Особливості тактики проведення окремих слідчих дій

Взагалі під тактикою розуміють – розділ науки криміналістики, що акумулює в систему засобів і методів дослідження і використання доказів для розкриття, розслідування і попередження злочинів.

Допит потерпілої особи має важливе значення, оскільки їй відомі важливі по­дробиці вчиненого щодо неї зґвалтування та дані про особу ґвалтівника. Допит про­водять негайно після порушення кримінальної справи. Такий допит повинен бути докладним — слід з'ясувати деталі вчиненого злочину, оскільки саме вони, як пра­вило, мають значення при виявленні злочинця, а також при подальшій перевірці по­казань потерпілої. Потерпіла особа іноді з почуття сорому не хоче повідомляти по­дробиці. Слідчий повинен роз'яснити, що це необхідно для встановлення об'єктив­них обставин злочину, а також те, що в ході розслідування зберігатиметься таємниця одержаних даних, а на суді ця категорія справ слухається у закритому засіданні.

При допиті необхідно з’ясувати такі питання: де мало місце зґвалтування; коли, у якій обстановці, як потерпіла особа опинилася на місці події, поведінка злочинця до і після вчинення злочину; чи мало місце фізичне або психічне насильство і у чо­му воно виявилося; чи застосовував при цьому злочинець знаряддя, якщо це так, то які саме[19].

Якщо потерпіла особа повідомляє, що вона перебувала у момент зґвалтування у безпорадному стані, необхідно з'ясувати у неї, у чому саме виявлявся її безпорадний стан, які його причини. Так, якщо потерпіла особа пояснює безпорадний стан ал­когольним сп'янінням, то слід докладно з'ясувати: коли, що і в якій кількості вона випила, який вплив на неї раніше мав алкоголь. Це сприятиме вирішенню питання про ступінь сп'яніння, оскільки тільки сильна його ступінь визнається причиною безпорадного стану.

Необхідно також з'ясувати, чи чинила потерпіла особа опір насильнику, у якій формі він відбувався, чи могли залишитися сліди (на одязі і тілі злочинця); як вона була одягнена у момент зґвалтування, де цей одяг знаходиться, чи підлягав він пран­ню або хімічному впливу, чи є сліди боротьби та насильства на її тілі та одязі; які предмети, що належать їй або злочинцю, могли залишитися на місці події; як був одягнений ґвалтівник. Якщо потерпілій особі невідома особа, яка вчинила злочин, то при допиті найдокладніше слід з'ясувати ознаки зовнішності злочинця, які спри­яли б його розшукові.

При допиті не всі потерпілі особи однаковою мірою можуть відтворити ознаки зовнішності злочинця. Це залежить від суб'єктивних та об'єктивних чинників, що мають вплив на сприйняття. Потерпіла особа, яка має аналітичний тип сприйняття, може докладно повідомити прикмети злочинця, хоча бачила його недовго. Однак частіше зустрічаються особи з синтетичним типом сприйняття, які уявно запам'ято­вують образ у цілому. Вони не здатні відтворювати особливості зовнішності злочин­ця, однак можуть його упізнати. У цих випадках доцільно використовувати фоторо­бот, рисований суб'єктивний портрет тощо.

Якщо потерпілій особі відома особа, яка вчинила злочин, слід з'ясувати все, що стосується характеру взаємин між нею та підозрюваним (чи не було підстав у підо­зрюваного вважати, що опір потерпілої особи був удаваним).

При допиті необхідно з'ясувати, чи добровільно потерпіла особа подала заяву про зґвалтування, а також хто може підтвердити факти щодо злочину, який розслі­дується. Якщо потерпілу особу допитують через значний час після зґвалтування, не­обхідно перевірити, чи не вагітна вона, чи немає ознак венеричного захворювання.

Розшук та затримання злочинця належать до оперативних дій (іноді по «гарячих слідах»). У цих випадках доцільно користуватися допомогою потерпілої особи, яка найбільш повно може визначити особу, котра вчинила зґвалтування. У розшуку та затриманні злочинця беруть участь працівники карного розшуку[20]. Відповідно до ст. 114 КПК України слідчий може дати доручення працівникам органів дізнання, яке є обо­в'язковим для виконання. У ньому, як правило, вказується, що саме необхідно зро­бити, визначаються строки виконання.

