Моделі економічної політики зростання

Накопичення в механізмі економічного зростання.

Економічне зростання і економічний розвиток.

ТЕМА 11 ПОЛІТИКА ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ В НАЦІОНАЛЬНІЙ ЕКОНОМІЦІ

1. Життя, як стверджували ще мислителі старовини, є рух. І, подібно живій природі, економічне життя суспільства також знаходиться в постійному русі, який виявляється в безлічі поступових кількісних і якісних змін. Ці зміни торкаються не тільки продуктивних сил і виробничих відносин, але і продуктивності праці, що росте, здібності його створювати всю більшу кількість благ, корисних суспільству і людині. Економічне зростання означає поступальний рух економіки, її прогрес і розвиток.

Але чому це відбувається? Які сили рухають економічним прогресом? Глибинні причини поступального розвитку економіки криються в складних і суперечливих зв'язках між суспільним виробництвом і кінцевим його призначенням – задовольняти потреби людини, служити споживанню. Самі економічні потреби людини породжуються виробництвом. Створюючи новий продукт і порушуючи потребу в ньому, виробництво формує умови задоволення цих потреб. У свою чергу, задоволена потреба і поява нових диктують необхідність повторення виробництва, нарощування і вдосконалення його для насичення нових потреб. Потреби суспільства, що ростуть, викликають "прожитку виробництва", які здатні задовольняти ці потреби. Три найбільші відкриття – уміння добути вогонь, винахід колеса і машини – стали тими передумовами, які всякий раз виводили людство на нові рубежі розвитку, що виміряються як "епоха".

Важливо розрізняти категорії "економічного зростання" і "економічного розвитку".

Економічне зростання – це збільшення об'ємів реального ВВП в одному періоді в порівнянні з іншим. Він являє собою зростаючу здатність економіки задовольнити свої потреби, які ростуть.

Економічний розвиток можна охарактеризувати як перехід економіки від одного стану до іншого, коли не просто збільшуються масштаби виробництва, але і удосконалюється його якісний стан, створюються нові види продукту і послуг на базі нових технологій.

Головне питання, на яке прагне відповісти теорія економічного зростання, зводиться до того, яким чином можна збільшити реальний об'єм номінального продукту в довгостроковому періоді, тобто в умовах повної зайнятості. Відповідь на це питання має практичне значення, оскільки його рішення дозволяє подолати обмеженість ресурсів і, отже, розширити можливості економічно задовольняти потребі суспільства.

Необхідність економічного зростання. Стабільне економічне зростання є метою макроекономічної політики. Економічне зростання необхідне по-перше, для того, щоб створювати робочі місця і уникати зростання безробіття; по-друге, більш швидкий в порівнянні з темпом зростання населення економічне зростання служить основою для забезпечення життєвого рівня, що росте.

В різних країнах і в різні періоди темпи економічного зростання можуть бути різними. Залежать вони від безлічі чинників, про що ми говоритимемо нижче. Проте, існує загальна закономірність: при низькому початковому рівні розвитку темпи можуть досягати дуже високого рівня 10-15% в рік, про що свідчить розвиток Японії (в 50-е рр.), Тайланда, Сінгапура і інших нових індустріальних країн. Проте досягши високого рівня розвитку економіки країни темпи зростання сповільнюються і встановлюються в середньому на рівні 3-4%. Наприклад, в США – темпи зростання ВНП складають близько 3% в рік, що цілком задовільно. За оцінками фахівців, темпи економічного зростання України за першу половину 2000 року склали 5%, а до кінця року прогнозується річний темп зростання економіки близько 2,5%.

Переваги економічного зростання.

1. Збільшення кількості товарів і послуг веде до зростання рівня життя (ВНП на душу населення росте).

2. Створюються більш широкі можливості людям для заняття і відпочинку: можливість скорочення робочого тижня при підвищенні життєвого рівня.

3. Можливість уникнення убогості і несправедливості.

4. Можливість вирівнювання рівня розвитку різних країн.

