Міжнародне інформаційне право

Лекція з теми № 6

МВС УКРАЇНИ

Висновок

Отже, ми з вами ознайомилися з міжнародними актами і законодавчими актами різноманітних зарубіжних країн, які регламентують захист інформації, комп'ютерних програм і прав автора на комп'ютерну програму. Цей огляд надав нам можливість уявити масштаби проблеми захисту авторських прав на комп’ютерні програми для ЕОМ та бази даних у міжнародному аспекті. Розгляд безпосередньо законодавчої бази України, присвяченої охороні прав на інформацію надає можливість уяснити, що усі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, і що це передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення і зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення задач і функцій. Але реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати суспільні, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права й інтереси юридичних осіб.

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Кафедра управління та інформаційно-технічного забезпечення ОВС

факультету підготовки фахівців транспортної міліції

Навчальна дисципліна:

“Інформаційне право”

Підготував:

начальник кафедри, д.т.н., доцент,

підполковник міліції

Балтовський О.А.

Лекція обговорена та схвалена

на засіданні кафедри

управління та інформаційно–

технічного забезпечення ОВС

«29» серпня 2011 р.

Протокол № 1

ОДЕСА 2011

ПЛАН:

1. Міжнародна інформаційна діяльність та принципи міжнародного співробітництва в цій сфері.

2. Міжнародно-правова охорона комп’ютерних програм.

3. Правове регулювання, охорона та захист інформації за законодавством різних країн.

Теми рефератів:

1. Міжнародне співробітництво у галузі інформації та у сфері інформатизації.

2. Міжнародні договори в сфері інформаційних правовідносин.

3. Тенденції міжнародного інформаційного права.

Рекомендована література:

1. Закон України “Про інформацію” від 02.10.92 // Відомості Верховної Ради України - 1992. - № 48 - Ст. 65.

2. Закон України “Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах” від 05.07.94 // Відомості Верховної Ради України - 1994. - № 31. Ст.286.

3. Закон України “Про Національну програму інформатизації” від 04.02.1998 // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - № 27-28. – Ст. 181.

4. Бернская конвенция “Об охране литературных и художественных произведений” от 9 сентября 1886 г. // Основи интелектуальной собственности. – К.: Издательский дом ИнЮре, 1999.

5. Женевская конвенция об охране интересов производителей фонограмм от незаконного воспроизведения фонограмм // Минков А. М. Международная охрана интеллектуальной собственности. – СПб., Питер, 2001.

6. Машуков В.М. Компьютерное право. - Львов: Аверс, 1998. - 256 с.

7. Основи інформаційного права України: Навч посіб. / В.С. Цимбалюк, В.Д. Гавловський, В.В. Гриценко та ін.; за ред. М.Я. Швеця, Р.А. Калюжного та П.В. Мельника. – К.: Знання. –2004. – 274 с.

8. Копылов В.А. Информационное право: Учебник. – М.: Юристъ. – 2002. – 512с.

ВСТУП

Формування системи інформаційного законодавства висунуло проблему гармонізації його на міждержавному рівні з урахуванням засад міжнародного права (його провідних складових: публічного і приватного).

Для з'ясування сутності міжнародного інформаційного права на рівні окремих країн слід визначитися у їхніх правових доктринах. Кожна країна має правову доктрину. Проте в теорії міжнародного права за певними критеріями визначають такі типові правові системи.

Правова доктрина системи загального права англо-американської сім'ї права (Великобританія, США та інші країни, що запозичили їхню доктрину права). Основний її зміст зводиться до публічно-правового і приватно-правового (недержавного) регулювання суспільних відносин. У зв'язку з цим право поділяють на публічне і приватне. Важливим критерієм розмежування є визначення соціальної спрямованості інтересу: публічний (суспільства, держави в цілому) та приватний (окремої людини, недержавних спільнот). Державне забезпечення приватно-правового регулювання здійснюється через можливість судового захисту у формі судових прецедентів.

Правова доктрина європейської континентальної сім'ї права, її ще називають романо-германською (ФРН, Франція, Росія та ін.). За цією доктриною право поділяють на галузі, підгалузі, галузеві та міжгалузеві комплексні інституції публічного (державного) права. Серед провідних галузей визначають: конституційне, адміністративне, цивільне та кримінальне право. На їхній основі виникають синтетичні комплексні галузі чи міжгалузеві комплексні інститути права. Такий підхід правового регулювання притаманний і Україні.

