Тема № 7: « Державне управління економікою »

1. Економічні функції держави.

2. Цілі державного регулювання економікою. Цільова функція державного регулювання.

3. Інструменти державного регулювання.

1. Економічна функція держави полягає у створенні передумов, необхідних для ефективної економічної діяльності суспільства. Усі функції держави тісно взаємопов’язані. На думку економістів, економічна функція є найважливішою, тому що брак належного економічного потенціалу або низька ефективність його використання перешкоджають реалізації інших суспільних функцій.

Ми з'ясували, що сучасна держава бере активну участь в соціально-економічних процесах. Воно виконує ряд найважливіших функцій, які не може виконати жоден інший суб'єкт економічних відносин (наприклад, крупна фірма, банк, суспільна організація і ін.).

Функції держави по створенню і підтримці рамкових умов нормального життя населення називають поліцейськими або функціями нічного сторожа. Задача будь-якого господарського ладу – максимальне забезпечення достовірною інформацією. Держава виступає організатором і розповсюджувачем інформації, створює статистичну систему, фінансує прогнозування розвитку народного господарства. При цьому держава визначає ряд інформаційних показників – податки, мита, тарифи. Окрім інформації, держава володіє системою засобів мотиваційної дії – матеріальні заохочення і покарання; адміністративні заходи; судове переслідування; політичний тиск; громадська думка. Система мотивації утворює правила гри, які створюють основу для системи управління.

Враховуючи ці аспекти можна уявляти, що управління господарською діяльністю з боку держави здійснюється на основі дії на мотивацію і на кількість, і на якість інформації. Мотивація може бути позитивною, тобто здійснюються заохочення і негативної – застосовуються штрафи, інші санкції.

В перехідній економці відбувається модифікація функцій держави. Якщо в командній економіці ми спостерігаємо 100 % політичний диктат, то в змішаній він коливається в різні періоди від 30 % до 80 %. Інші 70-20 % залишаються спонтанному порядку.

Перехідна економіка характеризується розширенням простору для спонтанних вирішень. Зміст функцій держави може бути представлений трьома блоками:

1) командно-адміністративні функції (у тому числі поліцейські);

2) трансформаційні функції;

3) ринкове регулювання.

Найбільший інтерес для нас представляє 3 блок.

В цьому напрямі функції держави можна розділити на 2 групи:

1) забезпечення і підтримка функціонування ринкової системи шляхом створення правової бази: законодавчого регулювання відносин між суб'єктами державної діяльності;

2) посилення ринкового механізму, модифікація, виправлення їх недоліків, використовуючи заходи по стабільності і стимуляції економічного зростання, контроль за безробіттям, контроль за екологією, перерозподіл ресурсів і ін.

До 1 групи відносяться:

1) забезпечення правової бази;

2) захист конкуренції.

Розглянемо їх.

Держава виконує фундаментальні функції так само, як забезпечення правопорядку і законності. Вона створює певну систему державних інститутів (органів, установ), які приймають закони, ухвали, здійснюють державне управління, спостерігають за дотриманням законності, виносять покарання тим, хто не дотримує прийняті закони і ін. До інститутів державного управління відносяться: самий найвищий законодавчий орган влади – парламент, або Верховна Рада, або Національний збір (кожна країна має свій орган). Президент, Прем'єр-міністр і Кабінет Міністрів, Прокуратура і ін.

Діяльність державних інститутів безпосередньо впливає на економіку, бо вони приймають нормативні акти, по яких здійснюватиметься економічне життя. Для більшості країн Східної Європи в період ринкових реформ першочерговою задачею було забезпечити ефективне і повноцінне функціонування ринкової системи: визначити право власності, сформувати законодавство про створення компаній, банкрутство, про банки, фондові і товарні біржі і ін.

В Україні з 1991 року початку створюватися правова основа ринкової економіки, хоча вона ще не вчинена. Були прийняті закони «Про власність», «Про підприємництво», «Про господарські суспільства», «Про підприємства», «Про банкрутство» і багато інших, що дають простір новим господарським формам (приватним підприємствам, акціонерним суспільствам, комерційним банкам і ін.) і ринковим відносинам.

Ухвалення Конституції є найважливішим актом держави в системі забезпечення регулювання всього життя країни, у тому числі і економічної, бо тут закладаються фундаментальні принципи економічних відносин: власності, підприємництва, праці і ін. У нас, як і в більшості країн, Конституція відображає ринкові принципи життєдіяльності, гарантуючи право приватної власності, свободи підприємництва, демократичні свободи і ін.

