Антимонопольного законо­давства

Щодо дер­жавного контролю за дотриманням

Повноваження Антимонопольного комітету України

Студентам слід звернути увагу на те, що державний конт­роль за дотриманням антимонопольного законодавства, за­хист інтересів суб'єктів господарювання та споживачів від його порушення здійснює Антимонопольний комітет Украї­ни. Антимонопольний комітет України утворений ВРУ у 1992 р. і підзвітний їй; у своїй діяльності підпорядкований КМУ. До повноважень Антимонопольного комітету України належать: визначення межі товарного ринку і монопольного становища підприємств на ньому; видання обов'язкових для виконання суб'єктами господарювання розпоряджень про припинення порушень антимонопольного законодавства та про відновлення початкового становища, про примусовий поділ монопольних утворень, припинення неправомірних угод між підприємцями; внесення у відповідні державні органи обов'язкових для розгляду подань щодо скасування ліцензій, припинення операцій зовнішньоекономічної діяль­ності підприємств у разі порушення ними антимонопольного законодавства; розробка і прийняття нормативних актів з питань обмеження монополізму та недопущення недобросо­вісної конкуренції; державний контроль за дотриманням антимонопольного законодавства та ін.

Антимонопольний комітет України функціонує у складі Голови комітету та десяти державних уповноважених. Згідно зі ст. 85 Конституції України згідно зі змінами від 8 грудня 2004 р. призначення на поса­ду голови АМК та звільнення з цієї посади здійснюється за поданням Прем’єр-міністра України до ВРУ. Для реалізації завдань, покладених на АМК в автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення, повноваження яких визначаються АМК. Для розгляду окремих справ про порушення антимонопольного законодавства комітет може утворювати постійно діючі та тимчасові адміністративні колегії за галузевим, регіональ­ним або іншими принципами, які формуються з державних уповноважених та голів територіальних відділень у складі не менше 3 осіб.

З метою посилення митного контролю, боротьби з контра­бандою та порушеннями митних правил, зміцнення виконавської дисципліни співробітників митної системи, Прези­дент України видав Указ "Про державну митну службу" та створив Державну митну службу.

Основними завданнями Держмитслужби є:

- захист економічних інтересів України, сприяння розвитку

зовнішньоекономічних зв'язків;

- контроль за додержанням вимог митного законодавства України;

- удосконалення митного контролю, митного оформлення і оподаткування товарів та інших предметів, що переміщують­ся через митний кордон України;

- здійснення спільно з іншими уповноваженими держав­ними органами комплексного контролю за валютними опера­ціями у зовнішньоекономічній діяльності.

Державний експортний контроль здійснюється на підставі Указу Президента "Про державний експортний контроль" від 13 лютого 1998р.

Цій вид державного контролю здійснюється за міжнарод­ними передачами озброєнь, військової та спеціальної техніки, окремих видів сировини, матеріалів, обладнання і технологій, що можуть бути використані для їх створення, з метою за­безпечення національної безпеки та додержання Україною міжнародних зобов'язань щодо нерозповсюдження зброї ма­сового знищення, засобів її доставки та обмеження передач звичайних видів озброєння.

Державний експортний контроль - комплекс заходів, які здійснюють державні органи щодо забезпечення державного контролю за міжнародними передачами товарів, що контро­люються, їх використанням юридичними і фізичними особа­ми відповідно до міжнародних зобов'язань України та інте­ресів національної безпеки.

Міжнародні передачі товарів здійснюються виключно під державним контролем, який забезпечує Їх відповідність інте­ресам національної безпеки, зовнішній та оборонній політиці України. Спеціально уповноваженим органом з питань дер­жавного експортного контролю є Державна служба експорт­ного контролю України.

Державному експортному контролю підлягають міжна­родні передачі товарів таких категорій:

1) товари, що стосуються ядерної діяльності та можуть бути використані у створені ядерної зброї;

2) товари, що можуть бути використані у створенні хімічної, бактеріологічної (біологічної) та токсичної зброї;

3) вироби ракетної техніки, обладнання, матеріали і техно­логії, що використовуються або можуть бути використані у створенні ракетної зброї;

4) товари військового призначення;

5) товари подвійного використання.

Суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності зобов'язаний звер­нутися до Державної служби експортного контролю України за одержанням дозволу на право здійснення експорту товарів або відповідних роз'яснень, якщо йому стало відомо про мож­ливість використання товарів для створення зброї масового знищення, засобів її доставки або звичайних озброєнь.

Процедури застосування державного експортного контро­лю передбачають:

1) надання повноважень на право здійснення міжнарод­них передач товарів, визначених законодавством;

2) розгляд і вирішення органами експортного контролю питань про можливість проведення переговорів, пов'язаних з укладенням зовнішньоекономічних договорів (контрактів);

3) узгодження проектів міжнародних договорів України, які стосуються міжнародних передач товарів, що контролюються;

4) розгляд і вирішення питань щодо можливості здійснення міжнародних передач товарів в кожному окремому випадку;

5) надання державних гарантій (міжнародних імпортних сер­тифікатів України) щодо використання імпортованих товарів;

6) встановлення виключних умов здійснення експорту за­явленого товару;

7) повернення в Україну товару експортером у разі ви­никнення підстав вважати, що кінцеве його використання суперечить змісту дозволу та матеріалам заявки, на підставі яких було надано дозвіл, і якщо це пов'язано із заподіян­ням шкоди державі внаслідок порушення зобов'язань Украї­ни щодо нерозповсюдження зброї масового знищення, засобів доставки та обмеження передач звичайних видів озброєння;

8) митний контроль та митне оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон;

9) надання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності будь якої інформації щодо товарів, які експортуються, умов здійснення міжнародних передач таких товарів, їх кінцевих споживачів та посередників, гарантій щодо кінцевого вико­ристання товарів, що експортуються або імпортуються, у заявлених цілях;

10) проведення перевірок використання товарів у заявле­них цілях;

11) проведення службових розслідувань, пов'язаних з по­рушенням правил та процедур експортного контролю.

Дата добавления: 2014-01-11