Як констатацію факту слід зазначити, що сучасне інформаційне законодавство України щодо доктрини формування має характер змішаної системи права: зберігши галузевий підхід традиційної континентальної системи права, воно стало на шлях публічно-правового нормотворення за доктриною загального права (англо-американської системи права), коли окремі проблеми на законодавчому рівні вирішуються на рівні окремих законів за ситуаційним принципом. У зв'язку з цим є необхідність визначитися у підходах міжнародної практики щодо регулювання суспільних інформаційних відносин.

Сьогодні можна констатувати що в міжнародному праві активно формується нова інституція – міжнародне інформаційне право світової інформаційної цивілізації. За експертними оцінками, на міжнародному рівні укладено близько 100 міждержавних угод (глобальних, універсальних, регіональних та субрегіональних), у яких визначені міжнародні інформаційні відносини.

Глобальна комп'ютеризація через Інтернет породила необхідність пошуку засобів і методів гармонізації національних правових систем у сфері міжнародних інформаційних відносин, співвідношення цих систем на рівні колізійного та матеріального міжнародного права. У багатьох регіонах світу формуються міжнародні стандарти правових норм на рівні типових законів, багатосторонніх конвенцій, угод тощо.

1. Міжнародна інформаційна діяльність та принципи міжнародного співробітництва в цій сфері

Міжнародна інформаційна діяльність полягає у забезпеченні громадян, державних органів, підприємств, установ і організацій офіційною документованою або публічно оголошуваною інформацією про зовнішньополітичну діяльність України, про події та явища в інших країнах, а також у цілеспрямованому поширенні за межами України державними органами й об'єднаннями громадян, засобами масової інформації та громадянами всебічної інформації про Україну.

Відповідно до законодавства України її громадяни мають право на вільний і безперешкодний доступ до інформації через зарубіжні джерела, включаючи пряме телевізійне мовлення, радіомовлення і пресу тощо.

В Україні створення і діяльність спільних організацій у галузі інформації за участю вітчизняних та іноземних юридичних осіб і громадян регулюються законодавством України. Якщо міжнародним договором встановлено інші правила, ніж ті, які містяться в законодавстві України, що регулює відносини в галузі інформації, то застосовуються норми міжнародного договору, укладеного Україною (ст. 50 Закону України "Про інформацію").

Міжнародне співробітництво в галузі інформації з питань, що становлять взаємний інтерес, здійснюється на основі міжнародних договорів, укладених Україною та юридичними особами, які займаються інформаційною діяльністю.

Державні органи та інші юридичні особи, які займаються інформаційною діяльністю, можуть безпосередньо здійснювати зовнішньоекономічну діяльність у власних інтересах, а також в інтересах індивідуальних і колективних споживачів, яких вони обслуговують і яким гарантують одержання зарубіжної інформації (ст. 51 Закону України "Про інформацію").

Міжнародне співробітництво у сфері науково-технічної інформації та міжнародна інформаційна діяльність регулюються згідно з чинним законодавством (ст. 20 Закону України "Про науково-технічну інформацію").

Відповідно до чинного законодавства Україні міждержавний обмін науково-технічною інформацією здійснюється відповідно до угод, підписаних Україною.

Держава забезпечує відкритий і рівноправний доступ своїх громадян і громадян держав – партнерів за угодами до інформаційних ресурсів спільного користування.

Відповідно до законодавства уряд України визначає національний інформаційний центр, який координує міждержавний обмін науково-технічною інформацією (ст. 21 Закону України "Про науково-технічну інформацію").

Діяльність іноземних фізичних та юридичних осіб в Україні у сфері науково-технічної інформації. Іноземні юридичні та фізичні особи, а також особи без громадянства можуть інвестувати розвиток сфери науково-технічної інформації України відповідно до чинного законодавства (ст. 22 Закону "Про науково-технічну інформацію").

Міжнародне співробітництво у сфері інформатизації спрямовується на підвищення економічної ефективності та науково-технічного рівня виконання Національної програми інформатизації. З цією метою до виконання окремих завдань (проектів)Національної програми інформатизації можуть залучатися іноземні юридичні та фізичні особи, іноземні інвестиції.

Держава розвиває і підтримує всі форми міжнародного співробітництва у сфері інформатизації, які не суперечать законодавству та державним інтересам України (ст. 27 Закону України "Про національну програму інформатизації").