Створення умов конкуренції здійснюється, по-перше, шляхом підтримки і розвитку приватного підприємництва. Підтримка може бути фінансовий і управлінський.

А. Фінансова – здійснюється в трьох видах:

1) пряма – гарантовані позики, зокрема це характерний для підтримки виробництв ветеранів, інвалідів;

2) змішана – сумісне фінансування підприємства державою і приватним інвестором;

3) гарантована – фінансування приватним банком під гарантію держави.

Б. Управлінська – може здійснюватися:

1) добровільним суспільством пенсіонерів-менеджерів;

2) працюючих управлінців;

3) центрами розвитку малого бізнесу, інкубаторами.

Послуги інкубаторів полягають в допомозі в наймі приміщення, надання секретарських послуг, розмножувальної і обчислювальної техніки, засобів зв'язку, організації бухгалтерського обліку, наладки ділових контактів між фірмами, консультативних послугах, рекламі, організації виставок і т.д.

По-друге, шляхом проведення антимонопольної політики. В сучасному виробництві нерідко виникають підприємства-монополісти, були монополізовані цілі галузі підприємств. Існує закрита монополія, захищена юридичними бар'єрами (патентами, ліцензіями), природна, виникла в результаті створення в капіталомістких галузях крупних підприємств з метою забезпечення позитивного ефекту масштабу і відкрита, коли фірма через певні причини (наприклад, володіння технологією) стає на деякій період єдиним виробником продукту. Існують також фірми-олігополісти, тобто декілька (2-5) найбільших фірм, які панують в галузі. Вони також володіють монопольною владою.

Монополізація стримує вільну конкуренцію, що негативно позначається на стані споживачів (ростуть ціни) і економіки в цілому, оскільки затухає стимул до вдосконалення, упровадження нововведень, розвитку НТП. В умовах монополії суспільство втрачає частину чистої економічної вигоди від виробництва.

Тому більшість країн проводить антимонопольну політику.

Широко використовується антимонопольне законодавство. Перші закони, забороняючи монопольні угоди, були прийняті в Канаді (1848г.) і в США (1890г.) – відомий закон Шермана. Він забороняв фіксацію цін, змова про ціни.

Держава може використовувати широкий арсенал засобів для запобігання монополізму від контролю над цінами до розукрупнення компаній. Боротьба з монополістичною або олигополистической ситуацією на ринку пропонує використовування декількох стратегій поведінки держави:

1) Створення умов для відкритої економіки, доступу на внутрішні ринки іноземних виробників і можливість експорту свого товару за межу.

2) Законодавство проти змови з метою встановлення цін і здійснення монопольної діяльності.

3) Гарантія свободи виходу на ринок новим підприємствам, хоча слід зазначити, що нерідко державні органи сприяють збереженню монопольної влади або через пряме лобіювання, або через бюрократичний апарат.

4) Замкне на злиття компаній, якщо воно може привести до виникнення монополій.

5) Розукрупнення існуючих монополій, розділення їх на більш дрібні частини. Цей засіб використовується, якщо всі інші залишилися не ефективними.

Іноді уряд фіксує ціни на продукцію монополій. Але це не завжди ефективно, оскільки:

а) немає надійних методик для визначення статусу монополій;

6) виникає товарний дефіцит;

в) стимулює вироблення нової монопольної стратегія в ціноутворенні.

В Україні рівень монополізації виробництва дуже високий, що вимагає від держави проведення відповідної політики. Діяльність монополістів регулюється прийнятим в 1992 році Законом «Про обмеження монополізму і недопущення несумлінної конкуренції в підприємницькій діяльності». Ознакою монопольної влади Закон України вважає:

1) здатність підприємця диктувати свої умови при продажу товару;

2) здатність обмежувати конкуренцію, обмежувати інших виробників;

3) здатність встановлювати дискримінаційні ціни;

4) здатність обмежувати випуск і поставку товарів на ринок з метою отримання односторонньої вигоди.

Друга група функцій держави була пов'язана з виправленням недоліків ринкового механізму. Здійснюється цей наступними способами:

А. Виробництвосуспільних благ. Держава бере на себе зміст сфер, які проводять блага суспільні. Найважливіші з них: оборона, державне управління.

