Причорноморський регіон

Причорноморський регіон включає Автономну Республіку Крим, Одеську, Миколаївську, Херсонську області та м. Севастополь. Його площа 113,4 тис. км² (18,8% території України), населення на 1 січня 2009 р. становило 5.84 млн осіб (12% населення України). Густота населення — 59 осіб/км². У регіоні налічується 53 міста і 120 селищ міського типу.

Географічне положення Причорноморського регіону сприятливе. Через Чорне й Азовське моря, Нижній Дунай та його Кілійське гирло здійснюються господарські зв'язки з іншими економічними регіонами та зарубіжними країнами. Через Дніпро він має добре сполучення з Придніпров'ям, Києвом, Черкасами (Центральний регіон).

У територіальному поділі праці Причорноморський регіон виступає як одна з ланок господарського комплексу країни з рядом спеціалізованих виробництв, серед яких переважають машинобудування (суднобудування і судноремонт, важке підйомно-транспортне, верстатобудування, приладобудування), харчова (рибна, виноробна і плодоовочеконсервна) промисловість, виробництво товарного зерна, олійних і ефіроолійних культур, виноградарство, садівництво, овочівництво, молочно-м'ясне скотарство, птахівництво та вівчарство.

Територія регіону лежить у трьох природно-географічних зонах — лісостеповій, степовій та гірській. Переважно низинний рельєф, велика кількість тепла та світла, значні масиви чорноземів, наявність мінеральних ресурсів (залізних руд, флюсових вапняків для чорної металургії, ропи Сивашу, джерел мінеральних вод, лікувальних грязей), довга берегова лінія з піщаними пляжами на узбережжі теплих Чорного та Азовського морів, мальовничі ландшафти Кримських гір сприяють комплексному розвитку Причорномор'я.

У регіоні розробляється Керченський залізорудний басейн, де запаси залізної руди становлять 2,8 млрд т, або майже 14% промислових запасів руди України. Руди залягають на невеликій глибині (5-25 м), що дає можливість видобувати їх відкритим способом.

На Камиш-Бурунському залізорудному комбінаті поблизу Керчі видобувають у кар'єрах залізну руду, збагачують та агломерують її (з вапняком) і постачають на металургійний завод «Азовсталь» (Маріуполь). Флюсові вапняки, які видобувають у Балаклавському родовищі, транспортують до Запоріжжя і Маріуполя. Переробна металургія представлена Одеським сталедротовим заводом. Потужні машинобудівні заводи Одеси, Миколаєва, Херсона мають цехи малої металургії. У Миколаєві глиноземний завод переробляє імпортні гвінейські боксити для потреб Дніпровського алюмінієвого заводу (Запоріжжя).

Значним міжгалузевим утворенням у регіоні є машинобудівний комплекс міжрегіонального та міжнародного значення. Він спеціалізується на суднобудуванні та судноремонті (Чорноморський суднобудівний завод та інші заводи в Миколаєві, ряд суднобудівних і судноремонтних заводів у Херсоні, Одесі, Севастополі, Керчі, Феодосії, що виробляють і ремонтують суховантажні судна, морські траулери, річкові катери, рибальські судна, доки для ремонту морських суден), сільськогосподарському машинобудуванні (Херсонський комбайновий завод, Одеський завод сільськогосподарського машинобудування, що виробляє транспортні плуги, Джанкойський машинобудівний завод — тракторні причепи, одеські заводи «Сільгоспагрегат» і запасних частин, сімферопольський завод «Сільгоспдеталь» тощо).

Інші галузі машинобудування представлені одеськими заводами: радіально-свердлильних верстатів, ковальсько-пресового устаткування, пресів, важкого кранобудування, важкого вагонобудування; миколаївським «Дор-машина» та підйомно-транспортним, Новокаховським і Сімферопольським електромашинобудівними.

Основними чинниками розміщення машинобудування виступають приморське положення (для суднобудування), близькість баз чорної металургії (Донбас та промислове Придніпров'я), наявність кваліфікованих трудових ресурсів (інженерів, техніків, робітників) та науково-дослідних і конструкторських організацій, споживчий чинник (розвинені сільське господарство і харчова промисловість).

