Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Центральні органи виконавчої влади. Конституція України відносить до центральних органів вико­навчої влади міністерства та інші органи вико­навчої влади

Читайте также:
  1. I тип реакций. Реакции, характерные для органических кислот.
  2. I. Теоретические основы организации логопедических занятий.
  3. II. Законодательное и нормативно-правовое регулирование вопросов воинского учета и бронирование граждан, пребывающих в запасе и работающих в организациях здравоохранения.
  4. II. Организационно-правовые формы страховых компаний.
  5. II. Организационный блок
  6. II. Социальная организация. Управление организациями.
  7. II.Затраты на организацию работ на строительных площадках и усовершенствование технологии
  8. III. Международные организации по охране окружающей среды.
  9. III. Методическое обоснование и рекомендации по организации работы по формированию физиологичесого и речевого дыхания у дошкольников с речевой патологией.
  10. III. Организация вахты на мостике. Общие принципы организации вахты
  11. III. Помещения и оборудование аптечных организаций
  12. III. Цели организации.

 

Конституція України відносить до центральних органів вико­навчої влади міністерства та інші органи вико­навчої влади. До них належать державні комітети та інші цент­ральні органи виконавчої влади, статус яких прирівнюється до Державно­го комітету України (Вища атестаційна комісія, Пенсійний фонд, Головне контрольно-ревізійне управління, Державне казначейство); центральні орга­ни виконавчої влади зі спеціальним статусом (комітети, адміністрації, служ­би, комісії, державні комісії, державні департаменти, управління тощо)[3]. У разі необхідності відповідно до Конституції України можуть створювати­ся й інші центральні органи виконавчої влади України зі спеціальним стату­сом, який визначається Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 15 ст. 106 та ч. 5 ст. 114 Конституції України Президент України утворює, реорганізовує та ліквідовує за поданням Прем'єр-міністра України міністерства та інші центральні органи виконавчої влади в межах коштів, передбачених на утримання орга­нів виконавчої влади. Вони підпорядковані Кабінету Міністрів, який спрямовує і координує їх роботу.

Міністерство, інший центральний орган виконавчої влади України здійснює державну політику у відповідній сфері. У своїй діяльності вони керуються Конституцією України, законами України, постановами Вер­ховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а також положенням про відповідний центральний орган виконавчої влади.

До системи центральних органів виконавчої влади України нале­жать міністерства, державні комітети (державні служби) та цент­ральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Міністерство є головним (провідним) органом у системі цент­ральних органів виконавчої влади, утвореним для забезпечення реа­лізації державної політики у певній сфері діяльності. Керівництво міністерством здійснює міністр. Міністр як член Кабінету Міністрів України особисто відповідає за розробку і впровадження Програми діяльності Кабінету Міністрів України з відповідних питань, реаліза­цію державної політики у визначеній сфері державного управління. Він здійснює управління в цій сфері, спрямовує і координує діяльність інших органів виконавчої влади з питань, віднесених до його відання.

Державний комітет (державна служба) є центральним ор­ганом виконавчої влади, діяльність якого спрямовує і координує Прем'єр-міністр України або один із віце-прем'єрів чи міністрів. Дер­жавний комітет (державна служба) вносить пропозиції щодо форму­вання державної політики відповідним членам Кабінету Міністрів Ук­раїни та забезпечує її реалізацію у певній сфері діяльності, здійснює управління в цій сфері, а також міжгалузеву координацію та функ­ціональне регулювання з питань, віднесених до його відання. Державний комітет (державну службу) очолює його голова.



Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом має визначені Конституцією та законодавством України особливі завдання і повноваження, щодо нього може встановлюватися спе­ціальний порядок утворення, реорганізації, ліквідації, підконтрольності, підзвітності, а також призначення і звільнення керівників та вирішення інших питань. Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом очолює його голова.

Указом Президента України від 15 грудня 1999 р. «Про систему центральних органів виконавчої влади»[4] з метою вдосконалення струк­тури органів виконавчої влади та підвищення ефективності державного управління утворені нові міністерства та одночасно ліквідовані інші, деякі центральні органи виконавчої влади, наприклад, державні комі­тети, державні комісії, державні департаменти, приєднані до міністерств або підпорядковані їм. Указом затверджено перелік міністерств дер­жавних комітетів та інших центральних органів виконавчої влади, схе­му їх організації та взаємодії (Указ Президента України «Про зміни у структурі державних органів виконавчої влади»[5]). Указом Президента України від 12 березня 1996 р. затверджено «Загальне положення про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади України»[6], уточнені загальні правові засади діяльності центральних органів виконавчої влади України в сучасних умовах.

Відповідно до Загального положення міністерства та інші цент­ральні органи виконавчої влади узагальнюють практику застосування законодавства з питань, що належать до їх компетенції, розробляють пропозиції щодо вдосконалення законодавства та в установленому по­рядку вносять їх на розгляд Президенту України, Кабінету Міністрів України. У межах своїх повноважень міністерства та інші центральні органи виконавчої влади організовують виконання актів законодавства, здійснюють систематичний контроль за їх реалізацією.