Країни світу витрачають на підтримку своєї обороноздатності 1 трил. дол. в рік. Їх величина визначається ступенем внутрішніх і зовнішніх загроз, які випробовує країна, її військовою доктриною. Більшість країн має невиправдано високі витрати на оборону, які гальмують економічний розвиток, оскільки:

1) відволікають засоби, які б пішли на освіту, економічне обслуговування і інші цілі;

2) відволікають трудові і матеріальні ресурси з сфери продуктивного використовування.

Держава бере на себе функції по управлінню економікою, отже, несе витрати. В Україні в 1996 році на зміст законодавчої, старанної і судової влади витрачалося 1,25 % консолідованого бюджету. Державні органи управління виконують найважливіші функції, проте не завжди кошти на їх утримання використовуються ефективно. Виникають проблеми бюрократизації, коли апарат держустанов розростається, що утрудняє їх ефективну діяльність; куми; некомпетентності; низького рівня відповідальності. Розростання держапарату приводить до браку коштів і встановлення порівняно низької заробітної платні. Цей чинник, а також володіння держслужбовця певною владою, приводить до корупції. Однією з головних задач держави є досягнення соціальної справедливості, соціального миру, що можливе прирівнюванням доходів. Тому не випадково перерозподіл доходів за допомогою податків, трансфертів, інвестицій в соціальне середовище в країнах організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) складає до 40 % витрат держави і 20%-30% ВНП. При цьому слід зазначити, що найефективнішими шляхами досягнення соціальної справедливості є розвиток безкоштовної системи освіти, охорони здоров'я, будівництва порівняно дешевого державного житла. Інвестиції в ці сфери, особливо освіта, є чинником економічного зростання. В більшості розвинених країн ці витрати складають значну частину витрат центрального уряду.

Б. Перерозподіл доходів і багатства, з метою забезпечення соціальної справедливості, соціального миру за допомогою:

1) прогресивного оподаткування;

2) фінансування суспільно-значущих сфер (освіта, медицина і ін.);

3) пенсій, допомоги, субсидій (трансфертні платежі);

4) регулювання цін

В. Перерозподілресурсів для виробництва необхідних суспільству благ або скорочення виробництв шкідливих, непотрібних.

Ця функція була пов'язана з наявністю екстерналії, тобто побічних ефектів. Перерозподіл ресурсів здійснюється:

1) законодавчим шляхом;

2) податковим;

3) за допомогою субсидій, дотацій;

4) через державні замовлення;

5) за допомогою державного підприємництва в суспільно-значущих сферах діяльності.

Регулювання економіки – цілеспрямована дія держави на функціональну економічну систему з метою забезпечення або підтримка певних процесів, зміна економічних явищ або їх зв'язків ресурсів між галузями як субсидії промисловим і сільськогосподарським підприємствам. Певною мірою це допомагає розвитку вітчизняного виробництва. Проте надмірно активна політика перерозподілу ресурсів приводить до викривлення в ринковій системі зв'язку і погіршує економічний стан:

1) ростуть податки;

2) ростуть витрати з держбюджету, збільшується бюджетний дефіцит;

3) у фірм формується утриманський настрій, знижується стимул до конкурентної боротьби.

Реалізація економічних функцій держави здійснюється через механізм бюджетної, фіскальної, грошово-кредитної, структурної, інвестиційної, цінової, соціальної, зовнішньоекономічної та інших напрямків соціально-економічної політики.

Види економічних функцій держави.

