Поняття міжгрупового конфлікту і його особливості

Суспільство складається з багатьох формальних і неформальних груп, між якими можуть виникати конфлікти. Наприклад в організації, між керівництвом і виконавцями, між працівниками різних підрозділів, між неформальними групами усередині підрозділів, між адміністрацією і профспілкою.

На жаль, частим прикладом міжгрупового конфлікту служать розбіжності між вищим і нижчим рівнями управління. Це яскравий приклад дисфункціонального конфлікту.

Міжгрупові конфлікти обумовлені несумісністю цілей у боротьбі за обмежені ресурси (владу, багатство, територію, матеріальні ресурси тощо), тобто наявністю реальної конкуренції, а також виникненням соціальної конкуренції.

Міжгрупові конфлікти супроводжуються:

— проявами "деіндивідуалізації", тобто члени групи не сприймають особистість та самобутність учасників іншої групи, якій приписується негативна поведінка. Деіндивідуалізація полегшує прояв агресивності щодо інших груп;

— проявами соціального, міжгрупового порівняння, в ході якого більш високо і позитивно оцінюють свою групу, підвищують свій престиж і одночасно принижують, знецінюють чужу групу, дають їй негативну оцінку. Соціальне порівняння може ініціювати конфлікти, а також підтримувати, "виправдовувати себе" в конфлікті, адже, щоб перемогти, треба оцінювати себе як "позитивну групу, яка правильно діє" і негативно оцінювати чужу групу. Часто лідери груп прагнуть частково або повністю ізолюватися від інформації з протилежної сторони про чужу групу ("залізна завіса"); тоді легше зберігати конфлікт між своєю і чужою групою. Для залагодження конфлікту корисний обмін реальною інформацією між конфліктуючими групами;

— проявами групової атрибуції, тобто схильністю вва­жати, що саме чужа група відповідальна за негативні події. Пояснення причин подій різко розрізняється для своєї і чужої групи: 1) позитивній поведінці своєї групи і негативній поведінці чужої групи приписуються внутрішні причини ("ми діємо правильно, тому що ми хороші", "вони чинять погано, тому що вони погані"); 2) негативна поведінка своєї групи і позитивна поведінка чужої групи пояснюються зовнішніми причинами, зовнішніми обставинами. Так, напади своєї групи (негативна, агресивна поведінка) пояснюють зовнішніми
причинами ("нас вимусили обставини"), а напади супротивників пояснюють внутрішніми причинами ("вони погані люди"). Конструктивні позитивні дії чужої групи оцінюють, як зовні обумовлені ("у них не було іншого виходу, обставини вимусили їх піти на угоду"), або деколи сприймаються як
витівки, "військові хитрощі" ("щось тут не так, не можна довіряти їх миролюбним пропозиціям"). Навіть розкол усередині своєї групи схильні пояснювати діями "чужої групи", які "шкодять нам, будують змови проти нас".

Дата добавления: 2014-01-11