Переказ щоденного, рутинного досвіду проти окремих епізодів

Методи дослідження індивідуальної памяті.

Яким чином дослідники перевіряють можливості памяті. Раніше це завжди відбувалося в лабораторії. В ході експериментів як правило волонтери одержували списки термінів, які потім потрібно було повторити. Приблизно років 20 років тому дослідники зрозуміли що подібна ситуація є штучною і нічого не говорить про те, як память працює насправді. Умови експерименту не доволяють свідомості сформувати розгалужєної мережі звязків і асоціацій, як це відбувається в реальному житті. Сьогодні психологи частіше застосовують методики, які часто є близькими до інтервювання.

Надійність (послідовність і логічність) фактологічного змісту довготривалої памяті.

Наскільки можна довіряти спогадам про події? Експерименти доводять, що людьска память здатна утримувати інформацію про події доволі довгий час. Амер. соціолог Лі Робертс проводив інтервювання з сорокарічними людьми, які були в 8 – 14 літньому віці пацієнтами клініки для дітей з психологічними проблемами. Потім він звіряв одержані дані з історіями хвороби і виявив дивовижну надійність зібраніх спогадів щодо відтворення подій.

Історик Alice Hoffman та її чоловік психолог Howard Hoffman провели експеримент з перевірки довготривалої памяті. Тричі в 1978, 1982 та 1986 Говард згадував свій досвід участі у Другій світовій війні в складі американської армії. Одночасно, Еліс займалася документальними пошуками, і звіряла одержану інформацію. Під час третього інтервю вона використовувала результати своєї роботи – фотографії, документи – в якості підказок. У всіх трьох інтервю Говард зберігав послідовність у спогадах про події. Пам'ять Говарда виявилася найменш надійною щодо точних дат чи якихось деталей, однак вона практично в незмінному вигляді зберегла аналіз одержаного досвіду, інтерпретації його значення, оцінки його емоційного впливу.

Голандські психологи Willem Wagenaar and Jop Groeneweg у 1984 р. одержали можливість перевірти два набори інтервю одних і тих же людей про їхній досвід перебування в нацистському концентраційному таборі Еріка. Вязнів табору вперше опитала голандська поліція в 1943 – 1948 рр., після закриття табору. В 1984 р. відбувався судовий процес над одним з охоронців табору і частину свідків – 50 з 78 вдалося розшукати і викликати до суду в якості свідків. Порівнявши свідчення дослідники дійшли висновку, що незважаючи на часову відстань в 40 років, надійність свідчень залишилася високою: “Оцінки умов у таборі, жахливого ставлення, щоденної рутини, примусової праці, житлових умов, харчування, основні характеристики охорнців, виявилися дуже послідовними. Але імена часто забувалися, інколи колишні вязні приписували ті чи інші злочини не тим охоронцям або плутали інші деталі, приміром щодо зброї, яка використовувалася. Для дослідників стало повним сюрпризом, що спогади про особливо жорстокі події не пригадувалися з більшою ймвірністю аніж спогади про щоденне життя. Епізодична пам'ять, тобто пам'ять про одиничині події, вважалася більш стійкою ніж пам'ять про рутинні події. Але ті вязні інколи забували не лише вбивства і тортури, які вони бачили, але й брутальне поводження щодо себе. Вагенаар і Гроневег зробили висновок – 40 років нормального життя в сучасному західному суспільстві принесли забагато заміщаючого досвіду, і не існувало жодних відкритих чи прихованих повторів, щоб протидіяти такому заміщенню.

Такий висновок суперечить уявленням психологів про те, що спогади про повторювані події будуть менш живучими, ніж спогади про унікальні яскраві моменти, рідкісні події. Можливо, досвід життя в концтаборі настільки відрізнявся від усього, з чим колишнім вязням доводилося стикатися в подальшому житті, що навіть табірна рутина залишила в їх памяті яскравий слід.

Досвід усноісторичного інтервювання показує, що з щоденної рутини деякі речі завжди залишають доволі живучі спогади в деталях. Жінки, приміром, зазвичай добре памятають які страви вони зазвичай готували до святкового столу, чи що сімя їла впродовж тижня. Чоловіки зазвичай краще памятають речі, повязані з професійною діяльністю. Очевидно, що деталі, які сьогодні можуть здаватися банальними, але які були важливі для виживання, мають добре запамятовуватися. Мабуть в цьому випадку слід говорити про виняток з правила, виведеного психологами, про забування повсякденних рутинних процедур.

Щодо памяті про приголомшуючі, важливі події, унікальні події, що сталися в політичному і соціальному світі – “flashbulb memories”— її достовірності протягом тривалого проміжку часу, то вважається, що події суспільного значення добре запамятовуються і можуть бути відтворені, якщо вони справили глибокий еміційний вплив на респондента, а також повязані у його памяті з якимись його особистими діями. Де ви були, коли ви почули про аварію на Чорнобильській АЕС? Де ви були, коли ви почули про вбивство Кенеді? Більшість людей спроможні згадати свої враження від цієї інформації а також якісь обставини, повязані з впливом цих подій на них. Наскільки достовірними є подібні спогади? Експерименти показують, що хоча деякі деталі подій доволі швидко забувають, система памяті зберігає загальний контур подій та найважливіші для нас деталі. Загалом, беручи до уваги такі застереження, слід відзначити, що деякі помилки, завджди присутні в нашій памяті, не є підставою для висновку про її недостовірність взагалі.

Дата добавления: 2014-01-11