На основі ропи Сивашу, солоних озер на заході Криму та розвіданої сировини (нафта, аміак, сірчаний колчедан, апатит, ільменіт) набув широкого розвитку хімічний комплекс. До його складу входять такі підприємства: виробничі об'єднання «Хімпром» (сода, бром) і «Титан» у Красноперекопську, хімічний у Саках на заході Криму (бром, пергідроль, мідний купорос, каротин), суперфосфатний, припортовий азототуковий, хіміко-фармацевтичний, лакофарбовий заводи в Одесі, Сімферопольський завод пластмасових виробів для машинобудування, парфумерно-косметичний комбінат «Червоні вітрила» у Миколаєві, Одеський та Херсонський нафтопереробні заводи.

Складною проблемою розвитку господарського комплексу Причорномор'я є відсутність значних енергоресурсів. На Керченському і Тарханкутському півостровах Криму та на півдні Одеської області виявлено родовища нафти і газу. Окремі родовища газу в Криму експлуатуються (Глібівське, Задорненське, Джанкойське та Стрілкове). Інші енергоносії в регіон завозяться. На місцевих гідроенергоресурсах працюють Каховська ГЕС на Дніпрі та малопотужні Первомайська, Костянтинівська і Вознесенська на Південному Бузі. Найбільше електроенергії виробляється на ТЕС і ТЕЦ обласних центрів у регіоні та Камиш-Бурунській ТЕЦ. У Миколаївській області діє Південноукраїнська АЕС.

Сировиною для розвитку будівельної індустрії Причорномор'я є флюсові вапняки (Балаклаївська та Керченська група родовищ), мергелі, мінеральні будівельні матеріали (вапняки, діорити, туфи, граніти, мармур, каолін, кварцові піски тощо). Облицювальний мармуровий вапняк і будівельний камінь Криму, вапняк-черепашник з Криму та Одеської області, граніти з Миколаївської області мають міжрегіональне та експортне значення. У великих масштабах виробляються на Одеському лінолеумовому заводі лінолеум і лінкруст. Діють Ольшанський (Миколаївська область), Бахчисарайський (Автономна Республіка Крим) і Одеський цементні заводи.

Комплекс легкої індустрії регіону досить розвинений і виготовляє приблизно 1/5 тканин країни. У його складі найбільшими підприємствами є Херсонський бавовняний комбінат, Одеська конопляно-джутова фабрика. Бавовняні фабрики працюють в Одесі й Татарбунарах. Є трикотажні комбінати в Миколаєві, Одесі, Херсоні. Взуття виготовляють в Одесі, Сімферополі, Миколаєві.

У структурі промислового виробництва Причорноморського регіону висока частка харчової промисловості, включаючи рибну. У ній зайнято близько 1/4 всього промислово-виробничого персоналу. Провідним у харчовій промисловості є вилов та переробка риби, виноробство, консервне виробництво, переробка м'яса і молока. Найбільші підприємства — Херсонський, Ізмаїльський виноробні комбінати; виноробний, цукрорафінадний комбінати та м'ясокомбінат в Одесі, Херсонський винозавод, Керченський рибоконсервний завод.

Переважна частина території регіону розташована в степовій зоні, менша — у лісостеповій, а Криму — у гірській та субтропічній зонах. Ґрунти регіону різноманітні, мають добру структурну будову і при застосуванні правильних агротехнічних методів обробітку та зрошення дають стійкі високі врожаї.

У степовій частині Причорномор'я сформувався зерновий пояс озимої пшениці та кукурудзи. На полях штучного зрошення, прилеглих до Північно-Кримського каналу та гирл річок, вирощують рис. Серед технічних культур провідне місце займають соняшник, олійні (коріандр, троянда, лаванда), тютюн, цукрові буряки (лісостеп Одеської області). Міжрегіональне значення мають овоче-баштанні культури (помідори, перець солодкий, баклажани, кабачки, дині, кавуни). Овочівництво розміщене навколо великих міст та центрів консервної промисловості. Поширені виноградники. Вирощують кісточкові — абрикоси, вишні, черешні, сливи; зерняткові — яблука, груші.

