Альтернативними програми розвитку СРСР після смерті Й. Сталіна стали

План.

Лекція №30/13

Тема: «ВІДЛИГА» (1953-1964)

1. Лібералізація суспільно-політичного життя. М.Хрущов.

2. Спроби економічних реформ.

3. Зміни у зовнішній політиці.

Рекомендована література

1. Алексєєва Ю.М., Вертегел А.Г., Казаков О.О. Всесвітня історія.: Навч. посібник. К.: Каравела, 2007. С.187-189.

2. Віднянський С.В. Всесвітня історія. Новітня історія.: Навч. посібник. для 11кл.- К.: Дієз-продукт, 2005. С.103-108

3. Всесвітня історія: 1939-1998:Навч.посібник для 11кл.// Авт.-упоряд.: Я.М.Бердичівський, Т.В.Ладиченко, І.Я.Щупак.-К.: А.С.К., 2000. С.216-227

4. Кучер В.І., Майборода О.М. Всесвітня історія. Новітній період (від початку ІІ світової): Підручн. для 11кл. К.: Ґенеза, 2005. С. 158-166

5. Ладиченко Т. Всесвітня історія.К. 2003, С.145-152.

6. Опорний конспект лекцій. Хм.2008

Основні поняття і терміни: Тоталітарний режим, «відлига», лібералізація, десталінізація, «холодна війна».

Основні дата: 1949 р.— створення Ради економіч­ної взаємодопомоги (РЕВ); вересень 1949 р.— повідомлення ТАРС про випробування атомної зброї в СРСР; жовтень 1952 р.- XIX з'їзд ВКП(б), зміна назви партії на КПРС; 5 берез­ня 1953 р.— смерть Й. Сталіна; вере­сень 1953 р.— обрання М. Хрущова першим секретарем ЦК КПРС; тра­вень 1955 р.— утворення Варшав­ського договору (ВД); лютий 1956 р.- XX з'їзд КПРС, початок десталінізації; червень 1957 р.— спроба усунути М. Хрущова від влади; 4 жовтня 1957 р.— запуск в СРСР першого в світі штучного супутника Землі; вересень 1959 р.— візит М. Хрущова до СІЛА; 12 квітня 1961 р.— перший політ людини в космос; 1962 р.— Карибська криза

Особистість: Й. Сталін, Г. Маленков, Л. Берія, Л. Каганович, М. Хрущов, В. Молотов, Ю. Гагарін

Лібералізація суспільно-політичного життя. М.Хрущов.

По смерті Сталіна життя Радянського Союзу суттєво не змінювалося. Проте почали виникати надії на поліпшення суспільної та моральної атмосфери. Тривалі роки репресій, постійного страху втомили людей. У Кремлі поступово переконувалися у неминучості змін в управлінні країною.

Головна хвиля терору та великих чисток минула, але сталінська концепція загострення класової боротьби залишалася актуальною. Апарат репресій працював на значних обертах, виявляючи все нових "ворогів народу". Сталін готував чергову "чистку", в тому числі у своєму найближчому оточенні, спираючись виключно на секретаріат КПРС та органи МВС-МДБ. Однак здійснити цей задум йому не вдалося: у березні 1953 р. він помер, залишивши по собі страшну пам'ять про мільйони вбитих, замордованих і скалічених людей.

Не менш тяжкий спадок сталінщини — тоталітаризм. Він виріс з монополії на владу більшовицької партії і характеризувався повним контролем держави над усіма сферами життя суспільства. Його економічну основу становила так звана суспільна, а фактично державна власність на засоби виробництва, контрольована партійною, радянською і господарською бюрократією; союзними міністерствами і відомствами, які нехтували національними інтересами України, повністю підпорядкувавши її людський, природний та економічний потенціал інтересам центрального уряду. Ця система відзначалася масовим терором і наявністю потужного репресивного апарату; монополією однієї партії на засоби інформації, думку, слово, істину; політикою денаціоналізації України, перетво­рення української культури у "провінціальний додаток" до російської (М. Гру шевський).

