Методи державного управління і регулювання в регіоні

В сучасних умовах, коли національна економіка України здійснює перехід до ринку, докорінно змінюються вимоги до методів регулювання економічним і соціальним розвитком. Основною вимогою є передача державою функцій управління і регулювання виробництвом безпосереднім виробникам на рівні підприємств, вирішення регіональних проблем - на рівні регіонів.

Методи управління і регулювання - це система адміністративних, правових та економічних важелів, за допомогою яких здійснюються координації та корекція процесів виробництва, розподілу, обміну і споживання.

Серед методів державного регулювання регіонального розвитку можна виділити дві основні групи - прямі і непрямі.

До прямих методів відносяться: - державні капіталовкладення, дотації і субсидії; - регулювання цін та заробітної плати; - фінансування через спеціальні фонди розвитку і бюджети різних рівнів; - державна контрактна система (в перехідний період - державне замовлення).

До непрямих методів відносяться: - грошово-кредитна політика; - амортизаційна політика; - стимулювання територіального розвитку через формування фондів економічного і соціального саморегулювання регіонів; - стимулювання виробництва підприємств через формування у них фондів економічного і соціального саморозвитку.

Запропонована система прямих і непрямих методів характеризує лише потенційно можливі економічні і економіко-політичні важелі, за допомогою яких можна досягнути високого рівня зайнятості та економічного зростання. Самі по собі перелічені важелі не можуть діяти. Їхня дія має бути результатом професійності, патріотизму, сконцентрованості інтелекту і зусиль кадрового складу центральної і регіональної державної адміністрації для забезпечення фінансової самодостатності усіх суб’єктів ринку: підприємств, регіонів, держави. Дефіцит бюджетів усіх суб’єктів ринку появляється від невмілого центрального і регіонального державного управління і регулювання економікою, результатом якого є неефективна діяльність виробничих підприємств або їх збитковість. Цю негативну рису управління і регулювання і, як наслідок, неефективного функціонування економіки треба долати шляхом:

- формування інноваційного мислення у всіх кадрів і на всіх рівнях управління і регулювання економікою;

- створення інноваційних фондів та інноваційних програм реорганізації виробництва;

- стимулювання капітальних вкладів та інноваційних процесів на рівні виробничих підприємств.

Капітальні вкладення дуже важливий чинник регулювання економіки, але в умовах ринку централізовані державні капіталовкладення зменшуються, а приватні збільшуються. З досвіду розвинутих країн співвідношення державних капіталовкладень до приватних є у пропорції 1:9, тобто 10%- державні капіталовкладення, а 90%-капіталовкладення приватного сектора. Отже треба створювати передумови диверсифікації приватного підприємництва, його ефективного функціонування з метою створення ресурсів для здійснення приватних і регіональних інвестицій та підвищення коефіцієнта зайнятості.

Централізовані державні капіталовкладення доцільно використовувати переважно для розвитку тих чи інших регіонів, виробничої і соціальної інфраструктури, науково-технічного потенціалу, та на необхідні структурні зміни.

Дотації і субсидії доцільно використовувати для підтримки окремих підприємств, галузей і регіонів з метою розвитку приватного підприємництва, змішаних видів і форм власності в регіонах пріоритетного розвитку. Вони можуть спрямовувати на покриття збитків малоприбуткових, але соціально потрібних підприємств, створення додаткових робочих місць, стимулювання розвитку регіонів та ін. В нашій країні і за кордоном субсидії в основному використовуються в сільському господарстві, житловому будівництві, на транспорті і в окремих галузях видобувної промисловості.

Регулювання цін здійснюються державою з окремих соціально важливих видів товарів і послуг державного сектора економіки шляхом установлення різних тарифів.

Спеціальні бюджетні фонди є важливим джерелом регулювання фінансування цільових регіональних програм. Ці фонди підвищують маневреність і мобільність фінансово-бюджетної системи. Мобілізуючи додаткові засоби, уряд країни чи регіональна державна адміністрація отримують резерв на випадок можливих фінансових труднощів.

