Загальні ергономічні вимоги до проектування робочих місць

Важливим завданням ергономіки є підвищення ефективності праці операторів, працівників систем „людина – машина – середовище”. При цьому, як свідчать наукові та практичні дослідження, ефективність праці працівників прямо пропорційно залежить від раціональності організації робочих місць.

Під робочим місцем розуміють зону, яка оснащена необхідними технічними засобами, у якій відбувається трудова діяльність виконавця або групи виконавців, що спільно виконують ту чи іншу операцію чи роботу.

Організацією робочого місця називається система заходів щодо оснащення робочого місця засобами і предметами праці та їх розміщення в певній послідовності в просторі.

За рівнем механізації робочі місця поділяються на автоматизовані, механізовані і робочі місця, де виконуються ручні роботи. Робочі місця поділяються також на індивідуальні і колективні. У залежності від спеціалізації робочі місця можуть бути універсальними, спеціалізованими, спеціальними.

В ергономіці, як правило, розглядають робоче місце людини - оператора автоматизованої системи управління, тобто найпоширенішої системи “людина – машина – зовнішнє середовище”. Під робочим місцем оператора розуміють місце в системі „людина – машина – зовнішнє середовище”, яке оснащене засобами відображення інформації, органами управління та допоміжним устаткуванням, де відбувається трудова діяльність даного спеціаліста.

В залежності від функцій, що виконує оператор в системі, робочі місця класифікують таким чином:

~ робоче місце оперативного керування (існує для рішення задач управління, видачі команд, розпоряджень, ін.);

~ інформаційно-довідкове робоче місце (слугує для запиту й отримання довідок про стан системи в цілому або її окремих ланок, а також для формування, передачі та прийому символьної або графічної інформації);

~ робоче місце ручного введення інформації (існує для оперативного введення символічної або графічної інформації);

~ робоче місце функціонально-технологічного контролю (забезпечує оперативний функціональний контроль за станом технічних засобів і каналів зв’язку);

~ робоче місце програміста ПЕОМ (слугує для зв’язку з обчислювальними машинами, а також для налагодження машинних програм);

~ комбіноване робоче місце (являє собою робоче місце змішаного типу із суміщенням функцій, які перераховано вище).

Проектуючи робоче місце, необхідно обов’язково враховувати специфіку трудової діяльності оператора та психофізіологічні, антропометричні, біомеханічні характеристики людини.

В загалі, при конструюванні та організації робочих місць операторів рекомендовано враховувати такі основні ергономічні умови, що забезпечать:

- достатній робочий простір для працюючої людини, що дозволяє робити всі необхідні рухи і переміщення при експлуатації та технічному обслуговуванні устаткування;

- достатні фізичні, зорові та слухові зв’язки між працюючою людиною й обладнанням, а також між людьми в процесі виконання єдиної трудової задачі;

- оптимальне розміщення робочих місць у виробничих приміщеннях, а також безпечні і достатні проходи для працівників;

- необхідне природне й штучне освітлення для виконання трудових задач, технічного обслуговування;

- дозволений рівень акустичного шуму і вібрації, що утворюються через роботу обладнання робочого місця чи іншими джерелами шуму та вібрації;

- оснащення робочих місць засобами захисту від дій шкідливих речовин, виробничих факторів (фізичних, хімічних, біологічних, психофізіологічних).

Важливими моментами, які необхідно врахувати при організації робочого місця є такі:

~ робоча поза;

~ конфігурація та спосіб розміщення панелей індикаторів та органів управління;

~ потреба в огляді робочого місця;

~ необхідність використання робочої поверхні для письма або інших робіт, установлення телефонних апаратів, іншої техніки, допоміжних засобів;

~ простір для ніг та стоп при роботі „сидячи”.

Конструктивне рішення щодо організації робочого місця обов’язково має забезпечити оптимальність всіх зон досяжності моторного та інформаційного полів. Під інформаційним полем розуміють простір робочого місця з розміщеними засобами відображення інформації та іншими джерелами інформації, якими користується людина в процесі праці. Оптимальною зоною інформаційного поля називається та його частина, у якій забезпечується найкраще сприйняття інформації, при цьому враховують кут огляду, оскільки більшість інформації оператори сприймають очима. Рекомендуються такі параметри: кут огляду має становити 30 – 40° по відношенню до горизонталі робочого місця та 0-30° у вертикальній площині по відношенню до горизонталі (тобто максимум 15° вверх і 15° вниз від нормальної лінії погляду).

У процесі трудової діяльності людина постійно може змінювати своє робоче положення. Відповідно до основ біомеханіки, положення тіла визначається його орієнтацією та місцезнаходженням у просторі, а також відношенням до опори. Якщо положення тіла людини зручне, то вона менше відчуває фізичне навантаження, менше втомлюється, менше втрачає енергії. Зручність, енергетична раціональність роботи людини залежить від характеристик положення тіла людини. Так, кожне положення характеризується певними умовами рівноваги. Рівновага визначається виходячи з розміру площі опори, знаходженням центру тяжіння по підношенню до площини опори. Крім того, будь-яке положення тіла людини характеризується певним взаєморозміщенням ланок опорного апарату, ступенем напруженості м’язів, положенням внутрішніх органів, станом кров’яної та дихальної систем.

Вибір робочого положення залежить від тих зусиль, які витрачає людина при виконанні трудових операцій, розмахом рухів, необхідністю переміщення в просторі або концентрації роботи в одному місці, точністю та темпами виконання трудових операцій.

Кожне положення має різні пози. Поза – взаємовідносне розміщення ланок тіла, незалежне від орієнтації та місцезнаходження тіла в просторі та по відношенню до опори. В ергономіці робочою позою називають найбільш часте та бажане взаєморозміщення частин тіла при виконанні трудових операцій. Розрізняють такі робочі пози: „стоячи”, „сидячи”, „лежачи”, „сидячи - стоячи”.

Для того, щоб забезпечити оптимальність вибору робочої пози, розмірів робочих зон та розмірів (відстаней) взаємного розміщення різних пристроїв, елементів системи, необхідно враховувати антропометричні та біомеханічні вимоги.

До антропометричних та біомеханічних вимог відносять такі, що пов’язані з визначенням відповідності технічних засобів, просторової організації робочого місця динаміці зміни розмірів тіла людини при переміщенні всього тіла або його частин в просторі (динамічні розміри), діапазону рухів в суглобах та з урахуванням правил економії рухів.

Необхідно зазначити, що правила економії рухів були розроблені Герцбергом, й перш за все стосувалися раціоналізації трудових рухів, тобто сприяли підвищенню ефективності організації праці робітників. Пізніше ці правила були поширені й на роботу операторів, оскільки їх діяльність також має багато спільних рис, характеристик, як праці робітників, що виконують фізичну роботу. Зміст правил економії рухів такий:

~ при роботі обома руками їх рухи мають бути по можливості одночасними, симетричними і протилежними за напрямком;

~ рухи, що проектуються, мають бути простими, плавними, заокругленими;

~ траєкторія робочих рухів не повинна виходити за межі робочої зони;

~ рухи повинні відповідати анатомічній структурі тіла і здійснюватися по можливості в зоні зорового контролю;

~ рухи мають бути не тільки простими, але й ритмічними;

~ рухи мають бути звичними для працівника;

~ необхідно створити умови, при яких для подолання слабких опорів використовувалися б малі м’язові групи, а при існуванні значних перешкод могли включитися в дію великі групи м’язів;

~ з метою зменшення м’язової роботи, максимально повинна використовуватися кінетична енергія об’єкту роботи.

Дата добавления: 2014-01-11