Огляд місця події. Якщо на місці події виявляється потерпіла у тяжкому стані здоров'я, іноді в непритомному, то після надання невідкладної допомоги її евакую­ють. Якщо здоров'я потерпілої дозволяє, проводиться її опитування або допит. Потім слідчий проводить огляд місця події для виявлення слідів боротьби (опору потерпі­лої і насильницьких дій злочинця; слідів ніг, рук, пошкоджень предметів обстанов­ки); загублених предметів (носова хустка, запальничка, сірники, головний убір, оку­ляри), а також слідів крові, плям сперми, піхвової рідини, випорожнень. Про сліди опору потерпілої свідчить безладний стан постільної білизни, перевернуті меблі, безладдя на туалетному столику, сліди помарок на стіні біля ліжка, розкидана білиз­на, пошкодження на ній, відірвані ґудзики, застібки, розриви тканини тощо[21].

Огляд місця події бажано проводити за участю потерпілої відразу ж після заяви про зґвалтування. Треба перевірити, наскільки обстановка відповідає показанням потерпілої. При зґвалтуванні, поєднаному з вбивством, огляд місця події проводиться за загальними правилами дослідження обстановки місця і трупа. На відкритій місце­вості огляд території слід розширювати по шляху ймовірного відходу злочинця, де можуть бути виявлені чіткі сліди ніг, загублені предмети туалету, кинуті недопалки. У приміщенні треба звертати увагу на скляний посуд, поліровані меблі, шукати маловидимі сліди рук, взуття, одягу (рукавички, носки, штани)[22].

Обшук та виїмка. При затриманні підозрюваного проводяться такі види обшу­ку, а) особистий; б) за місцем проживання; в) за місцем роботи. Мета обшуку — від­шукати предмети, які знаходились у підозрюваного в момент зґвалтування або рані­ше належали потерпілій особі. Проводиться обшук при неухильному дотриманні ви­мог закону (статті 177, 181, 183, 184 КПК України та ін.).

До виїмки звертаються, як правило, на початку розслідування. Ця слідча дія повинна проводитись у всіх випадках порушення кримінальної справи за фактом зґвалтування, оскільки на одязі потерпілої особи та підозрюваного майже завжди зали­шаються сліди насильства (плями крові, сперми та ін.), які пізніше використовують­ся як докази. Вилучається той одяг, який був на потерпілій особі та підозрюваному в момент події.

Огляд одягу. Важливі предмети одягу необхідно висушувати (тільки не на сонці чи біля відкритого вогню). Для його дослідження застосовують ультрафіолетові освіт­лювачі (наприклад УФО-4). Для огляду запрошуються поняті (не менше двох), а у необхідних випадках — фахівці. Слід старанно оглянути внутрішній та зовнішній бік, кишені, манжети, застібки, шви. Навіть якщо при огляді не виявлено нічого істот­ного, але є підстави вважати, що одяг з чимось контактував, його слід упакувати та відправити на експертизу. Для цього одяг розкладають на папері, перекладають па­пером та згортають. Мікрочастки вилучають окремо, щоб при транспортуванні вони не були втрачені або пошкоджені.

Призначення та проведення експертиз. При розслідуванні зґвалтувань і заподіяння інших дій сексу­ального характеру експертному дослідженню піддаються потерпіла, її речі, матері­альні та ідеальні сліди-відображення. Проводяться судово-медичні, психологічні, психіатричні і криміналістичні судові експертизи. Судово-медична експертиза є обов’язковою для встановлення статевої зрілості, визначення віку потерпілої (ст. 76 КПК).