Державна контрактна система, а в перехідний період, наприклад, державне центральне або регіональне замовлення на товари, які поставляється за міжурядовими чи міжрегіональними угодами. По товарах, які поставлені на експорт чи в інший регіон у відповідності з держзамовленням, з бюджету організації, яка видала держзамовлення, підприємству повинні виділятися дотації у випадку збитковості експорту, або внутрішньою ціною реалізації, якщо мова йде про імпорт. Для цього доцільно сформувати фонд зовнішньоекономічних операцій.

Для фінансування державних контрактів доцільно залучати, крім засобів державного бюджету, засоби цільових фондів, банківські кредити і т.д.

Бюджети різних рівнів є важливим чинником регулювання регіонального розвитку за умови:

- якщо економічний і податковий механізм забезпечують безперервне наповнення їх дохідної частини;

- передачі функцій розподілу регіональних бюджетних ресурсів регіональним державним органам управління і регулювання;

- створення фінансової можливості підприємства здійснювати самовідтворення власного основного і оборотного капіталу;

- економічної, фінансової, правової і соціальної компетенції, знання і уміння керівників регіонального і локального рівня вирішувати питання економічного зростання, зайнятості і добробуту населення.

В даний час бюджетна система України реформується. Єдиний державний бюджет країни замінюється комплексом самостійних бюджетів: України в цілому і її регіонів. Це означає, що окремі регіони беруть на себе значну частину витрат на забезпечення відповідного рівня і якості життя населення, виконання регіональних програм розвитку і т.д..

Підтримка підприємництва органами регіонального регулювання. В країнах з ринковою економікою поряд з інтеграційними процесами спостерігається і тенденція децентралізації регіональних програм і фондів. Регіональні органи влади отримують відповідні повноваження щодо стимулювання регіонального розвитку і забезпеченості зайнятості населення. Підтримка підприємництва в регіоні можлива за умови створення спеціальних бюджетних фондів. Важливість створення спеціальних фондів як інструмента регулювання регіонального розвитку полягає в тому, що тут залучаються додаткові джерела фінансування. Ці засоби можуть оперативно використовуватися для розвитку того чи іншого регіону. Сприяючи створенню спеціальних бюджетних фондів, держава в певній мірі впливає на регіональну економіку, що особливо важливо за нестабільного економічного стану і необхідності здійснювати спеціальні регіональні програми розвитку. Крім того, засоби фондів, які мають активне сальдо можуть бути використані через кредитні операції і для покриття дефіциту різних регіональних бюджетів.

Регулювання через кредитну систему. В умовах ринкової економіки кредитом охоплюються усі стадії процесу інвестування і міжгалузевого переливу капіталу та живої праці до реалізації товару, розподілу і перерозподілу доходів. Регулюючи кредитний процент, держава тим самим впливає на нагромадження реального і грошового капіталів, їх переміщення, на рівень інфляції, на динаміку цін і заробітної плати, на валютний курс, на експорт та імпорт капіталу і товарів. Кредитні відносини стають важливим елементом руху фінансів держави, регіонів та підприємств. Рівень кредитного регулювання економіки, особливо його територіальний аспект, значною мірою визначається можливостями самофінансування підприємств. Більша частка кредитних засобів підприємств зумовлює і її більшу залежність від джерел кредитування, та відповідно, і можливість регулювання їх розвитку зі сторони центральних чи регіональних органів управління.

Регулювання через податковий механізм, який застосовується перш за все для впливу на інвестиційну діяльність, виробництво, торгівлю і міграцію живої праці. При регулюванні регіонального розвитку податки можуть використовуватися як стимули або антистимули розміщення виробництва. Наприклад, зменшення податків на придбання устаткування у нових районах може стимулювати залучення засобів, а податок з нових підприємств у більшому розмірі, ніж з уже існуючих, обмежує концентрацію виробництва. Крім різних видів прямих і непрямих податків, які збираються на державному рівні, велике значення мають і різні податкові пільги. Це може бути відтермінування сплати податку на прибуток чи диференційовані пільги по регіонах або повна відміна податку. Наприклад, у США не оподатковується дохід у вигляді процента за місцевими позиками.

До методу податкового регулювання відносяться і сплата мита, яке повинно захистити єдину митну територію країни, забезпечити національні інтереси України і кожного регіону в сфері зовнішньої торгівлі.

Дата добавления: 2014-01-11