Міжнародне співробітництво у галузі зв'язку. Встановлення правових, організаційних, технологічних і фінансових відносин з міжнародними організаціями зв'язку, а також представництво України в цих організаціях за дорученням Кабінету Міністрів України, здійснення співробітництва з організаціями зв'язку іноземних держав, міжнародний правовий захист інтересів України у питаннях зв'язку покладається на Адміністрацію зв'язку України, а питання використання радіочастот та радіоелектронних засобів на міжнародному рівні – на Головне управління з питань радіочастот при Кабінеті Міністрів України. Адміністрація зв'язку України представляє Україну в Міжнародному союзі електрозв'язку (МСЕ), Всесвітньому поштовому союзі та залучає до цієї роботи інші організації, міністерства і відомства. Координує участь інших міністерств та відомств у роботі МСЕ Державна комісія з питань зв'язку та радіочастот. Міжнародне співробітництво в галузі зв'язку здійснюється на основі чинного законодавства та відповідних міжнародних договорів України (ст. 31 Закону України "Про зв'язок").

Законодавством України передбачено низку норм щодо дії міжнародних договорів на території держави.

У сфері реалізації Національної програми інформатизації законодавством передбачено, якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що містяться в Законі "Про Національну програму інформатизації", то застосовуються правила міжнародних договорів (ст. 28).

Щодо міжнародних договорів у галузі зв'язку, якщо міжнародним договором У країни встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про зв'язок, то застосовуються правила міжнародного договору (ст. 32 Закону України "Про зв'язок").

Щодо застосування норм міжнародних правових актів у сфері Національного архівного фонду і архівних установ передбачено, якщо в міжнародних правових актах, в яких бере участь Україна, встановлено інші норми, ніж ті, що містяться в Законі України "Про Національний архівний фонд і архівні установи", то діє норма міжнародного правового акта (ст. 4).

Щодо застосування правил міжнародного договору у сфері авторського права і суміжних прав передбачено, якщо міжнародним договором, учасником якого є Україна, встановлено інші правила, ніж ті, що містяться в законодавстві України про авторське право і суміжні права, то застосовуються правила міжнародного договору (ст. 3 Закону України "Про авторське право і суміжні права").

У сфері міжнародних відносин щодо державної таємниці законодавством. "України визначено, що передані Україні відомості, які становлять таємницю іноземної держави чи міжнародної організації, охороняються в порядку, передбаченому Законом України "Про державну таємницю". У разі, якщо міжнародним договором, згоду на обов'язковість якого надано Верховною Радою України, установлено інші, ніж передбачені цим Законом, правила охорони таємниці іноземної держави чи міжнародної організації, то застосовуються правила міжнародного договору України (ст. З Закону У країни "Про державну таємницю" (нова редакція)).

Щодо формування українського сегмента глобальної інформаційної інфраструктури, у тому числі Інтернету, Законом України "Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах" передбачено, що іноземні держави, іноземні фізичні та юридичні особи можуть бути власниками цих систем в Україні, власниками інформації, що розповсюджується та обробляється в цих системах України, або засновувати спільні з українськими юридичними та фізичними особами підприємства з метою створення інформаційно-телекомунікаційних систем, постачання інформації до цих систем України, обміну інформацією між інформаційно-телекомунікаційними системами України та інформаційно-телекомунікаційними системами інших держав. Окремі види такої діяльності здійснюються на підставі спеціального дозволу (ліцензії), що видається уповноваженим на це органом.

Міжнародний досвід показує, що у сфері суспільних інформаційних відносин при законодавчій легалізації їх насамперед враховують загальнолюдські принципи. Серед цих принципів чільне місце посідають такі:

· державний суверенітет окремих країн в участі у міжнародних відносинах;

· верховенство прав людини: повага та гуманне ставлення до людини, її честі, гідності, репутації;

· презумпція невинності громадянина, приватної особи на засадах співвідношення потреб та інтересів окремих людей, корпорацій (об'єднань) їх, націй, держав та світового співтовариства.

Новий підхід щодо правового регулювання суспільних відносин, який може бути прийнятий і на міжнародному рівні, запропонований вітчизняною наукою, – це теорія гіперсистем права. В його розвитку сьогодні набирають сили нові наукові дисципліни: юридична когнітологія, правова кібернетика та правова інформатика. Особливістю цих наук є застосування принципів, підходів і методів кібернетики та інформатики до вирішення проблем права, зокрема правотворення.

Виходячи з положень правової інформатики, слід зазначити, що правотворення у міжнародному та національному праві має базуватися на основі методології системного і комплексного підходів, зокрема теорії формування комплексних гіперсистем права, агрегації галузевих інститутів права у нову системну якість, не притаманну окремим складовим міжнародного публічного і приватного права.

Дата добавления: 2014-01-11