Складання карти

План

План

План

1. Поняття і основні фактори генералізації.

2. Види генералізації.

ХІД ЛЕКЦІЇ

1. Поняття і основні фактори генералізації.

Картографічна генералізація – відбір і узагальнення відображених на карті об’єктів відповідно призначенню і масштабу карти та особливостям картографованої території. Ефект генералізації наочно проявляється при порівняні карт різного масштабу, які відображать одну і ту ж місцевість.

По мірі зменшення масштабу малюнок місцевості стає більш дрібним і тому важко читається. Для збереження наочності зображення необхідно виключити другорядні об’єкти місцевості, а також узагальнити і забезпечити виразну передачу її основних типових рис і характерних особливостей. Генералізація багато в чому зумовлюється масштабом карти. Направлення і ступінь генералізації визначаються призначенням карти, в зв’язку з якими встановлюється тематика карти і показані на ній явища, їх відносне значення і подробиці, система картографічних знаків.

Основна суть генералізації – відображення картографованої частини дійсності в її основних типових рисах і характерних особливостях.

Основні фактори, які впливають на генералізацію: призначення карти, її масштаб і особливості картографованої дійсності, тематика карти.

2. Види генералізації.

1. Відбір картографованих явищ – це обмеження змісту карти необхідними явищами і об’єктами та виключення інших. Карта завжди моделює лише деякі явища (сторони) дійсності, а серед них зберігає тільки ті, що важливі з точки зору призначення карти, її тематики, масштабу і географічних особливостей території.

Існує два види відбору: цензовий і нормовий.

Цензовий – межі відбору об’єктів різних категорій, нерідко визначаються кількісними і якісними показниками. Цензи поділяються на виключні, що визначають об’єкти усунені з карти (наприклад, всі ріки довжиною 1см в масштабі карти); вибірні - вказують об’єкти, обов’язково збережені на карті (наприклад всі районні адміністративні центри).

Нормовий вказують у відповідності з густотою об’єктів на місцевості (або карті), їх “норму представництва”, тобто кількість (або долю) збережених об’єктів, наприклад кількість населених пунктів, нанесених в середньому на 1 кв. дм. карти.

2. Узагальнення кількісної характеристики - це перехід від безперервної шкали до ступеневої, з подальшим укрупненням інтервалів.

Узагальнення якісної характеристики проводиться з метою скорочення числа якісних різниць в даній категорії об’єктів. По-перше, заміняють дробні класифікації узагальненими. По-друге, в результаті виключення нижчих ступеней класифікації.

3. Геометрична генералізація – спрощення планових окреслень зображення – лінійних, при якому зберігаються особливості окреслень, характерні для даного об’єкту і виділяючи його важливі і необхідні з точки зору призначення карти ознаки.

4. Перехід від окремих об’єктів до їх позначенням узагальнюючого поняття, а також в об’єднанні об’єктів різних категорій загальним знаком.

Література:

Л-1, с.105-114, Л-5, с. 7-12.

Контрольні питання:

1. Поняття картографічної генералізації.

2. Види генералізації.

3. Види відбору.

4. Поняття геометричної генералізації.

5. Суть генералізації і фактори, які на неї впливають.

ЛЕКЦІЯ 5

ТЕМА: КАРТОГРАФІЧНІ ДЖЕРЕЛА.

1. Поняття про картографічні джерела.

2.Вимоги до джерел і порядок роботи з ними.

ХІД ЛЕКЦІЇ

1. Поняття про картографічні джерела.

Проектування будь-якої карти, після отримання завдання на її складання, починають з виявлення і збирання картографічних джерел.

По змісту всі джерела поділяються на такі види:

1) планово-картографічні (плани, карти);

2) статистичні (цифрові);

3) літературні (текстові).

Картографічні джерела по призначенню поділяються на:

- основні;

- додаткові;

- допоміжні.

