Питання 1

План

Лекція 3

на тему: «Депозитні фінансові інститути як суб’єкти інфраструктури ринку позичкових капіталів»

1. Суб’єкти банківської сфери.

2.Небанківські фінансово – кредитні інститути.

Література:

[28]c.79-84, 369-374

Банківська система у світі почала формуватися з появою перших банківських послуг, коли в процесі обігу одного товару на інший людство вперше застосувало гроші як еквівалент.

Першими банківськими послугами були збереження, заощадження, переказ та розмінювання грошей; обмін грошей однієї країни на гроші іншої; надання позик для вчасного здійснення розрахунків або для розвитку справи та інші.

Зараз існує банківська система світу, яка представлена великою кількістю банківських установ, що надають послуги міжнародного значення, та національна банківська система, яка об'єднує банківські установи країни.

Банківська система країни з ринковою економікою має багаторівневу структуру: І рівень - Центральний банк, II рівень - комерційні банки. Сьогодні комерційний банк може надати клієнту до 200 видів різноманітних банківських продуктів і послуг.

Залежно від економічного змісту всі види діяльності комерційних банків поділяють на дві групи: пасивні операції - забезпечують формування ресурсів банку, необхідних йому, крім власного капіталу, для забезпечення нормальної діяльності й одержання запланованого доходу (залучення коштів на депозитні рахунки, недепозитне залучення коштів - випуск облігацій, векселів тощо) і активні операції - пов'язані з розміщенням банком власних та залучених коштів для одержання доходу і забезпечення своєї ліквідності (кредитні операції, вкладення у цінні папери, формування касових залишків та резервів тощо).

Сучасна банківська система України складається з Національного банку України (НБУ) та інших банків, що створені і діють на території України відповідно до положень Закону України "Про банки та банківську діяльність". НБУ здійснює регулювання та банківський нагляд відповідно до положень Конституції України, Закону України "Про Національний банк України", інших законодавчих актів і нормативно-правових актів НБУ.

Національний банк має статутний капітал, що є державною власністю. До системи НБУ входять центральний апарат, філії (територіальні управління), розрахункові палати, Банкнотно-монетний двір, фабрика банкнотного паперу, Державна скарбниця України, Центральне сховище, спеціалізовані підприємства, банківські навчальні заклади й інші структурні одиниці і підрозділи, необхідні для забезпечення діяльності НБУ.

НБУ для забезпечення виконання покладених на нього функцій здійснює низку операцій: надає кредити комерційним банкам, здійснює дисконтні операції з векселями і чеками, купує та продає на вторинному ринку цінні папери, відкриває власні кореспондентські та металеві рахунки у закордонних банках, купує та продає валютні цінності, приймає на зберігання та в управління державні цінні папери й інші цінності, веде рахунок Державного казначейства України без оплати і нарахування відсотків, виконує операції з обслуговування державного боргу, веде рахунки міжнародних організацій та інші операції, необхідні для забезпечення виконання своїх функцій.

Національний банк має право брати участь у формуванні капіталу і діяльності міжнародних організацій відповідно до міжнародних договорів, учасниками яких є Україна, а також відповідно до угод між ним та іноземними центральними банками.

Комерційні банки, які організовують у формі публічних (ПАТ) і приватних акціонерних товариств(ПрАТ), а також товариств з обмеженою відповідальністю, можуть функціонувати як універсальні, так і спеціалізовані. За спеціалізацією банки можуть бути ощадними, інвестиційними, іпотечними, розрахунковими (кліринговими).

Спеціалізовані банки – це фінансові установи, що діють на вузьких секторах грошового ринку і займаються вузьким колом банківських операцій, де потрібні особливі технічні прийоми та спеціальні знання. Тому ця діяльність для універсальних банків виявляється невигідною, вони залишають відповідні ніші на грошовому ринку для спеціалізованих банків. У світі спеціалізовані банки виникають у таких секторах ринку як споживчий кредит, у зовнішньоекономічній діяльності, у сфері інвестування капіталу, у житловому будівництві, у обслуговуванні малого бізнесу. Банк набуває статус спеціалізованого банку у разі, якщо більше 50% його активів є активами одного типу. Банк набуває статусу спеціалізованого ощадного банку у разі, якщо більше 50% його пасивів є вкладами фізичних осіб.

Державний банк – це банк, 100% статутного капіталу якого належать державі.

Ощадні банки, у світовій практиці є фінансовими інститутами, які залучають кошти інвесторів у вигляді депозитів та надають позики під заставу нерухомості.. Основним видом діяльності таких інститутів є фінансування купівлі нерухомості.Позики ощадних інститутів переважно мають довгостроковий характер – від 10 до 30 років.

Ощадні і кредитні асоціації засновуються у вигляді акціонерних товариств або взаємних фондів, основними джерелами фінансових ресурсів яких витсуа\пають різні види депозитів: ощадні, строкові та чекові. Основні активи асоціацій – це заставні. Цінні папери, забезпечені заставами та державні цінні папери.

Кооперативні банки – спеціальні кредитно – фінансові інститути, що утворюються товаровиробниками на приватних засадах для задоволення взаємних потреб у кредитах та інших банківських послугах. В Україні кооперативні банки створюються за принципом територіальності і поділяються на місцеві та центральний кооперативні банки. Мінімальна кількість учасників місцевого (в межах області) кооперативного банку має бути не менше 50 осіб. Учасниками центрального кооперативного банку є місцеві кооперативні банки.

З метою координації та узгодження дій, підвищення ефективності своєї політики, своїх професійних інтересів банки утворюють міжбанківські об’єднання.

В Україні банки мають право створювати банківські обєднання таких типів: банківська корпорація, банківська холдингова група, фінансова холдингова група. Банки можуть бути учасниками промислово – фінансових груп з дотриманням вимог антимонопольного законодавства. Банк може бути учасником лише одного банківського обєднання. Банківська корпорація – це юридична особа (банк), засновниками та акціонерами якої можуть бути виключно банки, створюється з метою концентрації капіталів банків – учасників корпорації, підвищення їх загальної ліквідності та платоспроможності, а також забезпечення координації та нагляду за їх діяльністю.

Банківська холдингова група – це банківське об’єднання, до складу якого входять виключно банки. Материнському банку банківської холдингової групи має належати не менше 50% акціонерного (пайового)капіталу або голосів кожного з інших учасників групи, які є його дочірніми банками. Материнський банк відповідає за зобов’язаннями своїх членів у межах свого внеску в капіталі кожного з них, якщо інше не передбачено законом або угодою між ними.

Фінансова холдингова група – це банківське об’єднання, що складається з установЮ які надають фінансові послуги. Причому серед них має бути щонайменше один банк і материнська компанія є фінансовою установою.

Дата добавления: 2014-01-11