Порядок порушення справи про банкрутство

Етапами порушення справи про банкрутство є:

- встановлення факту неплатоспроможності боржника;

- документальне підтвердження вимог кредитора, який ініціює порушення справи про банкрутство;

- оцінка майна боржника;

- виявлення всіх можливих кредиторів;

- обгрунтування можливості реструктуризації або санації;

- реструктуризація підприємства або санація (якщо можливі);

- визнання боржника банкрутом.

Процедура порушення справи про банкрутство включає насамперед подання письмової заяви про банкрутство, або боржником, або кредитором, або податковою службою, або контрольно-ревізійною службою. Заява подається до господарського суду, за місцем знаходження боржника, вона є піставою для порушення справи про банкрутство.

В той же час до господарськогоого суду подається заява тих осіб, які бажають взяти участь у реструктуризації, або санації боржника.

Якщо кредиторів, що мають претензії до боржника є два і більше, то господарський суд у місячний термін скликає збори кредиторів.

Судовими процедурами, які застосовують щодо боржника можуть бути:

- розпорядження майном боржника;

- мирова угода;

- санація з поновленням платоспроможності боржника;

- ліквідація банкрута.

Згідно із новою редакцією Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачає встановлення мінімального розміру заборгованості, який може бути підставою для порушення спроави про банкрутство. Введення такого обмеження дозволить відсіяти тих креди­торів, вимоги яких можуть бути задоволені в межах звичай­ного судочинства без порушення справи про банкрутство. У випадку, якщо боржник не виконав вимог кредитора протя­гом трьох місяців згідно закону, то кредитор може подати заяву до суду про порушення справи про банкрутство. При­чому законом визначено, що справа про банкрутство пору­шується при наявності у кредитора відповіді боржника на претензію або виконавчого документа. Визначено, що дока­зом неплатоспроможності боржника, який повинен надатикредитор, є копія неоплаченого розрахункового документа про безспірне списання коштів з рахунків боржника, а також виконавчі документи або інші документи, що підтверджують визнання боржником вимог кредиторів.

Важливим і привабливим для боржника є те, що виробни­ча діяльність у боржника не буде припинятися з початком провадження у справі про банкрутство, а буде продовжуватися аж до початку проведення ліквідаційної процедури.

Важливою у справі про банкрутство є мирова угода — домовленість між боржником і кредиторами щодо відстрочен­ня або розстрочення, а також прощення кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін. Мирова угода може бути прийнята у будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство. У цій угоді описуються умови, на яких прощаються або повертаються частинами старі борги.

Новим у Законі України "Про відновлення платоспромож­ності боржника або визнання його банкрутом " від 30 червня 1999 року є введення мораторію на задоволення вимог кре­диторів, тобто припинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань зі сплати податків і зборів, термін виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупи­нення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

5. Причини, види та порядок ліквідації збанкрутілих підприємств.

Ліквідація — це припинення діяльності суб'єкта підпри­ємницької діяльності, визнаного арбітражним судом банкру­том, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Припинення діяльності підприємства може відбутись:

- із власної ініціативи;

- на підставі рішення суду;

- у разі закінчення строку дії ліцензії або її анулювання;

- на інших підставах, передбачених законодавчими актами України.

Припинення за юридичними підставами може бути двох видів:

· добровільним;

· примусовим.

Юридичними підставами добровільного припинення підприємства є ініціатива власника підприємства або перед­бачені законом чи установчими документами обставини.

Примусово діяльність підприємства припиняється на підставі рішення арбітражного суду про визнання його бан­крутом. Порядок такого припинення визначає Закон "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом " від 30 червня 1999 року.

З дня прийняття арбітражним судом постанови про виз­нання боржника банкрутом розпочинається ліквідаційна про­цедура:

• підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу;

• строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати податків і зборів вважається таким, що настав;

• припинення нарахування неустойки, процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкру­та;

• відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю;

• скасовується арешт накладений на майно боржника, виз­наного банкрутом чи інші обмеження щодо розпоряджен­ня майном такого боржника; накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном бан­крута не допускається;

• вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної проце­дури.

З початком ліквідаційної процедури припиняються повно­важення органів управління підприємства-банкрута щодо уп­равління банкрутом та розпорядження його майном, керівник підприємства-банкрута звільняється з роботи у зв'язку із банкрутством підприємства, про що робиться запис у його трудовій книжці, атакож припиняється повноваження влас­ника майна банкрута.

Опублікування відомостей про визнання боржника бан­крутом і відкриття ліквідаційної процедури здійснюється ліквідатором у офіційних друкованих органах за рахунок банкрута у п'ятиденний строк з дня прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.

Відомості про визнання боржника банкрутом і про від­криття ліквідаційної процедури повинні містити:

· найменування та інші реквізити боржника, визнаного бан­крутом;

· найменування арбітражного суду, в провадженні якого зна­ходиться справа про банкрутство;

· дату прийняття арбітражним судом постановипро від­криття ліквідаційної' процедури;

· відомості про ліквідатора (ліквідаційну комісію).