Компетенція міністерств та інших органів виконавчої влади ви­значається галузевими чи міжгалузевими рамками, які у свою чергу залежать від особливостей системи даного центрального органу ви­конавчої влади. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади беруть участь у формуванні та реалізації державної політики як у ціло­му, так і за відповідними напрямами, розробляють механізм її реалі­зації; прогнозують розвиток економіки у виробничій, науково-технічній, мінерально-сировинній, паливно-енергетичній, трудовій, демографічній, соціальній, фінансовій та інших сферах; беруть участь у розробленні Державної програми економічного та соціального розвитку України, Державного бюджету України; готують пропозиції та беруть участь у формуванні та реалізації політики у сфері виконання робіт і поставок продукції для державних потреб; розробляють цільові перспективні програми, опрацьовують комплекс заходів, спрямованих на поглиблення економічної реформи; реалізують державну стратегію розвитку відпо­відної галузі (групи суміжних галузей); здійснюють інші функції.

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади мають такі права: залучати спеціалістів центральних та місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій (за погодженням з їх керів­никами) для розгляду питань, що належать до їх компетенції; представ­ляти Кабінет Міністрів України за його дорученням у міжнародних орга­нізаціях та під час укладання міжнародних договорів України; одержу­вати в установленому законодавством порядку від міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, представницьких органів інформацію, документи, матеріали; скликати в установленому порядку наради з питань, що належать до їх компетенції; притягати до дисциплінарної відповідальності керівників територіальних органів міністерств, підприємств, установ і організацій, що належать до сфери їх управління; самостійно або за участю роботодавців підприємств недержавної форми власності проводити переговори і укладати галузеві угоди з представниками найманих працівників.

У процесі виконання покладених на центральні органи виконав­чої влади завдань вони взаємодіють з іншими центральними і місце­вими органами державної виконавчої влади, органами АРК, органа­ми місцевого самоврядування, представницькими органами, а також з відповідними органами інших держав.

У межах своїх повноважень на основі та на виконання актів за­конодавства центральні органи виконавчої влади видають накази, організують і контролюють їх виконання. У випадках, передбачених законодавством, рішення міністерства та іншого центрального орга­ну виконавчої влади є обов'язковими до виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самовря­дування, представницькими органами, підприємствами, установами і організаціями незалежно від форм власності та громадянства.

Нормативно-правові акти міністерств та інших центральних ор­ганів виконавчої влади підлягають державній реєстрації у Міністерстві юстиції України відповідно до «Положення про державну реєстрацію нормативних актів міністерств, інших органів державної влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи і законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер», затверд­женого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р.[7]

Міністерство та інший центральний орган виконавчої влади очо­лює міністр (керівник), якого призначає Президент України. Міністр (керівник) має заступників, які призначаються відповідно до зако­нодавства. Розподіл обов'язків між заступниками проводить міністр (керівник). Він здійснює керівництво дорученими йому сферами діяльності і несе відповідальність перед Президентом України та Кабіне­том Міністрів України за стан справ у цих сферах, визначає ступінь відповідальності заступників міністра (керівника), керівників підрозділів.

Для обговорення найважливіших напрямів діяльності центральних органів виконавчої влади, погодження питань, що вирішуються, та розвитку галузі у міністерстві та інших центральних органах виконавчої влади утво­рюються колегії у складі міністра (керівника), заступників міністра (керів­ників) за посадою, а також інших керівних працівників цих органів. До складу колегії можуть входити керівники інших центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій, що належать до сфери управ­ління міністерства. Рішення колегії проводиться в життя наказами міністерства та іншого центрального органу виконавчої впади.

Для розгляду наукових рекомендацій та інших пропозицій щодо головних напрямів розвитку науки і техніки, обговорення найваж­ливіших програм та інших питань у центральних органах виконавчої влади може утворюватись науково-технічна (наукова) рада з учених і висококваліфікованих фахівців. Склад науково-технічної (наукової) ради і положення про неї затверджує міністр (керівник). Центральни­ми органами виконавчої влади з урахуванням специфіки їх діяльності можуть утворюватися й інші дорадчі та консультативні органи. Склад цих органів і положення про них затверджує міністр (керівник).

Граничну чисельність і фонд оплати праці працівників централь­ного апарату міністерства та інших центральних органів виконавчої влади затверджує Кабінет Міністрів України. Структуру центрально­го апарату цих органів затверджує віце-прем'єр-міністр України. Штатний розпис центрального апарату міністерства і положення про його структурні підрозділи затверджує міністр (керівник).

Центральні органи виконавчої влади є юридичною особою, ма­ють самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного гербу України і своїм найменуванням.

 

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
| Центральні органи виконавчої влади. Конституція України відносить до центральних органів вико­навчої влади міністерства та інші органи вико­навчої влади

Дата добавления: 2014-01-11; Просмотров: 66; Нарушение авторских прав?;


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Читайте также:

  1. I тип реакций. Реакции, характерные для органических кислот.
  2. I. Теоретические основы организации логопедических занятий.
  3. II. Законодательное и нормативно-правовое регулирование вопросов воинского учета и бронирование граждан, пребывающих в запасе и работающих в организациях здравоохранения.
  4. II. Организационно-правовые формы страховых компаний.
  5. II. Организационный блок
  6. II. Социальная организация. Управление организациями.
  7. II.Затраты на организацию работ на строительных площадках и усовершенствование технологии
  8. III. Международные организации по охране окружающей среды.
  9. III. Методическое обоснование и рекомендации по организации работы по формированию физиологичесого и речевого дыхания у дошкольников с речевой патологией.
  10. III. Организация вахты на мостике. Общие принципы организации вахты
  11. III. Помещения и оборудование аптечных организаций
  12. III. Цели организации.




studopedia.su - Студопедия (2013 - 2017) год. Не является автором материалов, а предоставляет студентам возможность бесплатного обучения и использования! Последнее добавление ip: 54.156.67.164
Генерация страницы за: 0.009 сек.