Червня 1999 року, М. Болонья Зона європейської вищої освіти

Болонська конвенція, спільна заява європейських міністрів освіти

Болонська декларація. Наступного року привабливість ідей Сорбоннської декларації підтвердилася. У 1999 р. у Болоньї органи, що відповідали за вищу освіту в 29 європейських країнах, підписали так звану Болонську декларацію. Цією декларацією було визначено три основні мети країн-учасниць; міжнародна конкурентоспроможність, рухомість і попит на ринку праці. Міністри, які брали участь у Болонській зустрічі, підтвердили свою згоду із загальними положеннями Болонської декларації і домовились про спільну розробку короткострокових політик.

Протягом перших десяти років нового тисячоліття процес створення єди­ного європейського простору вищої освіти і підвищення престижу європейської системи вищої освіти в світі буде спрямовано на найважливіші цілі:

—прийняття системи зрозумілих і порівнюваних наукових ступенів;

—організація вищої освіти за системою, яка включає два основних цик­ли

власне вища освіта та аспірантура;

—впровадження єдиної системи залікових одиниць;

—полегшення пересування для студентів і перекладачів;

—розвиток європейського співробітництва у сфері забезпечення якості;

—розвиток європейських аспектів вищої освіти (Joint Declaratio..., Мау,
1998).

Щодо Magna Charta Universitatun 1998 р. та ідей, навіяних Сорбоннською декларацією, то було ухвалене рішення всебічно сприяти збереженню культурного та мовного різноманіття, своєрідності систем вищої освіти та автономії ВНЗ.

Завдяки досягненням останніх декількох років освітні процеси, котрі відбуваються в Європі, набули більш конкретного характеру, що відповідає сучасним реаліям розвитку країн Європейської спілки та її громадян. Отже, на нашу думку, зростає розуміння все більшою частиною політичного та академічного світу потреби встановлення якісно тісних зв'язків у цілій Європі, яка розвивається, у формуванні й зміцненні її інтелектуального, культурного, соціального й науково-технологічного потенціалу. «Європа знань» тепер уже широко визнана як незамінний чинник соціального та гуманітарного розвитку, а також як необхідний компонент об'єднання та збагачення європейської людності. Важливість освіти та освітнього співробітництва у розвитку й зміцненні стійких, мирних і демократичних суспільств є універсальною і підтверджується як першочергова, особливо у зв'язку із ситуацією в Південію-Єхідній Європі. Сорбокська декларація від 25 травня 1998 року, що була ініційована цими міркуваннями, визначила центральну роль університетів у розвитку європейських культурних цінностей. Вона обгрунтувала створення Зони європейської вищої освіти як основного шляху розвитку мобільності громадян із можливістю їхнього працевлаштування для загального розвитку континенту. Багато європейських країн погодилися з цілями, викладеними в декларації, підписали її або загалом схвалили. Спрямованість реформ декількох систем вищої освіти, розпочатих у цей час в Європі, довела, що багато урядів має наміри діяти саме в цьому напрямку..Європейські вищі навчальні заклади, наслідуючи фундаментальні принципи, сформульовані в університетській хартії прийнятій в Болоньї 1988р., сприйняли заклик у тій частині, що їх стосуються, і почали відігравати головну роль у побудові Зони європейської вищої освіти. Це мае неабияке значення, оскільки незалежність та автономія університетів дають впевненість у тому, що системи вищої освіти і наукових досліджень будуть безупинно адаптуватися наукових знань. Для досягнення більшої відповідності та порівнянності систем вищої освіти необхідний безупинний розвиток. Аби досягти перших матеріальних результатів, потрібно підтримати цей курс через виконання конкретних заходів. На зустрічі 18-го червня, в якій брали участь авторитетні експерти і вчені з усіх наших країн, були внесені дуже корисні пропозиції з ініціатив, які необхідно прийняти. Ми мусимо, зокрема, розглянути мету збільшення міжнародної конкурентоспроможності європейської системи вищої освіти. Життєздатність та ефективність будь-якої цивілізації зумовлені принадністю, яку її культура має для інших країн. Тож необхідно мати певність, що європейська система вищої освіти набуває всесвітнього рівня притягання, котрий відповідає нашим екстраординарним культурним і науковим традиціям. Схвалюючи загальні принципи, зазначені в Сорбоннській декларації, ми беремо зобов'язання координувати нашу політику, щоби досягти в найближчій перспективі (і, у будь-якому випадку, у межах першого десятиліття третього тисячоліття) таких цілей, які ми розглядаємо як першорядні для створення Зони європейської вищої освіти та просування європейської системи вищої освіти цілим світом: Прийняття системи легко зрозумілих і порівняних ступенів, зокрема через запровадження Додатка до диплома для забезпечення можливості працевлаштування європейських громадян і підвищення міжнародної конкурентоспроможності європейської системи вищої освіти. Прийняття системи, заснованої на двох основних циклах - доступеневому та післяступеневому. Доступ до другого циклу вимагатиме успішного завершення першого циклу навчання тривалістю не менше трьох років. Ступінь, що присуджується після першого циклу, має бути затребуваним на європейському ринку праці як кваліфікація відповідного рівня. Другий цикл спрямований на отримання ступеня магістра і/або доктора, як це прийнято в багатьох європейських країнах.

Впровадження системи кредитів за типом ЕСТS - європейської системи перезарахуванпя залікових одиниць трудомісткості, як належного засобу підтримки великомасштабної студентської мобільності. Кредити можуть бути отримані також і в рамках освіти, що не є ще вищою, залучаючи їх до навчання протягом усього життя, якщо вони визнаються цікавими для приймаючих університетів.

Сприяння мобільності шляхом подолання перешкод до ефективного здійснення вільного пересування, для чого:

- студентам повинен бути забезпечений доступ до можливості одержання освіти і практичної підготовки, а також до супутніх послуг;

- викладачам, дослідникам та адміністративному персоналові мають бути забезпечені визнання і зарахування часу, витраченого на провадження досліджень, викладання та стажування в європейському регіоні, без завдання шкоди їхнім правам, визначеним законом. Сприяння європейському співробітництву у забезпеченні якості освіти для розробки адекватних критеріїв і методологій. Сприяння необхідним європейським поглядам у вищій освіті, особливо щодо розвитку навчальних планів, міжінституційного співробітництва, схем мобільності, спільних програм навчання, практичної підготовки і провадження наукових досліджень. Ми зобов'язуємося досягти тих цілей (у рамках наших інституційних повноважень і з дотриманням повної поваги до різноманітних культур, мов, національних систем освіти та університетської автономії) для того, щоби зміцнити Зону європейської вищої освіти. І, нарешті, ми, разом з неурядовими європейськими організаціями, компетентними у вищій освіті, будемо йти шляхом міжурядового співробітництва. Ми очікуємо, що університети дадуть відповідь, як завжди, швидко й позитивно, та активно сприятимуть успіхові нашої справи. Переконані в тому, що створення Зони європейської вищої освіти потребує постійної підтримки, уважного керування й адаптації до безупинно мінливих потреб розвитку, ми вирішили зустрітися знову протягом найближчих двох років, аби оцінити досягнутий прогрес і виробити заходи на майбутнє.

І, нарешті, вирішили провести наступну зустріч через два роки й оцінити досягнуті за цей час результати і вжиті заходи.

Дата добавления: 2014-01-11