Гендерні особливості міжособистісних конфліктів

Управління міжособистісними конфліктами

Управління міжособистісними конфліктами можна розглядати у двох аспектах: внутрішньому і зовнішньому. Внутрішній аспект передбачає вживання технологій ефективного спілкування і раціональної поведінки у конфлікті. Зовнішній аспект відображає управлінську діяльність з боку керівника (менеджера) або іншого суб'єкта управління щодо конкретного конфлікту. У процесі управління міжособистісними конфліктами важливо враховувати їх причини і чинники, а також характер міжособистісних відносин конфліктантів до конфлікту, їх взаємні симпатії та антипатії.

Привід конфлікту (інцидент) — конкретна подія, що виявляє приховані суперечності.

На початку зародження конфліктної напруги привід не діє. Тому однакові події не обов'язково призведуть до конфлікту, це залежить від попереднього досвіду взаємовідносин. Наприклад, працівник неодноразово запізнювався на роботу. Його попередили раз, другий, а на третій виник конфлікт.

Розрізнення причин конфліктів потрібно для їх конструктивного розв'язання.

Зовні однаковий конфлікт може мати різні причини.

Наприклад, сварка батьків з дитиною через її небажання прибирати свої речі може своїм підґрунтям мати:

а) порушення домовленості ("Ти не виконуєш обов'язків");

б) зіткнення інтересів ("До мене приходять колеги, мені
соромно за безлад у квартирі");

в) зіткнення цінностей ("Раз ти не дотримуєшся порядку в
кімнаті, то так буде в усіх справах").

Таким чином, характер конфлікту визначається типом проблеми, що породжує суперечності між його учасниками.

У психологічних та конфліктологічних дослідженнях найчастіше визначаються узагальнені характеристики: статус, мотиви і потреби особистості, фахова приналежність, ресурси особистості та її можливості, вік та вікові аспекти поведінки. В останні роки все більшу увагу дослідників почали займати тендерні проблеми та особливості виникнення й проявів конфліктної поведінки.

Визначено ряд специфічних гендерних відмінностей конфліктів.

По-перше, визначено специфічні відмінності конфліктів у чоловічих і жіночих колективах Так, виявлено, що конфлікти у чоловічих колективах за своєю спрямованістю, емоційними проявами, спектром і накалом емоцій, а також способами конфліктної протидії суттєво відрізняються від конфліктів у жіночих колективах. В чоловічих колективах більше конфліктів, які мають виробничу та ділову основу, в той же час у жіночих колективах більше конфліктів, які мають емоційні основи та викликаються іноді ненрогнозованими коливаннями настрою, різноманітними емоційними реакціями і зовні немотивованими вчинками, симпатіями/антипатіями тощо. Визначе­но, що чоловіки у конфліктах більш схильні орієнтуватися на роз­в'язання актуальних завдань, які визиваються життєвими, в тому числі, і конфліктними, ситуаціями, вони більш схильні до ділових реакцій і конструктивного розв'язання конфліктних ситуацій. В той же час жінки в більшій мірі орієнтуються на додержання норм, пра­вил, стандартів, ролей.

Вважається, що конфлікти між жінками вирішуються більш складно в зв'язку з наступними тендерними відмінностями жіночої статі у конфліктних ситуаціях:

• емоційна або прагматична спрямованість;

• висока емоційність реакцій та переживань;

• емоційність та накал прояву конфліктності;

• значне внутрішнє суперництво між жінками;

• ревнощі жінок та їх мікроугрупувань до успіху жінки, що стоїть осторонь, її успіху у чоловічому соціумі, уваги та визнання з боку чоловіків;

• зниження нормативності поведінки.

Відзначено, що навіть посередництво в конфліктах серед жінок під силу тільки жінкам, чоловіки надто складно вирішують означені конфліктні ситуації, в основному засобами сили, погроз, маніпуляцій. В той же час жінки значно більш витончені маніпулятори, гнучко і точно оперують саме емоційними станами учасників конфліктів і досить легко управляються з розв'язанням конфліктних ситуацій. В той же час, доведено, що саме чоловіки можуть бути менш гнучкі і більш ригідні в конфліктах, їх прогнозуванні, упередженні та розв'язанні.

Гендерні особливості конфліктів відзначаються і в різностатевих, змішаних колективах. Визначено, наприклад, що поведінка чоловіків та жінок у конфліктах в значній мірі залежить від статі опонента. Наприклад, у конфліктах з чоловіками, чоловіки проявляють високу впевненість, цілеспрямованість, гнучкість. В той же час, жінки у конфліктах ведуть себе зовсім інакше, для них стать опонента не є значущим чинником його поведінки, однак є суттєвим чинником його особистісних реакцій, симпатій, конструктивності і гнучкості рішень.

У так званих змішаних або гетерогенних конфліктних ситуаціях жінки найчастіше ведуть себе більш активно, ніж чоловіки, їх поведінка, більш емоційна і ригідна за спрямованістю. Деякими фахівцями відзначається, що відносна пасивність чоловіків пов'язана з стереотипами ставлення до жінок як до більш слабкої статі. Іноді, саме з метою психологічного захисту саме чоловіки ведуть в змішаних конфліктах себе менш конструктивно, агресивно і афективно, або ж уникають будь-яких ділових, в тому числі і конфліктних, ситуацій з жінками. В той же час, жінки у конфліктах з чоловіками, відрізняються значно більш гнучкою поведінкою, ніж у конфліктах з жінками, або ж конфліктів чоловіків з чоловіками, більш інтуїтивні, розумні, конструктивно рефлексивні. У процесі спілкування в змішаних конфліктах жінки використовують більш широкий і гнучкий спектр вербальних і невербальних методів впливу на опонентів, спектр засобів регулювання конфліктів у жінок більш широкий і різноманітний.

Висновки з 1 питання:

Проблеми гендерної специфіки міжособистісних, внутрі та між-групових конфліктів різної спрямованості ще потребують більш поглибленого вивчення, особливо у контексті психологічного супроводу та конструктивного вирішення конфліктів у різних сферах і формах взаємодії людей.

Дата добавления: 2014-01-11