Нематеріальні ресурси. Нематеріальні активи

|| Нематеріальні ресурси підприємства — це складова час­тина потенціалу підприємства, яка забезпечує економічну користь протягом тривалого періоду і має ту особливість, що в них відсутня матеріальна основа здобування доходів та невизначені майбутні розміри усіх заходів.

За походженням нематеріальні ресурси виникають або завдяки новим унікальним знанням або через рідкісність ресурсів. Використання таких ресурсів або робить їхніх власників єдиним виробником продукції, або забезпечує зменшення витрат проти інших виробників.

Поняття нематеріальних ресурсів фактично уточнюється з поняттями

об'єктів інтелектуальної власності, які можуть включати:

1. Об'єкти промислової власності. До них належать:

— винаходи, об'єктами яких можуть бути продукти (пристрої, речовини...) або способи їх одержання;

— корисні моделі, об 'єктами яких є конструктивне вирішен­ня пристрою або його складових частин;

— промислові зразки — нове художньо-конструктивне вирі­шення виробів;

— товарні знаки та знаки обслуговування — оригінальні позначення, за допомогою яких товари і послуги одних виробників відрізняються від однорідних товарів і послуг інших виробників; головне завдання товарного знака полягає в ідентифікації товару та його виробника на ринку. Тований знак при цьому виконує дві функції: реклама товару і гарантування його якості;

— фірмові найменування — це стале позначення підпри­ємства або особи, від імені якої здійснюється виробнича та інша діяльність; використовується для розпізнавання підприємств серед інших. На відміну від товарних знаків які дозволяють ідентифікувати конкретні товари даного підприємства, фірмове найменування вказує на підприємство як таке без посилання на товар чи послугу і характеризує репутацію і становище підприємства на ринку в цілому.

2. Об'єкти, що охороняються авторським та суміжними правами — це твори науки, літератури і мистецтва незалежно від їх обсягу, жанру, призначення, мети створення, які можуть існувати в письмовій, усній, образотворчій і об'ємно-просто­ровій формах.

Авторським правом захищаються також комп'ютерні про­грами, бази даних, мікросхеми.

Авторське право не поширюється на офіційні документи, державні символи та знаки, твори народної творчості, об'єкти промислової власності, твори, для яких закінчився термін дії авторського права.

Суміжні права — це права, які примикають до авторсь­кого права і є похідним від нього. Суміжні права належать до нематеріальних об'єктів і поділяються на три види:

1) права виконавців;

2) права виробників фонограм;

3) права організацій мовлення.

3. Нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності — це результати творчої діяльності людини, які не належать до

перших двох складових об'єктів інтелектуальної власності, а саме:

— раціоналізаторські пропозиції —це технічне вирішення,

яке є новим і корисним для підприємства, для якого воно подано;

— "ноу-хау " — це знання чи досвід технічного, організацій­ного, виробничого і економічного характеру, що можуть бути практично використані і принести власникові певні переваги об'єктами "ноу-хау" є посібники, порадники,

рецепти, формули тощо, а також незапатентовані ви­находи;

— комерційна таємниця — це відомості, безпосередньо пов'язані з діяльністю підприємства, і розголошення яких може завдавати шкоди його інтересам.

Нематеріальні активи — це права власності і захист доступу до нематеріальних ресурсів підприємства та їх вико­ристання в господарській діяльності з метою одержання до­ходу.

До складу нематеріальних активів включаються:

1) права, що з являються внаслідок володіння підприємством патентами на винаходи, корисні моделі, промислові зраз­ки, свідоцтвами на знаки на товари і послуги, фірмове найменування;

2) права, що виникають внаслідок володіння підприємством об'єктами авторського права та суміжних прав;

3) права на використання на підприємстві нетрадиційних об'єктів інтелектуальної власності;

4) права на користування земельними ділянками і природними ресурсами;

5) монопольні права на використання рідкісних ресурсів;

6) права, що з'являються внаслідок укладання з іншими суб'єктами ліцензійних угод на використання об'єктів інтелектуальної власності.

Юридичний захист об'єктів інтелектуальної власності по­лягає в забороні використання нематеріальних активів без дозволу їхнього власника або їх підробка.

Право власності на винаходи, корисні моделі та промис­лові зразки засвідчується патентами.

Патент — виданий державним органом (патентним відомством) охоронний документ, який підтверджує право його власника на відповідний об'єкт промислової власності.

Петент забезпечує його власникові:

- виключне право використовувати винахід на свій розсуд;

- право забороняти іншим особам використовувати винахід без дозволу власника;

- можливість передавати на підставі договору право власності на винахід;

- право дати будь-який дозвіл (ліцензію) на використання винаходу на підставі ліцензійної угоди та ін.

В разі порушення прав патента власника, він може примусово через суд стягувати компенсацію збитків.

Правова охорона знаків для товарів і послуг, фірмових найменувань здійснюється на підставі їх державної реєстрації, результатом якої є видача відповідного свідоцтва.

Це свідоцтво забезпечує власникові виключне право користуватися і розпоряджатися знаком на свій розсуд; право забороняти іншим особам використовувати знак без дозволу власника; право дати іншій особі дозвіл (ліцензію) на використання знака на підставі ліцензійного договору.

Власник такого свідоцтва має право поряд із знаком проставляти попереджувальне маркування, яке вкказує на те, що даний знак зареєстрований в Україні.

Передача права власності на використання нематеріаль­них ресурсів іншим суб'єктом здійснюється у формі ліцензійної угоди — договору, згідно з яким власник нематеріального ресурсу (ліцензіар) передає іншій особі (ліцензіату) ліцензію на використання своїх прав на патенти, товарні знаки тощо.

Ліцензія — це дозвіл на використання нематеріального ресурсу протягом певного терміну за обумовлену винагороду.

На практиці використовуються кілька видів розрахунків за ліцензії, найбільш поширеними з них є:

• роялті — періодичні відрахування протягом дії ліцензійної угоди; вони встановлюються у вигляді фінансових ставок до обсягу чистого продажу, до собовартості виробництва, в розрахунку на одиницю ліцензійної продукції.

• пашуальна виплата — фактична ціна ліцензії, одноразова винагорода за право користування об'єктом ліцензійної угоди; її величина не залежить від майбутніх обсягів виробництва та збуту ліцензійної продукції.

ліцензіару в рахунок оплати за ліцензію може бути передана частина цінних паперів (акцій) ліцензіата, а також може використовуватись такий вид розрахунків, як взаємний обмін ліцензіями, досвідом і знаннями.

Дата добавления: 2014-01-11