Соціальні норми як регулятори поведінки особистості

Понедінка особистості як об'єкта управління будується на підставі відповідних соціальних норм. Ці норми можна визначити як історично сформовані стандарти

поведінки та діяльності, виконання яких для індивіда і групи є необхідною умовою залучення їх у соціальне ціле (або створення соціального цілого).

Норма з латинської мови "norme" - взірець. Це наяв­ний у соціальній спільності чи групі стандарт, зістав­ленням з яким визначається прийнятливість і доско­налість об'єктів, процедур і продуктів діяльності (зок­рема, юридичні, моральні, мовні норми).

Основним змістом норми є передусім вимоги суспіль­ства.

Соціальні норми кожної групи виявляються у відпо­відних правилах і у вигляді засобу, по-перше, для орі­єнтації поведінки кожної особистості в тій чи іншій ситуації, по-друге, для соціального контролю за їх по­ведінкою з боку певної спільності людей.

Можна стверджувати, що групові (або соціальні) нор­ми зазвичай є стандартом поведінки в малій групі, ре­гулятором відносин, які в ній наявні.

Учені, аналізуючи різноманітність групових норм, зумовлених системою офіційних та неофіційних відно­син, виділили загальну характеристику функціонуван­ня норм у малій групі.

По-перше, норми є продуктом соціальної взаємодії і виникають у процесі життєдіяльності групи, а також вводяться до неї більшою соціальною спільнотою (на­приклад організацією).

По-друге, група не визначає норм для кожної мож­ливої ситуації, вони формуються лише щодо дій і ситуа­цій, які мають певну важливість для групи.

По-третє, норми можуть застосовуватися до ситуації загалом, безвідносно до окремих членів групи і ролі, яку вони відіграють, а можуть лише регламентувати вико­нання соціальних ролей, тобто бути рольовими стандар­тами поведінки.

По-четверте, норми вирізняють за мірою їх прийнят­тя групою: деякі норми схвалюють майже всі учасники групи, натомість інші підтримує лише незначна кіль­кість.

По-п'яте, норми відрізняються також за мірою і ши­ротою девіантності (відхилення), що допускаються, і відповідним діапазоном санкцій, які у цьому разі засто­совують.

Отже, групові норми регулюють діяльність групи як організаційної одиниці в її прямуванні до певної мети. Форми вияву і дії цих норм різноманітні й охоплюють широкий діапазон: від зовнішніх ритуалів до мораль­ного та естетичного вибору. Особливо потрібно акцен­тувати, що функціонування групових норм безпосеред­ньо пов'язане із соціальним контролем за поведінкою індивіда. Дотримування групових норм забезпечується відповідними санкціями.

Соціальні санкції (лат. "sankcion" - непорушна, жорстка постанова) - це засоби соціального контролю, які виконують функцію інтеграції групи, регулюють

поведінку її членів.

Виокремлюють позитивні санкції, тобто заохочення до дій, бажаних для групи, схвалюваних нею, та нега­тивні - як покарання за небажані дії.

Отже, соціальні норми виконують функції орієнтації поведінки, її оцінювання та контролю за нею.

Як регулятивний механізм поведінки, соціальні нор­ми не тільки забезпечують певну уніфікацію поведінки членів групи, а й одночасно регулюють відмінності в се­редині групи. Вони створюють статусно-рольову струк­туру групи, підтримуючи таким чином стабільність її існування. Головним призначенням дії групових норм є забезпечення існування групи як цілісної системи у суспільній діяльності. Цілі, які ставить перед собою індивід, значною мірою визначаються саме груповими нормами. Вплив групи на індивіда виявляється в його бажанні узгоджувати свої дії з нормами, прийнятими в групі, й уникати тих дій, які можна розглядати як відхід від них. Індивід не може вважатися повноцінним членом групи, доки він психологічно не залучений до неї, тобто доки він не прийняв групові норми за стан­дарти своєї власної поведінки. Якщо він не погоджуєть­ся із чинними груповими нормами, то можна бути чле­ном групи лише номінально, але не психологічно.

Водночас норми можуть бути чинником ригідності групи та особистості, обмежувати їхню діяльність у но­вих чи незвичних ситуаціях, гальмувати процеси гру­пового та індивідуального розвитку.