Смерть Сталіна не означала смерті ані сталінізму, ані тоталітаризму, які пустили в суспільстві глибоке коріння.

Програма Л. Берії (голова МВС)

- Виступав проти культу особи Й. Сталіна. Припинення видання повного зібрання творів Й. Сталіна.

- Амністія 1,2 млн. осіб.

- Припинення «справи лікарів».

- Ставив під сумнів ефективність колгоспної системи.

- Обмеження асигнувань на воєнно-промисловий комплекс.

- Повернення до політики «коренізація» в Україні, Білорусії, Литві.

- Виступав за порозуміння з лідерами національно-визвольних рухів у західних районах СРСР.

- Зменшення ролі партійних органів.

- Виступав за об’єднання ФРН і НДР. Нормалізація відносин з Югославією

Програма Г. Малюнкова (голова Ради міністрів)

- Скасування культу особи Сталіна, лібералізація існуючого режиму.

- Колективне керівництво країною, хоча фактично мав необмежену владу.

- Реабілітація незаконно репресованих.

- Розвиток легкої, харчової промисловості та сільського господарства; інтенсифікація виробництва.

- Зменшення ролі партійних органів. Недопущення світової війни в умовах існування ядерної зброї.

Програма М. Хрущова (секретар ЦК КПРС)

- Скасування культу особи Й. Сталіна, лібералізація існуючого режиму.

- Реабілітація незаконно репресованих, у тому числі й репресованих народів.

- Розширення прав союзних республік.

- Децентралізація управління економікою.

- Прийняття курсу на розгорнуте будівництво комунізму.

- Зміцнення партійного апарату. Повне зрощування партійного державного апаратів.

- Скорочення армі

-.

- Зняття міжнародної напруги.

- Підтримка національно-визвольних рухів у країнах, що знаходились у колоніальній залежності.

У березні фактично, а у вересні офіційно першим секретарем ЦК КПРС став М. Хрущов. У союзних республіках почалися значні кадрові зміни, перестановки у керівництві. У червні 1953 р. пленум ЦК КПУ звільнив з посади першого секретаря ЦК Л. Мельникова, звинувативши його в русифікації вищої школи і дискримінації місцевих кадрів у Західній Україні. Ініціатором змін у Радянському Союзі виступив новий керівник Компартії М. Хрущов, який вважав за необхідне розкрити народу правду про сталінські часи. Завдання були складним, оскільки у свідомості людей Сталін ще залишити незаперечним авторитетом, майже надлюдиною.

Перші заходи щодо десталінізації (1945-лютий1956рр.)

Після арешту Л. Берія посилився контроль за діяльністю суду, прокуратури, органів державної безпеки; вони змінювалися новими кадрами.

Пригашено слідства за розпочатими що до 1953р.. сфабрикованими "справами".

Почалася реабілітація невинно репресованих людей. З другої половини 1953р. до XX з'їзду КПРС (лютий 1956р.) було переглянуто всі основні, так звані "політичні справи "30-х рр. Усувалися деякі викривлення національної політики (відновлено автономію балкарців, калмиків. чеченців, інгушів, карачаєвців). Визначилися нові підходи до господарського розвитку. Розширено самостійність республік.

М. Хрущов усвідомлював, що правду про Сталіна не сприйме значна частини партійних працівників, яким належала влада на місцях, бо само після сталінських «чисток» старих кадрів вони висунулися на свої посади. Хрущов розраховував на рядових членів партії, а також на прагнення народу до більш демократичних поряд к і п. Необхідність переоцінки сталінської спадщини знайшло розуміння і серед партійної верхівки. Уже у 1953 р. були посмертно реабілітовані найвідоміші діячі партії та держави.

Спочатку реабілітація відбувалася без зазначення імені Сталіна та його особистої відповідальності за скоєне. Хрущов перший серед партійної верхівки наважився відкрито назвати ім'я ініціатора терору.

