Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Зародження бухгалтерської науки в Італії

На початку XIX ст. в обліку сформувалося дві тенденції: одна розглядала облік з позиції виробничих відносин, які виникають при збереженні та русі матеріальних цінностей (юридичний аспект); інша повністю ґрунтувалась на обліку майна та інших господарських засобів (економічний аспект).

І знову піонером стає Італія. Основоположником першої теорії був Школо д'Анастасіо. У 1803 р. він висунув такі тези:

– облік – це реєстрація прав та обов'язків власника;

– у центрі облікової системи є рахунок "Капітал".

За Ш. д'Анастасіо, всі факти господарської діяльності мають проходити через цей рахунок. Наприклад, надходження матеріалів відображалося за дебетом рахунка "Матеріали", кредитом рахунка "Капітал" і одночасно за дебетом рахунка "Капітал" і кредитом рахунка "Постачальники". Отже, комірник одержував матеріальні цінності не від постачальника, а від власника, якому їх продавав постачальник. Ця система ще називалася четверною, оскільки кожна операція відображалась якнайменше чотири рази. Такий підхід по­силював контрольну функцію обліку.

Послідовниками Ш. д'Анастасіо були Джузеппе Борнагіні, а згодом Ф. Вілла та Д. Чербоні. Прибічники економічної теорії, беручи до уваги свої твердження, за якими на рахунках обліковуються матеріальні цінності, називали ще свою теорію матеріалістичною, її автором був міланський бухгалтер Джузеппе Людовік Кріппа. У 1838 р. він визначив предметом бух­галтерського обліку вивчення результатів господарської діяльності, які постійно пов'язані зі зміною обсягу та складу майна. За Кріппою всі рахунки поділяються на дві групи – капітал та його частини; другі пояснюють структуру перших. Кріппа повністю заперечував юридичні аспекти обліку. Облік не відображає прав і обов'язків осіб, що беруть участь у господарському процесі, а лише фіксує зміну та рух цінностей, а динаміка зобов'язань – це тільки наслідок, далеко не основний, господарських процесів. Тобто юридична теорія підміняє суть формою, а причину – наслідком.

Водночас була і третя група вчених-бухгалтерів, які зазначали, що ще не на стільки зрозумілий подвійний запис, щоб стверджувати конкретно про якусь теорію чи концепцію. До цієї групи "скептиків" належали Вінченцо Джітті (1856-1945), Мішель Ріва (1830- 1903).

Все-таки ПІ. д'Анастасіо і Дж.Л. Кріппа проголосили бухгалтерський облік наукою.

В Італії існували різні бухгалтерські школи.

Проте батьком бухгалтерської науки став не М. д'Анастасіо або Дж. Кріппа, а засновник ломбардської школи Франческо Вілла (1801-1884). Він синте­зував юридичні та економічні аспекти обліку. Бухгалтерський облік, за Віллою, складається з трьох частин:

— теорія обліку – економіко-адміністративні відносини;

— правила ведення регістрів та практичне використання їх;

— організація управління, в тому числі ревізія рахунків.

Рахунки, за Віллою, поділялись на три групи: депозитні (майнові), особисті й методологічні (підсумкові). Депозитні рахунки відкривають для зберігання матеріальних цінностей, особисті мають тільки юридичне значення. Тому подвійний запис відображав як юридичну, так і економічну інформацію.

В Італії, крім ломбардської, були відомі також тосканська й венеціанська школи.

Юридичний напрям бухгалтерської теорії особливо розвинули представники тосканської школи. Основоположник цієї школи Франческо Марчі (1822-1871) був переконаним персоналістом (за кожним рахунком стоїть особа).

За Ф. Марчі, подвійний запис трактується так: "Той, хто одержує цінності або стає боржником, – дебетується, той, хто видає цінність або стає позичальником – кредитується". З часом тосканську школу очолив Джузеппе Чербоні (1827-1917). Він є творцем логісмографії, за якою слід розрізняти теорію і форму рахівництва. В основі теорії лежать два принципи. Перший – персоніфікація: за кожним рахунком стоїть особа або група осіб. Тобто рахунки, за Чербоні, тільки "живі" – особисті, і не може бути "мертвих", особливо штучних, наприклад, рахунків екранів. Другий принцип – дуалістичність – сальдо рахунка власника рівне сальдо сукупного рахунку агентів і кореспондентів.

Дж. Чербоні, розвиваючи ідеї Ж. Саварі щодо аналітичного та синтетичного обліку, застосував поняття аналізу та синтезу. Він мав багато послідовників: Д. Россі, К. Беліні, Карло Чербоні (син) та ін.

Зміст логісмографії – у послідовній персоналізації рахунків, мета – контроль діяльності агентів і кореспондентів господарства, предмет – права та обов'язки фізичних і юридичних осіб, метод – реєстрація.

Логісмографічна теорія мала багато прихильників і противників. Причому опонентами були як самі тосканці, так і зовнішні критики. Зовнішнім критиком виступав голова венеціанської школи Фабіо Беста (1845-1923). Він брав до уваги те, що суспільство – це сукупність інтересів. Господарство – одна з основних частин суспільства, де стикується багато інтересів осіб з приводу різних цінностей. Інтерес – це зовнішній юридичний бік економічної суті цінностей. Тому не слід замінювати причину наслідками, як це, на його думку, робив К. Чербоні.

Розвиваючи економічний аспект, венеціанці, очолювані Ф. Беста, В. Альфієрі, К. Гіділья, Д. Мальоне та ін., зробили дуже великий внесок у бухгалтерську науку. Зокрема Ф. Беста сформулював знамениту теорію фонду (фонд – це загальний обсяг вартостей, вкладених у підприємство). К. Гіділья розвинув теорію кошторису. А. Стабіліні на противагу юридичному визначенню дав економічне трактування господарства: «Господарство – сукупність дій, спрямованих на виробництво та споживання багатств».

У цілому для італійців був характерний підхід до бухгалтерського обліку, який вимагав того, щоб величина прибутку за балансом дорівнювала сумі, що оподатковується, а це повністю відповідало юридичному аспектові обліку. І хоч юридичну концепцію, як ми бачимо, не поділяло багато бухгалтерів - італійців, вона стала пріоритетною в цілому для італійської бухгалтерської школи. Хоча з юридичного погляду не всі факти господарського життя можна пояснити. Щодо розрахунків, виконання договорів, то тут юридичний аспект повністю розкривався, а от щодо амортизації, зносу, вилучених коштів інших господарських фактів – юридична концепція безсила.

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Наукові паростки бухгалтерського обліку | I. Антисептичні і дезінфекційні засоби
Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-11; Просмотров: 1282; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.01 сек.