Психіатрична і психологічна експертизи вирішують питання про стан психіки потерпілої і злочинця, можливість усвідомлювати свої дії, ступінь сугестивності по­терпілої[23]. При призначенні судово-медичної експертизи не можна ставити запитан­ня: «Чи мало місце зґвалтування потерпілої?» Його вирішує суд. Експерту слід фор­мулювати питання так: «Чи є на тілі потерпілого ознаки, що свідчать про статеві зносини?» Питання «Чи був статевий акт насильницьким?» належить до компетенції слідства і суду. Уявляється, що неправильно вимагати від експерта відповіді «Чи мали місце статеві зносини в неприродній формі?» Правильніше порушувати питання про наявність на тілі і статевих органах потерпілої слідів, що дозволяють робити висно­вок про статевий акт у неприродних формах. Ці питання може вирішити судово-психіатрична експертизи. Особливо важливим є висновок експерта-психолога при пред’явленні обвинувачення про зґвалтування потерпілої в безпорадному стані.

Судово-біологічна експертиза може бути призначена у разі необхідності дослі­дити одяг потерпілої особи або підозрюваного для виявлення групової належності плям крові, слини та інших виділень людського організму[24].

Допит підозрюваного належить до першочергових слідчих дій. Однак при розслі­дуванні зґвалтувань проводити його доцільно після допиту потерпілої особи з вико­ристанням тих даних, які вона повідомила. Мета допиту — встановлення не тільки причетності підозрюваного до даного злочину, а й з'ясування його стосунків з по­терпілою особою, обставин та мотивів вчинення зґвалтування.

До допиту підозрюваного слід ретельно підготуватися, проаналізувати показан­ня потерпілої особи, результати огляду місця події та її одягу, висновок судово-ме­дичної експертизи, ознайомитися з характеристикою та іншими документами, які дозволяють скласти уяву про особу підозрюваного, його спосіб життя та поведінку. Такі дані необхідні для визначення тактики допиту та орієнтації слідчого під час його проведення.

На початку допиту підозрюваному повідомляється у вчиненні якого злочину він підозрюється, та роз'яснюються його права (ст. 43¹ КПК України). Далі пропонуєть­ся дати показання про обставини вчинення злочину, а також про інші відомі йому обставини справи.

Оскільки підозрюваний не попереджається про відповідальність за відмову дава­ти показання та за давання неправдивих показань, на початку допиту слід роз'яснити йому доцільність отримання від нього повних та правдивих свідчень. При викли­ку та допиті неповнолітніх підозрюваних необхідно додержуватися вимог, вказаних у ст.. 433, 437 та 438 КПК України.

Перевірка показань на місці. Під час такої перевірки пояснення потерпілої осо­би або обвинуваченого співставляють з раніше отриманими від них свідченнями, а також з фактичною обстановкою місця злочину. Таким шляхом можна виявити су­перечності в показаннях, нові речові докази (наприклад, дрібні предмети, які нале­жали потерпілій особі або підозрюваному). Перевірка показань на місці важлива й тим, що вона сприяє пожвавленню асоціативних зв'язків, особа одержує можливість повніше і точніше згадати та відтворити окремі обставини події[25].

Пред'явлення для впізнання. При розслідуванні зґвалтування виникає необхідність у пред’явленні для впізнання (потерпілій особі, свідкам або підозрюваному) осіб або предметів. Проведення цієї слідчої дії передбачається ст. 174 КПК України.

Таким чином можна зробити висновок, що тактика проведення окремих слідчих дій основоположний, практичний напрямок діяльності слідчого, який базується на досвіді та застосуваннях нових досягнень природних і технічних наук для наочного представлення доказів у кримінальному процесі.

Висновки

Криміналістична характеристика описує основні, типові для досліджуваних злочинів ознаки і властивості найбільш важливих джерел доказової інформації, до яких ми відносимо: предмет безпосереднього посягання, слідові картину, спосіб вчинення злочину, особу злочинця і потерпілого і називаємо їх елементами криміналістичної характеристики.

Під час розкриття та розслідування зґвалтування, слідчому необхідно перш за все визначити та встановити типові для конкретного складу злочину обставини. Встановлення даних обставин і виявлення спрямування розслідування, у великій мірі залежить від слідчої ситуації, яка склалася на момент перевірки матеріалів. А для конкретного випадку скоєння зґвалтування слід висунути щонайбільшу кількість версій, які залежатимуть від обсягу зібраної інформації та слідчої ситуації.

