Сорбоннська декларація25 травня 1998 року, М. Париж спільна декларація про гармонізацію архітектури європейської системи вищої освіти

Сорбоннська декларація. Першим кроком на шляху побудови єдиної Європи стала Сорбоннська декларація, підписана міністрами освіти чотирьох країн (Франції, Німеччини, Італії та Сполученого Королівства) у 1998 р. Декларація відображала прагнення створити в Європі не тільки загальну валютну, банківську та економічну системи, а й єдиний масив знань, який мав би надійну інтелектуальну, культурну, соціальну і технічну основи. За­кладам вищої освіти відводилася роль лідерів цього процесу. Основною ідеєю декларації було створення в Європі відкритої системи вищої освіти, яка могла б, з одного боку, захищати і зберігати культурну різноманітність окремих країн, а з іншого боку, сприяти створенню єдиного простору викладання і навчання, в якому студенти і викладачі мали б можливість необмеженого пересування і були б створені усі умови для більш тісного співробітництва. Із декларації випливала думка про поступове створення в усіх країнах здвоєної системи вищої освіти, яка, серед іншого, забезпечувала б усіх бажаю­чих можливістю доступу до вищої освіти протягом усього життя. Втілювати цю ідею мали б єдина система залікових одиниць, яка полегшує пересування студентів, і Конвенція про визнання дипломів і навчання, підготовлена Ра­дою Європи спільно з ЮНЕСКО, до якої приєднались більшість європей­ських країн (Convention on the Recogtion of Qualifications concerning Hight Education…, May, 1997). Святкування річниці за­снування Сорбонни було слушною нагодою закликати європейські країни приєднатися до процесу гармонізації, обумовленому декларацією (Joint Declaration..., Мау, 1998).

У Європейському процесі нещодавно було зроблено декілька надзвичайно важливих кроків. Однак не варто забувати, що Європа - це не тільки євро, банки й економіка: вона повинна стати також і «Європою знань». Отже, необхідно будувати і посилювати інтелектуальну, культурну, соціальну й технічну базу нашого континенту. Особливо це стосується університетів, що продовжують відігравати переломну роль у такому розвитку. Університети з'явилися в Європі понад сім століть тому, і наші чотири країни пишаються своїми найстарішими університетами, з-посеред них Університет Парижа, що святкує сьогодні ювілей. У ті часи студенти і вчені могли вільно і швидко поширювати свої знання на цілім континенті. Сьогодні ж багато хто з наших студентів закінчує своє навчання, так і не маючи можливості навчатися поза межами своєї країни. Ми йдемо до періоду істотних змін в освіті й умовах праці, до

розмаїтості шляхів становлення фахової кар'єри з очевидною необхідністю навчання та підготовки протягом усього життя. Ми заборгували нашим учням (і нашому суспільству в цілому) систему вищої освіти, в якій вони мали б кращі можливості шукати й знаходити галузі, в котрих максимально себе реалізовували б. Відкрита Зона європейської вищої освіти несе багатство позитивних перспектив, звісно ж, із повагою до наших розходжень, але потребує, з іншого боку, продовження зусиль для ліквідації перешкод і розробки таких умов для викладання й навчання, які розширили б мобільність і зробили співробітництво більш близьким, ніж будь-коли досі.

Таке міжнародне визнання і високий потенціал наших систем освіти безпосередньо пов'язані з їх зовнішньою і внутрішньою зрозумілістю. Здається, що з'являється необхідність у системі, в котрій для міжнародного порівняння та еквівалентності повинні існувати два основних цикли: доступеневий і післяступеневий.

У цій системі багато новизни і гнучкості можна досягнути використанням семестрів і кредитів (як це зроблено у схемі ЕСТS). Це забезпечить перевірку правильності отриманих кредитів для тих, хто вибирає початкову освіту або продовжує навчання в різноманітних європейських університетах, і тих, хто хотів би мати можливість одержати ступінь у будь-який зручний для себе час протягом життя. Дійсно, ті, хто навчаються, повинні мати право увійти в академічний світ у будь-який час їхнього фахового життя та незалежно від їхньої попередньої підготовки. Студенти доступеневого циклу мусять мати доступ до диверсифікованих програм, що сприяють можливості отримання міждисциплінових занять, розвитку знання іноземних мов і використання нових інформаційних технологій. Міжнародне визнання першого, який є відповідним певному рівневі кваліфікації, важливе для успіху цієї спроби, в якій ми хотіли б зробити наші схеми розвитку вищої освіти зрозумілими для усіх. У післяступеневому циклі мусить бути вибір між більш короткою за тривалістю програмою отримання ступеня магістра і більш тривалою програмою одержання докторського ступеня з можливістю переходу від однієї програми до іншої. І в тій, і в іншій програмах відповідний акцент має бути зроблено на дослідницькій і самостійній роботі. Студентів як доступеневого, так і післяступеневого циклів потрібно заохочувати до навчання, принаймні один семестр, в університетах поза межами своєї власної країни. Водночас усе більша кількість викладацького й дослідницького персоналу повинна працювати в європейських країнах, що відрізняються від своєї власної. Підтримка Європейською спілкою мобільності студентів і викладачів має використовуватися повністю. У більшості країн, не тільки в межах Європи, сьогодні дуже відчутна потреба в такій еволюції, що спонукало до широкого обговорення цієї проблеми на конференціях ректорів європейських ВНЗ, президентів університетів, груп експертів і вчених у деяких наших країнах. Торік у Лісабоні була узгоджена конвенція про визнання в Європі кваліфікацій вищої освіти для академічних цілей. Вона впровадила велику кількість базових вимог і підтвердила, що окремі країни можуть брати участь у більш конструктивній схемі визнання. Приймаючи цю позицію, можна користуватися вимогами Конвенції і йти далі. Уже сьогодні є багато цілей із використанням перспективних директив Європейської спілки. Однак наші уряди продовжують відігравати визначальну роль у досягненні цих цілей, заохочуючи засоби підтвердження надбаних знань і кращого визнання відповідних ступенів. Ми очікуємо, що це сприятиме подальшим між університетським угодам. Прогресивної гармонізації усіх наших ступенів і циклів навчання можна досягти через зміцнення вже існуючого досвіду, спільні дипломи, експериментальні ініціативи і через діалог з усіма зацікавленими особами. Ми, отже, погоджуємося схвалити створення загальної системи, спрямованої на зовнішнє визнання та полегшення мобільності студентів, а також і на розширення можливостей їх працевлаш­тування. Сьогодні тут, у Сорбонні, ювілей Університету Парижа дає нам прекрасну можливість брати участь у спробі створення Зони європейської вищої освіти, де національні особливості й спільні інтереси можуть взаємодіяти й посилювати один одного задля вигоди Європи, її студентів та, в більш загальному сенсі, її громадян. Ми закликаємо інші держави, членів Спілки та інші європейські країни приєднатися до нас для досягнення цієї мети, а всі європейські університети - об'єднатися для підсилення становища Європи у світі через поступово регульоване поліпшення й модифікацію освіти для своїх громадян.Розвитку європей­ської вищої освіти протягом останніх декількох років характерні процеси, які сприяють встановленню взаєморозуміння і стиранню кордонів між європей­ськими країнами.

Дата добавления: 2014-01-11