У 1956 р. відбувся черговий XX з'їзд КПРС, який затвердни план наступної шостої п'ятирічки. Одночасно Хрущов шиту пив на ньому з доповіддю, у якій викрив сталінські злочині З його боку це був визначний вчинок тому, що він сам належав до сталінського оточення та мав також відповідати за скоєне. Однак, на думку Хрущова, ліквідація системи масових репресій важила більше, ніж його особиста доля.

Доповідь Хрущова на з'їзді справила ефект вибуху. Оцінки щодо Сталіна і в партії, і в суспільстві були різними. Багато людей боялися втратити віру в того, кого вони роками обожнювали. Суспільство переживало психологічний шок. Тривали гарячі дискусії щодо Сталіна. Однак навіть його прихильники розуміли, що вперше після років страху можна було вільно висловлювати свою думку. Люди почали відчувати смак свободи. Почалося масове звільнення з концтаборів безпідставно репресованих, поверталася на рідну землю більшість із депортованих народів.

Курс Хрущова на викриття культу особи Сталіна не подобався багатьом із вищої партійної верхівки. Однак спроба непохитних сталіністів усунути Хрущова від влади у 1957 р. зазнала краху. Захисники старої системи усувалися від відповідальних посад. Розпочався процес так званої «десталінізації суспільства».

Дії Хрущова з викриття культу особи не були послідовними і завершеними. Його доповідь на XX з'їзді залишалася утаємниченою і не була опублікована в СРСР, між тим як текст її відразу став відомим на Заході. Крім того, Хрущов критикував особисто Сталіна, і тільки його одного. Він не дав відповіді на головне запитання - що за система існує в Радянському Союзі, за якої людина, подібна до Сталіна, може прийти до влади і десятиліттями тримати суспільство у стані жаху?

Хрущов негативно оцінив тільки репресії та водночас схвально говорив про внесок Сталіна у побудову соціалізму. Тим самим позитивно оцінювалися і такі сталінські акції, як згортання непу, колективізація з її голодомором, ліквідація демократичних свобод. Не було зрозуміло, як керівництво партії намагається уникати таких подій у майбутньому. Хрущов не піддав сумніву існуючу систему. Це означало, що надалі народ може розраховувати лише на «хорошого керівника» і не більше.

На той час навіть такі обмежені кроки викликали захоплення у більшості населення, особливо інтелігенції. Нова атмосфера сприймалася як «відлига» після суворих і тиранічних порядків періоду «холодної війни».

Критика культу особи гостро прозвучала на XXII з'їзді КПРС (1961). Цього разу йшлося не тільки про злочини Сталіна, а про його активних помічників та підручних, у тому числі Л. Кагановича. На з'їзді було сказано, що свого часу він висунув пропозицію про створення різних позасудових органів, які "полегшували" б процедуру розправи, ще до закінчення судових засідань редагував проекти вироків тощо. Саме тоді вперше прозвучала правда про ганебну діяльність Л. Кагановича в Україні, а час його секретарювання названо "чорними днями" для республіки. У своїй промові на з'їзді М. Підгорний зазначав, що Л. Каганович "цькував і тероризував керівних працівників республіки", що він "знаходив задоволення в знущанні з активістів, з інтелігенції, принижував їх людську гідність, погрожував арештами і тюрмою".

Поступово долалися страхітливі наслідки режиму особистої влади, заснова­ного на насильстві. Крок за кроком розвінчувався образ великого вождя, створений апаратом пропаганди. Лише перелік законів СРСР і Указів Президії Верховної Ради СРСР, які стосувались присвоєння імені Сталіна і визнавались такими, що втратили силу, займав майже чотири сторінки. У листопаді 1961 р. Указом Президії Верховної Ради СРСР Сталінську область переіменовано на Донецьку, місто Сталіно — на Донецьк. Але процес десталінізації здійснювався непослідовно, часто підпорядковуючись тактичним політичним розрахункам. Говорячи про період з 1953 р. до 1956 р., М. Хрущов зазначав, що тодішнє керівництво не змогло відкинути минуле, оскільки було сковане своєю діяльністю під керівництвом Сталіна. Цілком очевидно, не вдалося це М. Хрущову й після XX з'їзду КПРС.

