пед. спостереження за тими, хто займається у СМГ слід проводити щомісяця. Вони здійсн. лікарем в тісному контакті з викладачем, який проводить заняття. Гол. завданнями є визначення ефективності застосованої організації і методики занять: форм і засобів ФК і внесення корекцій у навч.-пед. процес. Після закінчення заняття викреслюють фізіологічну криву, вираховують щільність заняття.

Лікар і викладач мають навчити найпростішим методам самоспостереження за впливом навантажень під час урочних та самостійних занять (особливо в домашніх умовах).

Необхідно навчити студентів вести щоденник самоконтролю. Існують різні варіанти його заповнення.

Комплексна оцінка стану здоров’я студентів може бути проведена за допомогою відповідних тестів. Один з них буде розглянуто на практичному занятті.

Дата добавления: 2014-01-11