У постанові про визнання боржника банкрутом арбітраж­ний суд відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквіда­тора та членів ліквідаційної комісії.

У разі ліквідації державного підприємства, або підпри­ємства, у статутному фонді якого державна частка складає більше ніж 25%, господарський суд призначає членами лікві­даційної комісії представника державного органу з питань банкрутства та при необхідності — органу місцевого самовря­дування.

Протягом трьох днів з призначення ліквідатора органи управління підприємства-банкрута забезпечують передачу бухгалтерської та іншої документації банкрута, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банкрута ліквіда­тору. З дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника юридичної особи-банкрута.

До складу ліквідаційної комісії включаються представники кредиторів, фінансових органів, а в разі необхідності — також представники державного органу у справах нагляду за стра­ховою діяльністю, Антимонопольного комітету України, Дер­жавного органу з питань банкрутства, якщо банкрутом виз­нано державне підприємство, та представник органів місце­вого самоврядування.

Дії ліквідатора можуть бути оскаржені до арбітражного суду власником майна банкрута, особою, яка відповідає за зобов'язання банкрута, кожним кредитором окремо, або комітетом кредиторів, особою, яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси.

Усі види майнових активів банкрута, які належать йому на правах власності, або повного господарського володіння на дату відкриття ліквідаційної процедури оцінюються арбітраж­ним керуючим.

Після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута. Ліквідатор забезпечує через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна.

Майно, щодо обігу якого встановлено обмеження, про­дається на закритих торгах. У закритих торгах беруть участь особи, які відповідно до законодавства можуть мати зазначене майно у власності чи на підставі іншого речового права.

Ліквідатор зобов'язаний використовувати при проведенні ліквідаційної процедури тільки один рахунок в банківській установі. Інші рахунки, виявлені при проведенні ліквідаційної процедури, підлягають закриттю ліквідатором. Залишки кош­тів на цих рахунках перераховуються на основний рахунок боржника. Кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок,з якогоздійснюються виплати кредиторам.

Кошти, одержані від продажу майна, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у порядку, встановленому статтею 31 Закону України "Про відновлення платоспромож­ності боржника або визнання його банкрутом " від 30 червня 1999 року.

Черговість задоволення вимог кредиторів

В першу чергу задовольняються: вимоги, забезпечені заставою; виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута, в тому числі відшкодування кредиту, отриманого на дані цілі; витрати, пов’язані із впровадженням справи про банкрутство у господарському суді та роботою ліквідаційної комісії.

У другу чергу: вимоги що виникли із зобов’язань банкрута перед працівниками підприємства-банкрута (крім внесків у статутний фонд та акцій).

У третю чергу: вимоги щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів);

У четверту чергу: вимоги кредиторів не забезпечені заставою;

У п’яту чергу: вимоги щодо поверненя внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства (акцій);

У шосту – всі інші вимоги.

Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги.

Вимоги, незадоволені за недостатністю майна, вважаються погашени­ми. Після завершення усіх розрахунків з кредиторами лікві­датор подає до арбітражного суду звіт та ліквідаційний баланс, на основі якого арбітражний суд виносить ухвалу про лікві­дацію юридичної особи. Копія цієї ухвали направляється органу, який здійснив державну реєстрацію юридичної особи, та органам державної статистики для виключення юридичної особи з єдиного державного реєстру підприємств та органі­зацій України, а також власнику, органам державної подат­кової служби за місцем знаходження підприємства.

Якщо майна банкрута вистачило, щоб задовольнити всі вимоги кредиторів, то він вважається таким, що не має боргів, і може продовжувати свою підприємницьку діяльність. Господарський суд може винести ухвалу про ліквідацію юридичної особи, що звільнилася від боргів, лише в разі, якщо в неї залишилось майнових активів менше, ніж вимагається для її функціонування згідно із законодавством.

Форми ліквідації майна боржника:

1. аукціон

2. продаж одному або декільком покупцям

3. тендер

4. надання в оренду

5. передача заставленого майна заставотримачу

6. розподіл між кредиторами.

Наслідки ліквідації:

- припиняється діяльність підприємства;

- терміни боргових зобов 'язань вважаються такими, що минули;

- право розпоряджання майном переходить до ліквідаційної комісії;

- припиняється нарахуванняпені і відсотків на всі види заборгованості підприємства-банкрута.

Контрольні запитання

1. Назвіть причини, симптоми та наслідки банкрутства підприємства.

1. Охарактеризуйте причини банкрутства.
2. Поясніть порядок банкрутства.
3. Дайте загальну характеристику процесу ліквідації збанкрутілого підприємства.
4. Охарактеризуйте форми та наслідки ліквідації банкрута.
5. Яка методика визначення ймовірності банкрутства?

Дата добавления: 2014-01-11