Конкурентний статус фірми

Конкурентна перевага будь-якої фірми на даний час ще не означає її конкурентної переваги на ринку у майбутньому. Це характеристика, яку весь час треба завойовувати, відстоювати, здійснювати постійні інновації.

Конкурентний статус фірми на галузевому ринку визначається функцією, яка залежить від трьох узагальнених факторів:

· відносний рівень стратегічних капіталовкладень фірми, які забезпечують підвищення конкурентного статусу за рахунок збільшення обсягів випуску окремих продуктів, а також збільшення масштабів діяльності фірми в цілому;

· конкурентна стратегія, яка дозволяє поліпшити конкурентний статус фірми серед її суперників;

· можливості фірми, які забезпечують реалізацію обраної стратегії.

· Засобами, які забезпечують досягнення наведених умов, є ресурси, що має у своєму розпорядженні фірма. Найбільша увага приділяється інформаційним ресурсам, які мають вирішальне значення для здійснення стратегії фірми, в умовах невизначеності та ризику. Стратегічна інформація є обов'язковою сировиною для вироблення будь-якого рішення. Компанія, що прагне зберегти високу конкурентоздатність, повинна бути в достатній мірі відкритою по відношенню до зовнішнього середовища, слідкувати за розвитком ринку, за станом справ своїх конкурентів та інших фірм, прагнути випередити їх в науково-технічному розвитку.

Внутрішня інформація характеризує виробничий, технологічний, науковий, трудовий потенціал організації, науково - технологічну політику, яку проводить фірма, взаємовідносини в колективі, переваги керівництва. Зовнішня інформація характеризує зовнішнє середовище фірми, яке складається з фонового та ділового.

Фонове оточення формується незалежно від організації і впливати на нього цілеспрямовано вона не в змозі, але знати його з метою успішного пристосування до нього, необхідно (науково - технічні досягнення у сфері діяльності підприємства, зміни в законодавстві та соціальних зрушеннях).

Найважливішим елементом ділового оточення є клієнти, партнери і конкуренти. Про них збирається інформація, що характеризує ступінь їх ділової активності, схильність до ризику, конкурентні переваги і можливі стратегії.

Інформація, що надходить ззовні, тобто дані, що стосуються замовлень клієнтури, проектів конкурентів, ринкових технологічних досліджень, каталогів постачальників, професійних салонів, виставок або сервіс - клубів, потребує особливої обробки, тому що вона відображає зовнішню сторону, яка може сильно відрізнятися від реального положення, що приховують конкуренти.

За останні 10 років в сфері стратегічного менеджменту виник новий аналітичний напрямок, відомий під назвою ресурсного підходу. За допомогою ресурсного підходу дослідники намагаються пояснити конкурентоздатні переваги розбіжностями не лише в продуктово - ринкових позиціях, а ї в забезпеченні та комбінації критично важливих ресурсів фірми. Зараз спостерігається тенденція включати в пояснення стійких конкурентних переваг посилання на так звані невидимі або невідчутні активи, які є реальним джерелом конкурентоздатності і ключовим фактором адаптації підприємства до зовнішніх умов. Якщо знання розглядати, як стратегічний ресурс фірми, який є оригінальним, таким, що важко імітується і замінюється, то управління ними висувається на центральне місце у конкурентній боротьбі.

Для розробки власної конкурентної стратегії необхідно виконати аналіз п'ятих основних чинників, здатних вплинути на неї: загроза появи нових конкурентів; загроза появи замінників товару та послуг; можливість постачальників сировини впливати на Ваш бізнес; можливість споживачів продуктів /послуг впливати на Ваш бізнес; суперництво вже існуючих конкурентів між собою.

Ці п'ять чинників визначають прибутковість галузі. Вони впливають на запропоновані ціни, на витрати, на просування на ринок.

Все більша кількість компаній вимушена рахуватись із суспільними правами, цінностями, пріоритетами, враховувати і відстежувати зміни у законодавстві та регулюючих нормах під час аналізу ситуації навколо фірми. Тим більше, що суспільство, завдяки засобам масової інформації, є обізнаним у своїх правах і у всіх змінах, що відбуваються, і у можливості спільного тиску на фірми. Отже задача фірми зробити свою стратегію розвитку із збереженням конкурентних позицій відповідною до соціальних вимог.

17.2. Класифікація конкуренції

Існують різні методи визначення конкуренції на ринку. Більш того, за видом конкуренції можна класифікувати і самі ринки: ринок вільної конкуренції, монополістичної конкуренції, олігополії (олігопсонії), монопсонії (чистої монополії).

Розглянемо конкуренцію в області маркетингу. Вона класифікується за способом задоволення потреб і за методами конкуренції.

У першому випадку вона поділяється на:

· Функціональну, коли продукція інформаційного виробництва конкурує з продукцією фірм інших галузей по задоволенню однієї тієї самої потреби, але різними засобами (радіо, телебачення, печатка і т. і.);

· Видову, коли продукція має одне й те саме призначення, але існують суттєво важливі відмінності у параметрах;

· Предметну, коли пропонується ідентична продукція різними інформаційними структурами. Продукція може мати різну або однакову якість.

В іншому випадку виділяють цінову та нецінову конкуренцію. Конкуренція на основі ціни припускає одержання більш вигідних умов реалізації за рахунок маніпуляції цінами (зниження або втримання на колишньому рівні). Розрізняють пряму цінову конкуренцію при зниженні ціни на запропоновану продукцію, а також приховану, коли ціни на новий або з поліпшеними властивостями товар зростають незначно.

Нецінова конкуренція (на основі якості) передбачає більш високу, ніж у суперників, надійність, меншу “ціну споживання”, надання більшого комплексу послуг і т. і. До нецінових методів конкуренції відносять рекламу, за допомогою якої виробники формують довіру до своєї товарної, цінової та збутової політики. В економічній літературі до нецінових методів конкуренції відносять також маркетингові методи управління фірмою.

Дата добавления: 2014-01-11