Спроби економічних реформ.

За сталінською моделлю промисловість поділялася на галузі. Кожною галуззю керувало окреме міністерство. За таких умов кожне міністерство ставало монополістом у своїй сфері, діяло лише у власних інтересах, практично не було пов'язаним з іншими галузями.

На XX з'їзді Хрущов запропонував замінити галузевий прин­цип керівництва промисловістю на територіальний. Територія країни поділялася на економічні райони. Усі підприємства даного району мали становити єдиний господарський комплекс. Управляти ним мала Рада народного господарства (раднаргосп). Місцеві раднаргоспи підпорядковувалися спеціально створеній Вищій раді народного господарства СРСР. Чимало міністерств було ліквідовано. Хрущов сподівався з допомогою нової системи поліпшити використання ресурсів кожного регіону.

Система раднаргоспів хоча й була недосконалою, дала ряд позитивних наслідків. Підприємства почали працювати в інтересах тих територій, де були розташовані, між ними нала­годжувалися взаємовигідні зв'язки.

За роки діяльності Хрущова промисловість досягла значних успіхів. Цьому сприяли і деякі прогресивні зміни в оплаті праці. Виникли нові лінії нафто- і газопроводів, нові металур­гійні комбінати, шахти, гідроелектростанції, хімічні гіганти. Запроваджувалися нові автоматичні лінії, науково-технічні досягнення.

Великого розмаху набуло будівництво житла за типовими проектами. Щоправда, у результаті будинки і цілі мікрорайони споруджувалися однотипними, невиразними. З метою економії зменшувалися житлові площі, будматеріали виготовлялися невисокої якості. Проте кращого на той час будівельна індустрія дати не могла. Зведення дешевого типового житла мало ту перевагу, що здійснювалося швидкими темпами і більш масштабно. З 1950 по 1960 р. кількість помешкань у містах збільшилася в 17 разів, на селі - у 14. Навіть це не дуже якісне житло пом'якшило житлову проблему, розпочалося розселення людей з підвалів і комунальних квартир.

Складною залишалася ситуація в сільському господарстві. У країні хронічно не вистачало продуктів харчування. Кращі фахівці залишали село і переїжджали у міста. На продукцію села були штучно занижені ціни, вони не відшкодовували витрат на її виготовлення. Праця в колгоспах і радгоспах буланевигідною. Присадибні ділянки селян не забезпечували їх самих, тому що обкладалися великими податками - на кожне дерево, на кожну голову худоби.

У середині 50-х років колгоспи і радгоспи одержали право самим визначати розміри своїх посівних площ, кількість худоби. Присадибні ділянки були звільнені від оподаткування, а їхній розмір правління господарств визначало самостійно. Згодом були ліквідовані МТС, а їхню техніку передано колгоспам і радгоспам. Усе це підвищило продуктивність сільського господарства, хоча в цілому ефективність залишалася низькою.

Життєвий рівень населення був значно нижчим за рівень розвинутих країн Заходу. Ще далеко не кожна сім'я мала можливість придбати телевізор, холодильник, радіотехніку. Автомобіль був предметом розкоші. Неякісним залишалося медичне обслуговування. Відставав і рівень народної освіти, хоча кількість шкіл, технікумів, вузів на той час збільшилася.

На такому тлі світ був здивований видатними успіхами СРСР в авіакосмічній галузі. У 1957 р. СРСР першим вивів у космос штучний супутник Землі, а першими космонавтами стали саме радянські громадяни - Юрій Гагарін, Герман Титов, Павло Попович, Валентина Терешкова та ін.

У другій половині 50-х років рівень життя в Радянському Союзі дещо зріс. Удалося досягти промислового піднесення, кращим стало забезпечення населення продуктами харчування. М. Хрущов вважав, що такі темпи розвитку будуть постійними і вже недалеко й до комунізму.