Початкова стадія будь-якого географічного досліду включає підбір і вивчення карт, існуючих на дану територію, за темою дослідження.

Розповсюдження інформації про виробництво друку складає задачу бібліографії.

Картографічна бібліографія включає видавництво різних вказівок, списків і оглядів карт. Ці публікації полегшують підбір карт при виконанні наукових і практичних робіт.

Реєстраційні показники враховують карти які є в наявності, (наприклад, в картосховищах) і дають повну швидку та сучасну інформацію про нові видання карт. Вони містять по кожному твору мінімум відомостей, необхідних для його визначення. У відношенні книг подібна задача вирішується приведенням відомостей на титульному листі книги: автор, заголовні літери, місце видання, видавництво і рік видання. Теж можна сказати і про атласи. Але у відношенні карт, які є результатом колективної праці, на перше місце відноситься її заголовок.

Анотовані вказівки не обмежуються формальними даними і містять для всіх або більшій частині карт їх анотації - короткі відомості по змісту, призначенню і особливостям карти.

За територіальним охопленням вказівки можуть бути міжнародними, тобто включати опис карт, що видаються в ряді країн або навіть в світовому масштабі; національними що враховують карти, що випускаються в межах однієї держави; регіональними - для карт, які виходять на відповідній території, що відображає цю територію.

За своєю тематикою вказівки можуть охоплювати всю різноманітність карт або обмежуватись їх визначеними видами, наприклад, геологічними, геоботанічними, загальногеографічними і т. п.

Видання також поділяються на періодичн і, які з’являються у визначені строки і ретроспективні, що враховують карти, які виходять за визначений проміжок часу.

2. Вимоги до картографічних джерел і порядок роботи з ними.

- Вимоги до джерел:

1) сучасність;

2) повнота;

3) придатність до використання.

- Порядок роботи з джерелами:

1. Виявлення джерел;

2. Збір матеріалів;

3. Аналіз і систематизація зібраних джерел;

4. Просторова прив’язка джерел.

Література:

Л-1, с.162-165.

Контрольні питання:

1. Поняття про картографічні джерела.

2. Що включає в себе картографічна бібліографія.

3.Поняття про реєстраційні показники.

4. Види анотованих вказівок.

5. Вимоги до картографічних джерел і порядок роботи з ними.

ЛЕКЦІЯ 6

ТЕМА: ТЕХНОЛОГІЯ СТВОРЕННЯ КАРТ.

1. Проектування і складання карт.

2. Розробка програми карти. Зміст програми.

3. Складання карти.

ХІД ЛЕКЦІЇ

1. Проектування і складання карт.

Географічні карти одержують двома методами: безпосередньо польовими зйомками і обробітком їх матеріалів; в лабораторних або кабінетних умовах в результаті обробітку різноманітних джерел, які можуть включати матеріали попередніх астрономо-геодезичних, зйомочних, картографічних, географічних, економіко -статистичних та інших спеціальних робіт.

В лабораторному створенні оригіналу карт, тобто перших екземплярів, розділяють два етапи - проектування карти і складання її оригіналу. Проектування карти включає в себе розробку документації, необхідної для організації і виконання всіх робіт по виготовленню оригіналу карти і коли це необхідно по її розмноженню. Складання карти має мету графічної побудови оригіналу карти.

Основним результатом проектування є програма карти – документ встановлюючий призначення, вид і тип карти, її математичну основу, зміст, принципи генералізації, способи зображення і систему графічних символів, джерела і порядок їх використання, а також технологію виготовлення карти. Програма доповнена технічними і економічними розрахунками, кошторисами і т. п., створює проект карти.

Повний цикл робіт по створенню карти від її задумки до виходу із друку включає ще один етап – видавництво карти, тобто її виготовлення і розмноження, який створює дві стадії – виготовлення форм і друкування карт.

2. Розробка програми карти. Її зміст.

Проектування карти починається з завдання на її розробку, в якому вказується: назва карти, масштаб і призначення карти.