5. Економічне зростання полегшує рішення проблеми вибору при обмежених ресурсах, що дає більш широкі можливості маневрування ресурсами для кращої організації суспільного виробництва.

Недоліки економічного зростання.

Основним недоліком економічного зростання є погіршення стану навколишнього середовища. Виникає проблема порушення екологічної рівноваги. Супротивниками економічного зростання робиться висновок: "Отже, економічне зростання не потрібне".

Напрям економічного зростання.

Не можна змішувати дві проблеми: темп економічного зростання і його напрям. Наприклад, розглянемо гіпотетичну систему, в якій тільки два товари: чисте повітря і автомобілі. У економічної системи, ефективно функціонуючої на межі своїх виробничих можливостей, існує вибір між цими благами: виробництво більшої кількості автомобілів забруднює повітря, виробництво меншої кількості автомобілів покращує стан навколишнього середовища.

Враховуючи безперервну модернізацію технологій і доступність нових видів ресурсів, межі виробничих можливостей розширяються. Якщо економічна система в результаті зростання виробництва перейде з т.А в т.В, це викличе незадоволеність у зв'язку з погіршенням екологічної обстановки. Проте, це не просто факт зростання, яке слідує засуджувати. Навпаки, існування проблеми полягає у напрямі зростання, тобто в тому поєднанні товарів, яке було вибране. При тому ж самому розширенні межі виробничих можливостей економічна система могла б пройти шлях з т.А в т.С. Даний шлях економічного зростання став би можливим, якби більше зусиль і витрат було направлено на розробку і виробництво екологічно більш безпечних автомобілів. Зіставляючи крапки А і З, ми бачимо, що в результаті економічного зростання одночасно може бути досягнутий і збільшення кількості автомобілів і поліпшення стану повітря, що означає одночасно процес розвитку матеріального виробництва і поліпшення стану навколишнього середовища.

Показники економічного зростання.

Економічне зростання звичайно обчислюється на основі динаміки національного продукту. Судити про економічне зростання можна на основі системи економічних показників: абсолютних і відносних. Серед абсолютних показників виділяють показники статичні (що не враховують чинник часу – ВВП, ВНП, НД і ін.) і динамічні (абсолютні прирости ВВП, ВНП і т.п. як абсолютна різниця між рівнями зіставних показників звітного і базисного років, наприклад, приріст ВВП = ВВП2 - ВВП1).

Відносні показники економічного зростання – це темпи зростання і темпи приросту.

(11.1)

(11.2)

Економічне зростання вимірюється двома способами: збільшенням реального ВНП і зростанням його об'єму на душу населення за певний період часу. Важливо враховувати, що економічне зростання повинне бути пропорційним і безперервним; його оптимальний рівень коливається в середньому близько 3-5% в рік.

Вимірювання економічного зростання.

Вимірювання економічного зростання скоюється на основі двоосновних показників:

- Зростання об'ємів ВНП (або ВВП) за певний період часу (рік);

- Темпів зростання ВНП (або ВВП) з розрахунку на душу населення за такий же період часу.

Чинники економічного зростання.

Економічне зростання забезпечується багатьма чинниками. Різні теорії економічного зростання по-різному аналізують чинники або процеси, що забезпечують економічне зростання. Спочатку дослідники проблеми економічне зростання зв'язували його тільки з можливостями виробництва, які у свою чергу залежать від забезпеченості країни ресурсами. В 19 столітті економістами (Джевонсом, Кларком) була розроблена виробнича функція

У = f (L,K,N) (11.3)

де У – сукупний продукт

L – витрати живої праці, РС;

До – витрати продуктивного капіталу;

N – природні ресурси.

Виробнича функція показує, що об'єми виробництва залежать від величини праці, продуктивного капіталу і природних ресурсів.

Згодом емпіричні дослідження між об'ємом виробництва і витратами чинників показали, що зростання виробництва перевищує зростання витрат чинників виробництва. Існує ще один чинник зростання – НТП. Виробнича функція отримала вигляд

У = f (L,K,N,А) (11.4)

Дата добавления: 2014-01-11