Ті чи інші соціальні норми мають як малі, так і ве­ликі групи (класи, етнічні спільності).

Соціальні норми, які виробляються в малих групах, тісно пов'язані з масовою свідомістю спільності, до якої ця група належить. Західні дослідники виявили, що у виробничих групах на неформальній основі часто ви­никають неписані стандарти рівня продуктивності пра­ці, які не можна перевищувати (Хоторнський експери­мент). Ці неформальні стандарти регулюються різними груповими санкціями. Таке обмеження продуктивності є одним зі стихійних способів боротьби працюючих з під­вищеною інтенсивністю праці з боку роботодавців.

Отже, соціальні норми виникають не тільки в резуль­таті цілеспрямованої діяльності офіційних організацій, але й стихійно, тобто неофіційно. Особливо це яскраво виявляється на рівні малих груп.

Як показали дослідження, на промислових підприєм­ствах первинні виробничі колективи ставлять до своїх учасників різні вимоги:

- розвиток трудової активності;

- підвищення професійної майстерності;

- підвищення загального рівня культури;

- підвищення рівня спілкування в колективі.

Було доведено, що характер вимог колективу до осо­бистості залежить від соціально-демографічних особли­востей колективу і належного рівня культури його учасників. Цікаві спостереження провели угорські психохологи І. Балінта та М. Мурані, що стосувались ставлен­ня членів бригади до безпеки праці.

Було виявлено, що в одному виробничому колективі сформувалися такі норми, як невиконання деяких правил техніки безпеки (застосування поясів безпеки під час роботи на висоті). І нові члени колективу, щоб завоювати повагу, також не виконували правила безпеки, що спричиняло травматизм.

Отже, одним із визначених чинників ефективного управління особистістю у виробничому колективі є вра­хування тих соціальних норм, які склалися, а також знання їх специфіки і сили впливу на працівників.

Учені довели, що ефективність соціальних норм як регуляторів поведінки простежується здебільшого у випадках, коли група, до якої належить індивід, водночас є референтною. Тобто такою, з якою особистість себе більшою мірою ототожнює. Тоді соціальні цінності і норми цієї референтної групи є для індивіда еталоном діяльності (хоча сам індивід до її складу може і не належити). Наприклад, молодий робітник низької кваліфікації для себе референтною групою вибирає висококваліфікований колектив і свою групову діяльність співвідносить з груповими нормами саме цього колективу.

Отже, щоб пояснити поведінку цієї чи іншої людини, необхідно передусім звернутися до цінностей і норм її референтної групи.

Переважно кожна людина таких референтних груп має декілька і залежно від чинників орієнтується то на одну, то на іншу.

Ті особи, з якими індивід порівнює свій статус, є референтними. Група може стати референтною тому, що інші люди порівнюють з нею індивіда.

Дослідження виявили зв'язок між віком, статтю працівників та їхніми орієнтаціями на певні норми.

У цілому систематичне вивчення соціальних норм працівників (залежно від соціально-демографічних і професійно-кваліфікаційних характеристик) є необхід­ною умовою ефективного стимулювання трудової діяль­ності й оптимізації управлінських відносин.

Запитання для обговорення

2. Розкрийте зміст поняття "позиція особистості".

3. Охарактеризуйте наукові підходи до розуміння по­зиції особистості.

4. Визначте поняття "соціальна роль".

5. Назвіть чинники, котрі сприяють ефективному виконанню офіційних функціональних ролей.

6. Що таке "професійна деформація"? Поясніть сут­ність експериментального дослідження М. Гомелаурі з цієї проблеми.

6. Доведіть важливість значення риси відповідаль­ності для управлінця. Охарактеризуйте дослі­дження К. Муздибаєва з цієї проблеми.

7. Визначте поняття "рівень домагань".

8. Охарактеризуйте чинники, які впливають на рі­вень домагань особистості.

9. Що ви розумієте під поняттям "соціальна норма"? Охарактеризуйте функціонування таких норм у малій групі.

10. Охарактеризуйте основні функції соціальних норм.

Дата добавления: 2014-01-11