Методичні принципи визначення виробничої потужності підприємства

Види виробничої потужності

Формування і використання виробничої потужності.

Виробнича потужність підприємства характеризує максимально можливий річний випуск продукції (виконання робіт, надання послуг) з урахуванням попиту ринку, встановленої номенклатури, асортименту та якості за умови якнай повнішого використання устаткування і виробничих площ, застосування прогресивної технології та організації виробництва.

Проектна – потужність, що визначається в процесі проектування реконструкції (розширення) діючого або будівництва нового підприємства. Вона вважається оптимальною, оскільки склад і структура устаткування відповідають структурі трудомісткості проектної номенклатури продукції, яка має бути досягнута протягом нормативного строку освоєння.

Поточна – фактично досягнута – визначається періодично у зв’язку зі зміною умов виробництва. При цьому розраховують вхідну (на початок року), вихідну (на кінець року) та середньорічну потужність підприємства.

Резервна – має постійно передбачатися в певних галузях: електроенергетиці та газовій промисловості – для покриття пікових навантажень в електро і газових мережах, надійного забезпечення енергоресурсами на період виконання ремонтно-аварійних робіт; харчовій промисловості – для переробки збільшеного обсягу сільськогосподарської сировини у високоврожайні роки; на транспорті – для перевезеннябільшої кількості пасажирів у літні місяці; у машинобудуванні – для підготовки виробництва та освоєння випуску нових видів устаткування і конструкційних матеріалів тощо.

Чинники, що впливають на величину виробничої потужності:

- номенклатура, асортимент, якість продукції;

- кількість устаткування, розмір площ, можливий фонд часу роботи устаткування;

- продуктивність устаткування, тривалість виробничого циклу, трудомісткість продукції.

1. Виробничу потужність визначають за всією номенклатурою виготовленої продукції.
2. Виробнича потужність встановлюється виходячи з потужності провідних цехів основного виробництва з урахуванням заходів щодо ліквідації вузьких місць та можливого внутрішньогосподарськогокооперування.
3. При обчисленні виробничої потужності підприємства враховується потенційна продуктивність усього діючого і недіючого внаслідок несправності устаткування, а також устаткування, що зазнало ремонту та модернізації.
4. Виробнича потужність повинна обчислюватись за технічними або проектними нормами продуктивності устаткування, використання виробничих площ і трудомісткості виробів, нормами виходу продукції із сировини з урахуванням застосування прогресивної технології.
5. Для розрахунків необхідно брати максимально можливий річний фонд часу роботи устаткування.
6. У найзагальнішому вгляді виробнича потужність провідного цеху, дільниці, групи устаткування з виготовлення однорідної продукції може бути визначена за однією з таких формул:

ВПц = Пі x Фр x m, або ВПц = Фр x m / t

Де ВПц – виробнича потужність цеху;

Пі – продуктивність і-того устаткування;

Фр – річний фонд часу роботи устаткування;

m- середньорічна кількість і-того устаткування;

t- трудомісткість виготовлення одиниці продукції.

1. Поряд з провідними цехами розраховують виробничу потужність решти ланок підприємства.
2. Визначення виробничої потужності завершують складанням балансу, що відбиває зміни її величини протягом розрахункового періоду і характеризує у кінцевому результаті так звану вихідну потужність.

ВПвих = ВПвх ± ВПотз ± ВПр ± ВПас - ВПвиб, грн.,

де ВПвх— виробнича потужність на початок періоду, грн.;

ВПотз — зміна виробничої потуж­ності впродовж розрахункового року за рахунок організаційно-технічних заходів, грн.;

ВПр — нарощування виробничої по­тужності шляхом реконструкції (розширення), грн.

ВПас – зміна виробничої потужності внаслідок зміни асортименту продукції, грн.

ВПвиб – зменшення виробничої потужності через виведення з експлуатації основних виробничих фондів, грн.

1. Середньорічна виробнича потужність

k 12 - k

ВП с.р. = ВП вх + ВП вв -------- - ВП вив ----------,

12 12

де k — кількість місяців експлуатації обладнання з певною потужністю протягом року.

10. Резервну виробничу потужність розраховують на основі необхідної кількості резервних агрегатів та обгрунтоваих обсягів експериментально-дослідних виробництв.

Під ефективністю використання виробничої потужності розуміють повноту її використання.

Основними поазниками ліпшого використання виробничої потужності підприємства є:

- коефіціент освоєння проектної потужності – відношення фактичного обсягу випуску продукції (наданих послуг) до проектної її величини;

- коефіціент використання поточної виробничої потужності – співвідношення досягнутого обсягу випуску продукції та фактичної виробничої потужності підприємства;

- середньорічний коефіціент використання резервної потужності – відношення використання в часі (місяці, дні) такої потужності до річного календарного фонду часу в тих самих одиницях виміру.

До системи показників, що відбивають ефективність використання потужності підприємства належать і такі показники:

- Коефіціент змінності устаткування – визначається діленням загальної кількості відпрацьованих машино-змін за добу на підприємстві на загальну кількість устаткування.

- Коефіціент напруженості використання устаткування – обчислюється діленням загальної кількості випущеної продукції за розрахунковий період на загальну кількість устаткування.

- Коефіціент інтенсивного навантаження устаткування – кількість виготовлених виробів за одиницю часу на устаткуванні ділиться на нормативну потужність устаткування.

- Коефіціент використання виробничої потужності – можна розрахувати діленням загальної кількості випущеної продукції за розрахунковий період на середньорічну виробничу потужність.

Способи ефективнішого використання виробничих потужностей

1. Збільшення екстенсивного навантаження в межах календарного фонду часу:

- скорочення простоїв машин та устаткування;

- підвищення коефіціента змінності роботи виробничого устаткування;

- зниження частки недіючого і виведення з експлуатації зайвого устаткування.

2. Підвищення інтенсивного навантаження:

- впровадження нових високоефективних технологій; інтенсифікація виробничих процесів;

- застосування прогресивних форм і методів організації виробництва;

- освоєння в стислі строки проектних експлуатаційних показників нових об’єктів, нової техніки і технологій.

3. Застосування дійової системи колективних та індивідуальних стимулів ефективного використання основних фондів.

Пріоритетними являються збільшення коефіціента змінності роботи устаткування, а також обсягу планового випуску продукції згідно з величиною потужності і попитом ринку на продукцію (послуги) даного підприємства.

Дата добавления: 2014-01-11