Ще на XXI з'їзді КПРС було поставлено завдання підготувати нову Програму КПРС. Проект програми обговорювався на XXII з'їзді у 1961 р. Програма містила положення, нереальність яких була очевидною. Стверджувалося, що за 20 років можна побудувати «комуністичне суспільство», навіть зазначалася дата - 1980 р. У країні пропагував­ся основоположний пункт програми: «Партія урочисто проголошує - нинішнє покоління радянських людей житиме при комунізмі!»

Усі, хто знав дійсний стан справ у господарстві, навіть пересічні Перший і третій космонавти планети Земля громадяни, розуміли, що програма Ю. Гагарін і П. Попович нереальна. Проте Хрущов, переконаний у своїй правоті, не бажав чути застережень. Він навіть висунув ще одне нереальне гасло: «Наздогнати і обігнати Америку!» До цього гасла майже все населення країни поставилося з іронією.

На 1962 р. Хрущов цілком контролював партію, усунув усіх, незгодних з ним, тому XXII з'їзд без суперечок ухвалив програму. Але цим було завдано шкоди авторитету самогорадянського лідера. Оскільки майже всі усвідомлювали, що програма нездійсненна, почали виникати сумніви щодо здатності самого Хрущова і КПРС ефективно керувати країною.

Зміни у зовнішній політиці.

М. Хрущов був переконаним ворогом капіталістичного ладу. Однак вважав, що боротьба між соціалізмом і капіталізмом їм повинна бути суто економічною, що обидві країни (СРСР і США) можуть мирно співіснувати на планеті, і намагався робити все, щоб «холодна війна» не переросла у «гарячу». Крім того, Хрущов розумів, що військові витрати є непосильним тягарем для країни. Протягом 1955-1960 рр. Радянський Союз в односторонньому порядку двічі провів скорочення збройних сил.

Радянським Союзом були зроблені певні кроки щодо США: пом'якшився режим контактів, розпочався обмін туристами, творчими колективами, проводився пошук взаємовигідних господарських зв'язків. Америка із захопленням зустрічала провідних майстрів мистецтв з Радянського Союзу.

Контакти між супердержавами налагоджувалися повільно,оскільки кожна з них претендувала на роль світового лідера і прагнула зберегти та розширити власний вплив на інші країни. У 1953 р. СРСР придушив антисоціалістичні виступ п м НДР, а у 1956 р. - в Угорщині. США, зі свого боку, підтримали англо-французьку інтервенцію в Єгипет, встановили морську блокаду Куби, де до влади прийшли комуністи.

Такі дії призводили до погіршення відносин між обома країнами, однак їхні лідери спочатку знаходили шляхи до розв'язування проблем, що виникали. Відбулися взаємні візити на вищому рівні. Влітку 1959 р. СРСР відвідав віце-президент США Річард Ніксон, а восени того ж самого року до Сполучених Штатів з візитом прибув Хрущов. Особа Хрущова мала дуже популярною у США. Американці покладали великі ипдії на зміни у політичному житті СРСР. Планувався візит у Москву президента США Ейзенхауера. Раптом Радянський Союз відмовився від курсу на зближення із США. Підставою для цього був політ у травні 1960 р. американського розвідувального літака И-2, пілотованого Гаррі Пауерсом, над територію СРСР. Літак було збито, а Пауерса засуджено, причому процес широко висвітлювався, щоб переконати світову громадськість у агресивності США.

Інцидент з Пауерсом був лише приводом до зміни курсу Хрущовим. Справжні причини повороту полягали в тому, що сталінська ідеологія мала ще міцні позиції в КПРС, особливо в його керівництві. Воно почало побоюватися, що примирення з капіталізмом, відвернення людей від комуністичної доктрини спричинить розпад соціалістичного табору. Особливо небезпечним стало загострення відносин між СРСР і США щодо кубинського питання в 1962 р., коли справа ледь не дійшла до обміну ядерними ударами. Світ знову повернувся до стану «холодної війни».

Дата добавления: 2014-01-11