Рамкові функції (адміністративно-правові) визначають межі свободи господарських суб'єктів.	Трансформаційні функції (пов'язані із зміною і модернізацією економічно порядку)	Функції ринкового регулювання А – підтримка ринку. В – подолання недоліків.
1. Законодавче забезпечення норм і правил господарювання: а) визначення правового поля господарювання; б)забезпечення реалізації «правил гри»; в) здійснення процедур. 2. Інформаційне забезпечення: а) надання джерел інформації; б) статистичні показники.	I.Системо-формуючі функції: 1) приватизація і роздержавлення: а) приватизація для підвищення ефективності виробництва і збільшення інвестицій; б) відхід держави від методів прямого управління; в) лібералізація ціноутворення. 2)Створення конкурентного середовища: а) створення реєстру монополій; б) контроль над об'єднанням і реорганізацією підприємств; в) регулювання діяльності природних монополій: – регулювання цінових параметрів; – реструктуризація природних монополій. 3) Сприяння розвитку інфраструктури ринку: 1. Ринок благ: а) біржове посередництво: – товарні ринки; – фондові ринки; – валютні ринки; – сировинні ринки; – торгові будинки. б) небіржове посередництво: – ярмарки; – виставки-продажі; – аукціони; – конкурси; – тендери; – торгові палати. в) комунікаційне забезпечення: – зв'язок; – транспорт; – рекламні агентства; – інформаційні агентства; – аудиторські фірми; – зони вільного підприємництва і торгівлі. г) фіскальне забезпечення: – податкова система; – податкова служба; – митна система; – інститути митниці. 2.Ринок капіталів: а) банківська система; б) інвестиційні компанії; в) компанії страховок; г) пенсійні фундації. 3. Ринок праці: а) центри зайнятості; б) система підготовки і перепідготовки; в) фундації зайнятості; г) кадрові служби фірм і підприємств; д) міграційні центри. 4.Інноваційна інфраструктура: а) матеріально-технічне забезпечення; б) ресурсне забезпечення; в) загальносистемне забезпечення інноваційної діяльності; 5.экспертно-информационнаяі патентна інфраструктура. II.Системостверджуючі функції: 1) Підвищення якості життя; 2) Підтримка підприємництва; 3) Структурна перебудова з орієнтацією на попитообмеження. III.Системовідтворювальні функції: 1) Забезпечення політичної стабільності; 2) Соціальна стабільність на основі системи соціального партнерства; 3) Створення сприятливого інвестиційного клімату; 4) Оптимізація співвідношення публічної і приватної власності.	А I.Правове забезпечення рівності можливостей. II.Захист конкуренції. 1. Підтримка підприємництва: а) фінансова підтримка: – пряме фінансування; –змішане фінансування; –гарантоване кредитування. б) управлінська підтримка: – консультування робітників менеджерами; – консультування робітників суспільствами; – створення бізнес-центрів. 2. Антимонопольна політика: а) антимонопольне законодавство; б) зняття бар'єрів входження на ринок; в) замкне на злиття, якщо воно може привести до монополії; г) розукрупнення підприємств; д) регулювання природної монополії на основі реструктуризації; е) регулювання тарифів; ж) регулювання цін на продукцію монополій. В I.Виправлення недоліків ринку: 1) Проведення антимонопольної політики; 2) Інтерналізация виробництва; 3) Чітке визначення прав власності; 4) Цінове регулювання; 5) Встановлення штрафів (або податків «Пігу»); 6) Субсидування; 7) Регулювання виробництва: а) вхідне регулювання; б) регулювання процесу виробництва; 8) Аукціон екологічних сертифікатів; 9) Виховання суспільних норм поведінки.

2. Сутність економічної політики полягає в постановці і досягненні певної мети економічного розвитку суспільства.

На глобальному рівні слід виділити основну, вищу мету розвитку економіки, вона зводиться до досягнення максимального добробуту всього суспільства.

Головні цілі:

а) економічна свобода;

б) правопорядок;

в) економічна безпека (стан суспільства, при якому економічні ризики знаходяться в межах допустимих значень).

Прикладні цілі:

1) цілі макроекономічної рівноваги:

а) економічне зростання (q-темп зростання) –це абсолютне та відносне збільшення ВНП;

б) повна зайнятість (u-безробіття; ступінь безробіття 1,5% – 4%);

в) стабільне зростання цін і стійкість національної валюти (інфляція 1% – 2% в рік);

2) зовнішньоекономічна рівновага (підтримка національної економіки в міжнародному економічному суперництві, забезпечення рівності умов в системі зовнішньоекономічних розрахунків з іншими країнами);

3) захист природного комплексу.

Прикладні цілі можуть співвідноситися як:

1) автономні;

2) суперечливі (коли досягнення однієї мети ускладнюється досягненням іншій).

3) взаємообумовлені (досягнення однієї мети автоматично приводить до досягнення іншої мети).

Сутність держави розкривається та реалізується в її взаємодії із суспільством. Що і як держава робить для впорядкування та вдосконалення суспільної, колективної та приватної життєдіяльності людей характеризується поняттям „функції держави”.

Розробка конкретної концепції економічної політики припускає формулювання основної мети, яка розвертається в систему конкретних цільових задач, що відображається цільовою функцією.

Але гармонійність цілей труднодостижима:

1) ще в процесі їх постановки можуть бути різні уявлення у різних суб'єктів;

2) реалізація економічної політики показує, що досягнення однієї мети здатний загальмувати рішення іншої задачі;

3) тому найважливішою проблемою є оптимальна комбінація взаємозв'язаних і взаємопротиставних цілей.

Розглянемо деякі приклади:

Дата добавления: 2014-01-11