Тактика проведення окремих слідчих дій по розслідуванні зґвалтування – є основоположний, практичний напрямок діяльності слідчого, який базується на досвіді та застосуваннях нових досягнень природних і технічних наук для наочного представлення доказів у кримінальному процесі.

Основні завдання профілактичних, процесуальних та організаційно-виховних дій слідчого полягають у виявленні причин та умов вчинення злочину, вжитті необхідних заходів (через державні органи та громадські організації) для їх усунення, а також припинення аналогічних злочинів на підлеглій території.

[1]Руководство для следователей. - М.,1997. - С.418.

[2] Українське право. - 1997. - №2(7).

[3] Авдєев М.И. Судебно-медицинская зкепертиза живых лиц. М., 1968.-С. 287.

[4] Сафронов В.Н. “Вопросы квалификации половых преступлений”. – Киев, 2001.

[5] Салтевський М.В. Криміналістика (у сучасному викладі): Підручник. – К.: Кондор, 2005. – 588с.

[6] Науковий коментар Кримінального кодексу України/ Проф.. Коржанський М.Й. - К.: Атіка, Академія, Ельга-Н. - 2004. - 487с.

[7] Салтевський М.В. Криміналістика (у сучасному викладі): Підручник. – К.: Кондор, 2005. – 588с.

[8] Кримінально - процесуальний кодекс України від 28.12.1960 року

[9] Новиков А.В. Взаимосвязь криминальных исследований тяжких насильственных преступлений с методикой и тактикой раскрытия//Проблеми боротьби з насильницькою злочинністю в Україні. – Харків, 2001. – с.190.

[10] Збірник методичних рекомендацій з питань розкриття та розслідування злочинів слідчими та оперативними працівниками ОВС, К. МВС 2001- 238с.

[11] Про судову практику у справах про зґвалтування та інші статеві злочини (Постанова Пленуму від 27 березня 1992 р. № 4 із змінами, внесеними постановою Пленуму від 4 червня 1995 р.// Бюлетень законодавства і юридичної практики України. — 1995. — № 1. — С. 99.

[12] Там же, — С. 100.

[13] Настільна книга слідчого [Науково-практичне видання для слідчих]. ШепітькоВ.Ю., Коновалова В.О.,Панов М.І.–К.:ІнЮре,2003р., 720с.

[14] Салтевський М.В. Криміналістика (у сучасному викладі): Підручник. – К.: Кондор, 2005. – 588с.

[15] Збірник методичних рекомендацій з питань розкриття та розслідування злочинів слідчими та оперативними працівниками ОВС, К. МВС 2001- 238с.

[16] Луняк М. Насильство, як правова та філософська проблема //Право України. – 2002. - №7 - с. 99

[17] Салтевський М.В. Криміналістика (у сучасному викладі): Підручник. – К.: Кондор, 2005. – 588с

[18] Новиков А.В. Взаимосвязь криминальных исследований тяжких насильственных преступлений с методикой и тактикой раскрытия//Проблеми боротьби з насильницькою злочинністю в Україні. – Харків, 2001. – с.190

[19] Белкин Р.С. «Курс криміналістики» М.: Юристь 1997 – 408с

[20] Мелешею С.Б. Особливості діяльності слідчих прокуратури при розкритті умисних вбивств, поєднаних зі зґвалтуванням «по гарячих слідах»//Вісник НУВС 2003 №23, с.61

[21] Центров П.О. „Особливості огляду місця події по справах про сексуальні злочини”, «Законність» -1999 -№4 - с19.

[22] Новиков А.В. Взаимосвязь криминальных исследований тяжких насильственных преступлений с методикой и тактикой раскрытия//Проблеми боротьби з насильницькою злочинністю в Україні. – Харків, 2001. – с.190.

[23] Авдєев М.И. Судебно-медицинская експертиза живых лиц.М.,1968.-С. 287.

[24] Судебно-медицинская экспертиза живых лиц. М., 1995.

[25] Біленчук П.Д., Лисипенко В.К.Криміналістика.К.: Атіка, 2001. 544с.

Дата добавления: 2014-01-11