Серед інших факторів, які враховуються при розробці програми, найбільш істотні регіональні особливості картографованих явищ і забезпеченість проектованої карти джерелами. В процесі ознайомлення з районом картографування виявляються типові риси і характерні особливості вивчаємих явищ – закономірності їх розміщення, взаємозв’язки, тенденції розвитку – все те, що повинно знайти відображення на проектованій карті в відповідності з її призначенням, темою і масштабом.

При наявності і високій якості картографічних джерел відкривається можливість до створення карти, найкраще відповідаючій поставленій меті.

Для будь-яких джерел, в тому числі для всіх некартографічних, обов’язкова їх просторова локалізація (прив’язка), без чого вони втрачають цінність. Місцеположення об’єктів до яких відносяться дані некартографічних джерел, фіксуються на картах – джерелах або визначаються координатами.

Аналіз призначення карти, попереднє знайомлення з джерелами і специфікою регіону, а також досвід аналогічних карт дозволяє скласти попередню програму-нарис її основних положень. Керуючись цим документом, організовують і проводять збір, систематизацію і оцінку джерел, а також цілеспрямоване географічне вивчення картографованих явищ, після чого складають детальну програму карти.

У вступному розділі програми, який визначає завдання на розробку карти, вказується її призначення і користувачі, істину задач, для рішення яких призначається карта, і умови користування нею.

В особливому розділі обгрунтовуються масштаб і проекція, яка вибирається для карти, визначаються межі картографованої території, встановлюється компоновка карти і в випадку багатолистої карти, розграфка її листів.

Найбільш важливий розділ програми, визначаючий зміст карти: перелік елементів змісту; їх класифікації, характеристики і показники; способи зображення і системи графічних символів; межі норми і цензи генералізації, а також їх географічне районування.

Програму завершує технологічний розділ, що визначає порядок виготовлення оригіналу карти і технологію підготовки карти до видання.

Складанням карти називають сукупність робіт по виготовленню оригіналу карти, який включає повністю зміст карти і виконаний у встановлених картографічних знаках з обумовленою точністю і генералізацією.

В складання карти входять слідуючі процеси: підготовка картографічних джерел до складання; побудова координатних сіток карти; перенесення інформації з джерел на оригінал; обробіток цієї інформації і графічне оформлення оригіналу (викреслювання, фарбування і т. д.).

Підготовка картографічних джерел проводиться з приведенням їх до вигляду, який полегшує або дає можливим безпосереднє використання джерел в процесі створення карти. Така підготовка передбачає перехід від координат, класифікацій, показників, способів зображення, дат і т. п. до складання карт.

Робота по графічній побудові оригіналу карти, починається з нанесення координатної сітки меридіанів і паралелей, сітки прямокутних координат або обох сіток разом. Вони служать каркасом для укладки його в ланки змісту джерел з необхідною точністю.

Для перенесення зображення з карт – джерел на оригінал, застосовують різні технічні способи: фотомеханічний, оптичне проектування, перемальовку по координатній сітці.

Література:

Л-1, с.172-184.

Контрольні питання:

1. Порядок проектування і складання карт.

2. Визначення програми карти.

3. Що таке видавництво карт?

4. Розробка програми карти.

5. Зміст програми карти.

6. Складання карти.

ЛЕКЦІЯ 7

ТЕМА: ВИКОРИСТАННЯ КАРТ В ЗЕМЛЕВПОРЯДКУВАННІ І ЗЕМЕЛЬНОМУ КАДАСТРІ. ТЕХНОЛОГІЯ СТВОРЕННЯ КАРТ. МЕТОДИ АНАЛІЗУ КАРТОГРАФІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ: ОПИСОВИЙ, ГРАФІЧНИЙ, ГРАФОАНАЛІТИЧНИЙ, МАТЕМАТИЧНИЙ.

Дата добавления: 2014-01-11