Тваринництво має м'ясо-молочний напрям. Головні його галузі — скотарство молочно-м'ясного і м'ясо-молочного напряму, свинарство, вівчарство, птахівництво, бджільництво і шовківництво. Провідна галузь — вівчарство (регіон дає 2/5 вовни України).

Лікувальні грязі (особливо в Куяльницькому і Хаджибейському лиманах Одеської області та Сакському озері Криму), ропа і мінеральні джерела у поєднанні з помірно-континентальним кліматом сприяють розвитку курортно-лікувально-оздоровчої індустрії.

У регіоні виділяють Кримську та Одеську рекреаційні зони. Найінтенсивніше для лікування і відпочинку використовуються кліматичні курорти Південного берегу Криму (Ялта, Алушта, Алупка, Гурзуф, Місхор, Сімеїз, Артек). Грязі, мінеральні води та сприятливий клімат — лікувальні чинники Західного берега Криму (Євпаторія і Саки). В Одеській рекреаційній зоні особливо виділяється група кліматичних і грязелікувальних санаторіїв Одеси. З рекреаційним комплексом поєднується розвиток сільського господарства приміської спеціалізації, харчової та легкої промисловості, транспорту і комунально-побутового господарства.

Розвинені всі види транспорту. На залізничний транспорт припадає 13 відсотків колій України. Через територію регіону проходять магістралі: Одеса — Київ, Херсон — Дніпропетровськ, Севастополь — Сімферополь — Харків, Миколаїв — Знам'янка — Харків та ін. Окремі магістралі мають вихід на найважливіші центри країн СНД.

Морський транспорт в основному забезпечує каботажні перевезення, ряд портів здійснюють зовнішньоторговельні зв'язки. Для реалізації міжнародних залізничних перевезень збудована поромна переправа Іллічівськ — Варна (Болгарія). Діє також залізничний пором через Керченську протоку між Кримом і Кавказьким регіоном Російської Федерації. Річковий транспорт найбільш розвинений на Дніпрі та Дунаї.

По території регіону проходять автомагістралі державного та міжнародного значення: Миколаїв — Одеса — Кишинів, Миколаїв — Херсон — Сімферополь, Рені — Ростов-на-Дону, Одеса — Ізмаїл та ін. Аеропорти державного та міжнародного значення знаходяться в Одесі, Сімферополі, Миколаєві та Херсоні.

Територією Причорномор'я проходять траси нафтопроводів Кременчук — Херсон, Снігурівка — Одеса; газопроводу Шебелинка — Одеса; аміакопроводу Тольятті — Одеса. Із завершенням будівництва нафтопроводу порт Південний — Броди (Львівська область) зросте роль регіону в забезпеченні імпортною нафтою нафтопереробних заводів України.

Для підвищення ефективності господарства Причорноморського регіону належить науково обґрунтувати і вирішити ряд вузлових проблем. Особливо актуальна проблема водних ресурсів, вирішення якої в умовах посушливого клімату регіону є важливим чинником активізації сільськогосподарського виробництва, поліпшення умов життєдіяльності населення.

Серед сучасних природних процесів, несприятливих для розвитку сільськогосподарського виробництва, — активна ерозія ґрунтів, прискорені лінійне розмивання та площинне змивання, а також вторинне засолювання, підтоплення тощо. Важливими заходами запобігання цим негативним процесам є контурне землевпорядкування, створення полезахисних, водоохоронних і протиерозійних лісосмуг, комплексна меліорація, лісовідведення, поліпшення луків, берегоукріплення, терасування селенебезпечних гірських схилів.

Для регіону, особливо для Криму, важливим є збалансування розвитку різних інфраструктурних ланок господарства курортних комплексів, створення умов для підвищення ефективності їхнього функціонування, забезпечення охорони рекреаційних ресурсів і всього навколишнього середовища.

Помітна переорієнтація зовнішньоекономічних зв'язків потребує вирішення ряду важливих питань розвитку морського транспорту регіону. Зокрема, належить вирішити проблеми комплексного розвитку господарства існуючих морських портів, підвищення збалансованості функціонування в них морського, залізничного й автомобільного транспорту, якісного обновлення матеріально-технічної бази в обслуговуванні експортно-імпортних зв'язків.

Дата добавления: 2014-01-11